Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні

Монуме́нт на че́сть проголо́шення радя́нської вла́ди в Украї́ні — пам'ятник, який присвячений встановленню радянської влади в Україні. Був демонтований у вересні 2011 року. Повторне зведення, встановлення пам'ятника планувалося в міському районі ХТЗ, але ці плани не втілилися.

Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні
Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні

49°59′31″ пн. ш. 36°13′51″ сх. д.
Статус Демонтовано
Країна  Україна
Розташування м. Харків, сквер на площі Конституції
Архітектор І. О. Алфьоров, Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко;
Скульптор В. І. Агібалов, Я. Й. Рик, М. Ф. Овсянкін
Матеріал Червоний граніт
Засновано 4 листопада 1975
Будівництво 25 грудня 1967 року  4 листопада 1975 року
Стан демонтований
Ідентифікатори й посилання
Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (Україна)

 Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні у Вікісховищі

Історія

Будинок дворянських зборів та будинок уряду ВУЦВК УРСР у Харкові влітку 1942 року. На цьому місці сьогодні розташований пам'ятник

У Харкові в 11-12 (24-25) грудня 1917 року у пройшов Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, на якому було проголошено утворення УРСР. Цей з'їзд проводився в будівлі колишнього Дворянського зібрання, зруйнованого в роки Другої світової війни. На його місці був розбитий сквер, на території якого згодом і спорудили монумент.

Заклали пам'ятник 25 грудня 1967 року. Через дев'ять років, 4 листопада 1975 року, монумент було відкрито. Його відкриття приурочили до 58-ї річниці жовтневого перевороту. На мітингу на честь відкриття пам'ятника виступив перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький: «П'ятдесят вісім років тому в незабутній грудневий день Перший всеукраїнський з'їзд рад, який відбувся у Харкові, висловлюючи волю народних мас, проголосив Україну Радянською республікою, одноголосно підтримав ленінські декрети та урочисто оголосив про непорушний союз з Радянською Росією»[1].

З будівництвом монумента також перейменували площу Тевелєв (назва площі в 1919-1975) в площу Радянської України (назва в 1975-1998).

Опис

Монумент висотою 18 метрів зроблений із червоного граніту. У скульптурній групі зображені стоять під червоними прапорами п'ять стилізованих делегатів з'їзду. По центру розташовується фігура робітника, над яким висічений серп і молот. По ліву руку від нього стоять жінка-трудівниця і матрос, по праву — солдат і молодий робітник. На прапорах з південного боку висічені гасла: «Влада — народам!» і «Земля — ​​селянам!», А з північної «Вся влада Радам!». Під пам'ятником на гранітному п'єдесталі напис: «24-25 грудня 1917 року в Харкові відбувся Перший всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив утворення Української Радянської Соціалістичної Республіки».

Проєкт перенесення пам'ятника

Пам'ятник на поштовій марці 1977 року.
Новий монумент та ліхтарі у формі листя.
На марці Товариства охорони пам'яток, 1977 рік.

21 листопада 2007 року на сесії міської ради було прийнято рішення про перенесення пам'ятника[2][3]. До цього міський голова Михайло Добкін заявляв, що в рамках реконструкції площі Конституції буде перенесений монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні. Замість нього на площі з'явиться пам'ятник українському письменнику Івану Франку, фонтани, нова будівля мерії та торговельний центр[4]. В той же час це рішення було досить резонансним, проти нього виступили, навіть високопосадовці[5]. Проте тоді це рішення не було реалізовано.

Питання перенесення пам'ятника було знову піднято у 2011 році. 27 квітня головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький повідомив, що оголошено закритий конкурс на ескіз-ідею пам'ятника Незалежності України, в рамках реконструкції площі Конституції. Реконструкція площі Конституції відбуватиметься паралельно з іншими площами міста. Теперішній монумент планується перенести в район ХТЗ. Роботи з реконструкції повинні бути закінченими до початку проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року[6].

23 травня 2011 року в приміщенні будівлі Дзержинської райдержадміністрації були проведені громадські слухання на тему: «Обговорення містобудівного обґрунтування реконструкції площі Конституції». На зборах зареєструвалися 275 чоловік. При вході до будинку пікетували кілька чоловік з прапорами КПУ. За прийняття позитивної резолюції проголосувало 163 учасника, проти — 52[7].

25 червня 2011 року було оголошено про результати конкурсу на новий пам'ятник. Перемогу здобув ескіз харківських скульпторів Олександра Рідного та Ганни Іванової. Їхній проект називається «Україна, що летить» з давньогрецькою богинею перемоги Нікою на кулі. Пам'ятник-переможець виготовлять з бронзи, його висота — близько 12 метрів. Друге місце посів ескізний проект (під умовною назвою «Козацький казан») авторського колективу у складі скульптора Олександра Демченка, архітекторів Віктора Лівшиця, Володимира Осипова. Третє місце посіла робота Олександра Кузьменко — куби з кулею, що символізують розпад СРСР і появу України. Усього в конкурсі взяли участь 10 проектів дев'яти команд скульпторів, у тому числі проекти двох скульпторів з Росії та США[8].

12 липня 2011 року розпочалися безпосередні роботи з демонтажу пам'ятника[9]. Пам'ятник розібрали на частини і за офіційними даними перевезли на територію КП «Харківзеленбуд», де вони будуть знаходитися під охороною.

В перший числах вересня 2011 року пам'ятник було повністю демонтовано з площі Конституції. Монумент планувалося зібрати біля палацу культури ХТЗ у сквері Радянської України, але достеменне не було відомо, коли це було би зроблено, та чи було би зроблено взагалі. Наразі, у зв'язку з законом про декомунізацію, повторне встановлення пам'ятника неможливе.

Цікаві факти

  • У зв'язку зі специфічною архітектурою пам'ятника та розташованого за ним будинку історичного музею (колишній ломбард), також червоному, серед харків'ян пам'ятник дістав жартівливу назву «П'ятеро з ломбарду» або «П'ятеро несуть холодильник з ломбарду»[10]. Ця назва виникла у зв'язок з реальною кримінальною справою. У 1948 році у післявоєнні часи у Харкові проходив гучний кримінальний процес під назвою «Шестеро з ломбарду»[11]. Судили співробітників харківського міського ломбарду, які приймали у громадян речі за заниженими цінами і, у випадку неповернення, переоформляли за справжньою ціною; спеціально заплутували бухгалтерський облік, робили незаконні перезаставляння однієї і тієї самої речі, скуповували і продавали крадене та внаслідок всього цього отримали від суду максимальне покарання 17 червня 1948 року.
  • Один з партійних керівників в часи встановлення пам'ятника бачив його зовсім по іншому. Він бажав, аби монумент являв собою величезний стіл, за яким сиділа президія, а поряд з піднятою рукою лідер місцевих більшовиків Артем проголошує: «Уся влада Радам!»[12].
  • Незважаючи що фігур п'ять, з будь-якої точки площі можна побачити одночасно не більше чотирьох[13].


Див. також

Примітки

  1. Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-те, виправлене і доповнене. — Харків : Прапор, 1977. — С. 53. — 50 000 прим.(рос.)
  2. «Четверых с холодильником» перенесут под ДК ХТЗ(рос.)
  3. Монумент в честь провозглашения Советской власти в Украине, который расположен на пл. Конституции, планируется перенести к ДК ХТЗ — сессия Харьковского горсовета(рос.)
  4. Памятник И.Франко планируется установить в Харькове, на пл. Конституции, на месте памятника героям революции(рос.)
  5. Перенос памятника Героям Революции с пл. Конституции может вызвать конфликт — главный архитектор Харькова С.Чечельницкий(рос.)
  6. Оголошено конкурс на ескіз пам'ятника Незалежності України на площі Конституції
  7. Реконструкция площади Конституции: в Харькове прошли общественные слушания (ФОТО)(рос.)
  8. Нагороджено переможців конкурсу на найкращий ескізний проект пам'ятника Незалежності
  9. На вершине памятника Революции — строители(рос.)
  10. Укладачі В.П. Копичко, Ю.Г. Копичко. Харьковчане. Поэма о Городе в цитатах поэтических произведений. — Харків : Слобожанщина, 2007. — 436 с. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-7814-68-7.
  11. О.Ю. Адам. Неизвестный Харьков, глава "Харьковские мошенники". — Харків : ім. Фрунзе, 2006. — 270 с. — 2 000 прим. — ISBN 966-324-025-3.
  12. С. Посохов, О. Денисенко. Харьков: Путеводитель. — 2-ге. — Харків : Золоті Сторінки, 2008. — С. 34. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-400-087-8.(рос.)
  13. «В городе. Харьков» № 2 «Харьков туристический. 100 мест, которые нужно увидеть». — Харків : «Тєлєнєдєля-Харків», 2011. — С. 12. — 10 000 прим.(рос.)

Джерела

  • сост. А.Ю. Лейбфрейд, В.А. Реусов, А.А, Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харків : Прапор, 1985. — С. 29. — 10 000 прим.(рос.)
  • Авторський колектив під керівництвом А.П. Голікова. Харьков. Краткая справочная книга. — Харків : Прапор, 1976. — С. 258-260. — 50 000 прим.(рос.)
  • Парамонов Андрій Федорович. Харків. Харківська область.Шляхами Слобідської України. Путівник. — Харків : Біблекс, 2008. — С. 23. — ISBN 978-966-2950-20-5.(рос.)
  • Т.М. Борисова, Н.Т. Дьяченко, М.В. Уманский. Историко-революционные памятники Харьковщины. Очерк. — Харків : Прапор, 1976. — С. 117-119. — 30 000 прим.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.