Моносилан
Моносила́н, сила́н — неорганічна бінарна сполука Кремнію з Гідрогеном складу SiH4, перший представник ряду силанів. Моносилан являє собою безбарвний, легкозаймистий газ. Він був вперше виділений Фрідріхом Велером з суміші силанів, що утворилися в результаті обробки кислотою зразка алюмінію з домішками кремнію.
Моносилан | |
---|---|
Систематична назва | Силан |
Інші назви | силан |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 7803-62-5 |
Номер EINECS | 232-263-4 |
ChEBI | 29389 |
RTECS | VV1400000 |
SMILES |
[SiH4][1] |
InChI |
InChI=1S/H4Si/h1H4 |
Номер Бельштейна | 4173736 |
Номер Гмеліна | 273 |
Властивості | |
Молекулярна формула | SiH4 |
Молярна маса | 32,118 г/моль |
Зовнішній вигляд | безбарвний газ |
Густина | 1,313 г/л[2] |
Тпл | -185 °C[2] |
Ткип | -111,9 °C[2] |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Фізичні властивості
Моносилан — безбарвний газ, надзвичайно легкозаймистий. Він зріджується за температури -111,9 °C і твердне при -185 °C. Як і всі силани він нерозчинний у холодній воді, проте активно реагує з гарячою водою.
Отримання
Моносилан синтезують відновленням діоксиду кремнію алюмогідридом літію:
В лабораторних цілях використовують реакцію силіцидів металів з кислотами:
Хімічні властивості
Моносилан вибухонебезпечний при змішуванні з повітрям, при температурах вище 400 °C він розкладається на прості речовини:
Активно взаємодіє з гарячою водою та лугами:
SiH4 проявляє відновні властивості:
Застосування
Моносилан використовується для добування надчистого кремнію, а також як проміжна сполука у синтезах кремнійорганічних сполук.
Примітки
- Silicon hydride
- За тиску 101,3 кПа
Джерела
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)