Людвіг Фердинанд Баварський

Був найстаршим сином Адальберта Баварського (1828—1875), наслідного принца Греції (гілка роду Віттельсбахів), та його дружини Амалії дель Пілар де Бурбон, інфанти Іспанської (1834—1905), дочки Франціско де Паула де Бурбон, герцога Кадіц, та Луїзи Карлоти Неаполь-Сицилійської.

Принц Людвіг Фердинанд по батьківській лінії був небіжем короля Баварії Максиміліана II Йозефа, короля Греції Отто та принцрегента Луїтпольда Баварського, а також зятем королеви Іспанії Ізабелли II.

Людвіг Фердинанд навчався медицині у Гейдельберзі та Мюнхені, тож після складання державного іспиту отримав кваліфікацію лікаря-хірурга та лікаря-гінеколога. Від 1878 року жив у названому на його честь мюнхенському палаці Людвіга Фердинанда. Палац також мав назву «Альфонс-палац», оскільки брат Людвіга Вільгельма, принц Альфонс Баварський, також володів палацом та проживав у ньому. З 1883 по 1918 роки був опікуном 18 піхотного полку «Принц Людвіг Фердинанд» та командиром 3 шлезвігського полку драгунів № 15. За час Першої світової війни був начальником хірургічного відділення Мюнхенського гарнізонного лазарету.

Разом із братом кайзера Вільгельма II — принцом Гайнріхом Пруським — вступив у 1906 році до «Німецького автомобільного товариства» (нім. „DMV“ (Deutsche Motorfahrer-Vereinigung), заснованого у 1903 році, яке від 1911 року стало називатися ADAC (нім. Allgemeinen Deutschen Automobil-Club). Людвіг Фердинанд Баварський також мав хист до музики. Відомо, що саме він поклав на музику вірш Хільдегард Штрадаль «Тучі сірі нависають низько» (нім. „Die Wolken hängen grau hernieder“). Також був почесним членом Німецького товариства гінекології та родопомочі (нім. Deutsche Gesellschaft für Gynäkologie und Geburtshilfe e.V. (DGGG)).

2 квітня 1883 року одружився у Мадриді зі своєю кузиною Марією де ла Паз, інфантою Іспанською (1862—1946), дочкою королеви Іспанії Ізабелли II та герцога Франсіско де Асіз Бурбон.
У шлюбі народилося троє дітей:

• Фердинанд Марія, Принц Баварський, інфант Іспанії (1884—1958);

шлюб 1906 року з: Марією Терезією, інфантою Іспанії (1882—1912); шлюб 1914 року з: Марією Луїзою де Сілва і Фернандез де Енестросою, герцогинею де Талавера де ла Рейна (1880—1955);

• Адальберт, Принц Баварський (1886—1970);

шлюб 1919 року з: Августою графинею Зефрідською-Буттенгаймською (1899—1978);

• Марією дель Пілар Баварською, принцесою Баварською (1891—1987).

Гофмейстером принца Людвіга Фердинанда до 1920 року був Макс фон Редвітц, син поета Оскара фон Редвітца.

Людвіг Фердинанд доводився кузеном Людвігу II Баварському, з яким він (мало не єдиний у королівському роду Віттельсбахів) підтримував добрі родинні стосунки. Принц та його дружина були єдиними родичами нелюдимого короля, які відвідували його у палаці Герренкімзе та вечеряли з ним у зимньому саду Мюнхенської Резиденції. Під час затримання Людвіга ІІ в замку Нойшванштайн у 1886 році, відсторонений невдовзі король відправив з замку телеграму своєму кузену, попросивши про допомогу. Людвіг Фердинанд був готовий вирушити на порятунок короля зі свого палацу Німфенбург, але йому завадив принцрегент Луїтпольд Баварський.

У Німецькому музеї історії медицини в Інгольштадті виставлено до огляду медичні інструменти Людвіга Фердинанда, якими він користувався в часи Першої світової війни.