Мордехай Анєлевіч

Мордеха́й Анєле́віч (пол. Mordechaj Anielewicz, івр. מרדכי אנילֶביץ'‎; псевдоніми: Малахі, пол. Malachi; Мар'ян пол. Marian; Аньолек пол. Aniołek; нар. 1919 — пом. 8 травня 1943) — командувач Єврейської бойової організації та керівник повстання у Варшавському гетто (квітень-травень 1943).

Мордехай Анєлевіч
пол. Mordechaj Anielewicz
їд. מרדכי אניעלעװיטש‎
Народження 1919[1][2][…]
Вишкув, Ґміна Вишкув, Вишковський повіт, Мазовецьке воєводство, Польща[3]
Смерть 8 травня 1943(1943-05-08)[2]
Варшава, Генеральна губернія, Німеччина, Німецький рейх[3] або Варшавське гетто, Варшава, Генеральна губернія, Німеччина, Німецький рейх
Країна  Польща
Приналежність Єврейська бойова організація
Звання Командувач
Війни / битви Повстання у Варшавському гетто
Нагороди
 Мордехай Анєлевіч у Вікісховищі

Біографія

Походив із єврейської родини, яка мешкала на варшавському Повіслі. Закінчив приватну гімназію для хлопців «Laor» і у 1938 році здав матуру[4]. Від 1934 року належав до соціалістично-сіоністичної скаутської організації Га-Шомер Га-Цаір. Від 1937 року очолював відділення (gdud) загону «Bechazit» і був членом Проводу Га-Шомер Га-Цаір, а у 1939 році увійшов до Ради Проводу. Аби заробити на життя, іноді торгував. Був амбітний, спритний і підприємливий. Також був доволі успішний на журналістській ниві[5].

Під час Польської кампанії разом із друзями-скаутами намагався дістатися до Румунії. Але на той момент Червона армія вже вторглася в Польщу зі сходу. Радянська влада заарештувала Анєлевіча, але за короткий час він вийшов на свободу. Після капітуляції Варшави повернувся до міста, а під кінець 1939 року на кілька тижнів виїхав до Вільнюса[6]. Після повернення до Варшави продовжував свою діяльність у Раді Проводу Га-Шомер Га-Цаір. Крім того, долучився до редагування газети Neged Hazerem (укр. Проти течії). Мав приязні стосунки з Емануелем Рінґельблюмом[7]. Був хорошим товаришем; викликав довіру своєю скромністю, самоконтролем та проникливістю[8].

Навесні 1942 року став одним зі співорганізаторів Антифашистського блоку — організації, що діяла у різних гетто Генеральної губернії та Сілезії. У 1942 році як представник Блоку відвідав гетто в Бендзині та Сосновці. Повернувся до Варшави восени 1942 року, вже після завершення великої депортаційної акції до Треблінки[9].

Від жовтня 1942 року — комендант Єврейської бойової організації. Він був одним зі співорганізаторів успішного замаху 29 жовтня 1942 року на заступника коменданта Єврейської поліції Якуба Лейкіна (хоча й не брав у ньому безпосередньої участі)[10].

Мордехай Анєлевіч та Міра Фухрер у зруйнованому Варшавському гетто. Малюнок Шимона Ґармізе

Протягом 18-21 січня 1943 року керував першою збройною акцією самооборони у Варшавському гетто, яка призвела до призупинення другої нацистської операції з депортації мешканців гетто до Треблінки (так званої січневої акції); зокрема, загін під керівництвом Анєлевіча влився в колону євреїв, яких вели на Умшлагплац. Після його сигналу (на розі вулиць Заменгофа та Ніскої) вони атакували німецьких конвоїрів. Більшість єврейських бійців загинула, але кілька десятків євреїв з колони зуміли втекти[11]. Січневі бої зміцнили позиції та авторитет Анєлевіча як очільника Єврейської бойової організації[12].

19 квітня 1943 року Мордехай Анєлевіч очолив повстання у Варшавському гетто. Загинув 8 травня 1943 року разом з іншими лідерами Єврейської бойової організації в оточеному німцями бункері на вулиці Мілій, 18. Деталі його смерті невідомі[13]. В бункері тоді знаходилося близько 120 повстанців, серед них і дівчина Анєлевіча Міра Фухрер. Багато з них за закликом Ізраеля Вільнера здійснило самогубство[14].

Щоденник, який Анєлевіч вів до березня 1943 року, не зберігся.

Нагороди та вшанування пам'яті
Курган Анєлевіча

Наказом L.400/BP Головної комендатури АК за 25 липня 1944 року Мордехай Анєлевіч був посмертно нагороджений Хрестом Хоробрих, а 18 квітня 1945 року керівництво Польської Народної армії надало йому Хрест Грюнвальда третього ступеня[15].

Ще протягом війни його іменем було названо партизанський відділ Гвардії Людової, утворений з учасників повстання у Варшавському гетто.

У 1955 році колишню вулицю Генсю було перейменовано на вулицю Мордехая Анєлевіча[16].

Мордехая Анєлевіча вшановано одним із кам'яних блоків варшавського Шляху пам'яті мучеництва і боротьби євреїв у Варшаві на вулиці Дубоіс. Його прізвище також є на обеліскові біля місця пам'яті на колишній вулиці Мілій, 18, названому Курганом Анєлевіча.

У Вишкуві, біля мосту через Західний Буг, на місці будинку, де народився Анєлевіч, встановлено присвячений йому пам'ятник із написами польською, англійською та івритом.

Ім'я Анєлевіча носить кібуц Яд-Мордехай (укр. Пам'ять Мордехая) в Ізраїлі, заснований у 1943 році. У 1990 році у Варшавському університеті було відкрито Центр дослідження та навчання історії та культури євреїв у Польщі імені Мордехая Анєлевіча (пол. Centrum Badania i Nauczania Dziejów i Kultury Żydów w Polsce im. Mordechaja Anielewicza); від 2001 року Центр є підрозділом Історичного інституту Варшавського університету.

У 1983 році до 40-ї річниці смерті, в Ізраїлі було випущено набір із двох поштових марок із портретами Анєлевіча та Йозефа Ґлазмана, героїв Варшавського та Вільнюського гетто[17].

Примітки
  1. ISNI — 2012.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11935392X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Andrzej Krzysztof Kunert: Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1987, s. 30. ISBN 83-211-0739-7.
  5. Anka Grupińska: Ciągle po kole. Rozmowy z żołnierzami getta warszawskiego. Warszawa: Wydawnictwo Twój Styl, 2000, s. 42. ISBN 83-7163-187-1.
  6. Anka Grupińska: Odczytane listy. Opowieści o powstańcach żydowskich. Warszawa: Wydawnictwo Literackie, 2003, s. 30. ISBN 83-08-03314-8.
  7. Barbara Engelking, Jacek Leociak: Getto warszawskie. Przewodnik po nieistniejącym mieście. Warszawa: Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydów, 2013, s. 841. ISBN 978-83-63444-27-3.
  8. Bernard Mark: Walka i zagłada warszawskiego getta. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1959, s. 151.
  9. Rudi Assuntino, Wlodek Goldkorn: Strażnik. Marek Edelman opowiada. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2006, s. 78. ISBN 83-240-0647-8.
  10. Joanna Nalewajko-Kulikov: Anielewicz Mordechaj w Żydzi Polscy. Historie niezwykłe. Warszawa: Demart, 2010, s. 12. ISBN 978-83-7427-3.
  11. Barbara Engelking, Jacek Leociak: Getto warszawskie. Przewodnik po nieistniejącym mieście. Warszawa: Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydów, 2013, s. 784. ISBN 978-83-63444-27-3.
  12. Israel Gutman: Żydzi warszawscy 1939-1943.. Warszawa: Oficyna Wydawnicza RYTM, 1993, s. 448. ISBN 83-85249-26-5.
  13. Hela Rufeisen-Schupper: Pożeganie Miłej 18. Kraków: Wydawnictwo Beseder, 1996, s. 117. ISBN 83-86995-01-7.
  14. Hela Rufeisen-Schupper: Pożeganie Miłej 18. Kraków: Wydawnictwo Beseder, 1996, s. 116. ISBN 83-86995-01-7.
  15. Aleksander Mazur: Order Krzyża Grunwaldu 1943-1985. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1988, s. 89. ISBN 83-11-07449-6.
  16. Kwiryna Handke: Słownik nazewnictwa Warszawy. Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy, 1998, s. 384. ISBN 83-86619-97X.
  17. The Holocaust. Boeliem:The Complete Reference to Israeli Stamps from 1948 and Onwards. 3 січня 2009. Процитовано 10 травня 2015.

Джерела
  • Sabine Gebhardt-Herzberg: "Das Lied ist geschrieben mit Blut und nicht mit Blei": Mordechaj Anielewicz und der Aufstand im Warschauer Ghetto. Sabine Gebhardt-Herzberg, 2003. ISBN 3-00-013643-6.
  • Joanna Nalewajko-Kulikov: Anielewicz Mordechaj w Żydzi Polscy. Historie niezwykłe. Warszawa: Demart, 2010, ss. 11-13. ISBN 978-83-7427-3.
  • Andrzej Krzysztof Kunert: Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1945 T.1. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1987, s. 30. ISBN 83-211-0758-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.