Мостище (Козелецький район)

Мости́ще — село в Україні, у Козелецькому районі Чернігівської області на Трубежі. Населення становить 539 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мостиська сільська рада.

село Мостище
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Козелецький район
Рада Мостиська сільська рада
Основні дані
Населення 539 (01.01.2014)[1]
Площа 3,105 км²
Густота населення 173,59 осіб/км²
Поштовий індекс 17085
Телефонний код +380 4646
Географічні дані
Географічні координати 50°46′05″ пн. ш. 31°10′08″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 116 м
Водойми Трубіж
Місцева влада
Адреса ради 17085, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Мостище, вул. Центральна, 7
Карта
Мостище
Мостище
Мапа

 Мостище у Вікісховищі

Минуле

Спочатку село називалося Мости́ще (Мостова Слобода), однак у 1929 році воно отримало назву Петрівське (на честь радянського партійного діяча — Григорія Петровського). 3 червня 2016 року в рамках кампанії з декомунізації селу повернули історичну назву.[2]

Уперше село, ймовірно, згадується у польській люстрації Остерського староства 1636 року під назвою Мостова Слобода (Mostowa sloboda).[3][4] Село згадується також у 1663 році, коли в ньому під час російсько-польської війни зупинялась частина польського війська, очолювана Стефаном Чарнецьким.[5]

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Мостище. У ньому були 34 двори (35 дорослих чоловіків, 1 був підсусідком). У господарствах загалом було 27 волів та 8 коней. 11 дворів не мали ні волів, ні коней. На Трубежі була старая мельнишная плотина, якою володів міщанин Якимко Долженко. У книзі перераховано всіх чоловіків поіменно.[6]

1726 року 58 дворів у Мостищі належало генерал-лейтенанту й кавалеру графу Девієру за наказом Петра I.[7]

1730 року налічувалося 627 прихожан місцевої церкви.[8]

За інформацією О. М. Лазаревського 1753 року Юхим Дараган купив Мостище разом із селами Семиполки, Рудня, Святе у синів колишнього переяславського коменданта Матвія Андрійовича Хераскова  — Олександра, Петра й Михайла — за 9000 рублів[9]. 1762 року за спадком село перейшло його сину Григорію або дочці Софії. В цей час воно згоріло дотла (крім двох вітряків) з вини безвідповідальної і беспечної «московської драгунії», що була на постої на Козельщині. Імовірно, саме ці події лягли в основу частини сюжету російськомовної повісті Тараса Шевченка «Княгиня». Від Софії Хованської село перейшло у спадок її сестрі Катерині Галаган.

Згідно з Рум'янцевським описом 1766 року в поміщиці А. Ханенко було сінокосу на 240 кіп сіна (з 1 десятини збиралося в середньому 10 кіп сіна).[10]

Михайлівська церква в Мостищі

У 1776 році (за іншими даними, у 1782) в селі почали будівництво великої церкви на честь Архистратига Михаїла. Завершили церкву аж у 1790 році. За іншими даними, храм побудувала Катерина Юхимівна Галаган у 1822 році.[8] Михайлівська церква є зразком зрілого класицизму. Будували її за досить типовим проектом (дуже схожі на неї церква Вознесіння Господнього у селі Вознесенське (Попівці) Згурівського району Київської області та Свято-Миколаївська церква у селі Гостролуччя Баришівського району Київської області), але від цього не менш вдалим проектом. Це хрестоподібна в плані споруда з одним великим куполом у центрі, та чотирма декоративними по кутах. Абсида церкви напівкругла. Храм жодного разу не перебудовувався й зберігся у початкових об'ємах.

Землі села входили до складу Басанської сотні, яка сформувалася влітку 1648 р. як військовий підрозділ Переяславського полку. Юридично сотня закріплена в ньому Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 р. у кількості 80 козаків. Разом з полком сотня була ліквідована у 1782 р., Мостище потрапило до складу Козелецького повіту спочатку Київського намісництва, пізніше — Чернігівської губернії.

У 1846 році в Мостищах бував Тарас Шевченко. Учитель історії з Марківців Антон Кузьмович Шевченко, що збирав фольклорні матеріали, а раніше вчителював у Мостищенській школі, розповідав:

Від дідів не раз чув, що Шевченко декілька разів переїжджав село Мостище на річці Трубеж (Трубайло за місцевою назвою), що лежить на шляху з Козельця на Марківці, і зупинявся ночувати у місцевого селянина Гриня. В одну з таких зупинок старий Гринь розповів Шевченкові страшну бувальщину, що трапилася в селі Мостищі, вона і лягла в основу його повісті "Княгиня", яка вражає своєю жахливою реальністю.[11]

Григорій Павлович Галаган у 1852 року збудував біля церкви кам'яну дзвіницю.[8]

За даними 1859 року населення села становило 930 осіб на 121 двір[12]. Серед них — 418 чоловіків та 512 жінок. Мостище — село казачье и владѣльческое. Село було розташоване при р. Трубежѣ. У селі були православна церква та винокурня. На мапі Шуберта[13] 1859 року видно обриси та деякі цікаві деталі села.

У 1866 році в селі існував станційний пункт на 11 коней[14]. Учителем у церковно-приходській школі (відкрито 1860 року) був священик Антон Нещеретов, якого було відзначено за свої здібності та старанність у викладанні. Окремої платні за викладання вчителю не надавалося. У школі навчалися 22 хлопця та 2 дівчини віком 7-14 років.[15]

У 1876 році в селі, що було тоді центром Мостицької волості, відкрилося народне сільське училище.[16] Кілька років у ньому вчителював майбутній священик Ново-Басанського храму та громадський діяч отець Матвій Полонський. Про ці роки він пізніше згадав у своїх мемуарах.[17]

За переписом 1897 року в селі мешкала 1531 людина, серед них — 739 чоловіків та 792 жінки. Православними себе назвали 1526.[18]

У 1900 році в селі вже діяла народна бібліотека-читальня.[19]

У 1899 році Козелецьке земство виділило субсидію 500 рублів на побудову шкільної будівлі,[20] а в 1905 році — ще 500 рублів на добудову. До 1905 року було відремонтовано церкву та побудовано будинок для причту.[21]

Обеліск та cільрада

За даними податкових списків 1923 року в Мостищі було 465 господарств, у яких мешкало 2016 осіб. Мостище (разом із Марківцями та Сухинею) належало до Козелецького району Ніжинської округи Чернігівської губернії. До райцентру було 18 верст ґрунтовою дорогою, до станції Заворичі — 9 верст. У селі були сільрада, школа, бібліотека та лікбез, телефону не було.[22]

Під час Великої Вітчизняної війни 340 жителів села воювало фронтах, 167 із них загинуло. На їх честь односельці 1970 року встановили обеліск Слави. 1957 року на братській могилі радянських воїнів, що загинули в боях за визволення села від окупантів, споруджено пам'ятник.[23]

1972 року населення села складало 1647 осіб. За колгоспом ім. Калініна було закріплено 2979 га сільськогосподарських угідь, із них орної землі — 2231 га. Це було велике багатогалузеве господарство: вирощувалися зернові та технічні культури, також були розвинуті м'ясо-молочне тваринництво й садівництво.[23]

Цікаві місця

У лісі на південь від села росте старовинний дуб («Маврійський»), під яким за народними переказами зупинявся й писав вірші Т. Г. Шевченко у 1846 році. Щоб його охопити, потрібно 5 чоловік.

Люди

В селі народилися Сенікова Раїса Денисівна (нар. 1922) — український театрознавець, Олекса Зосимович Корнієнко (1919 - 2003) - драматург, перекладач, театральний критик, автор книг "П'єси", "Щоб нам жито родило". .

Галерея
  • Мапа Київського намісництва 1792 року

Джерела
  1. Козелецький район. Потенціал економічного розвитку
  2. Про перейменування окремих населених пунктів та районів.
  3. Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 102. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123
  4. Н. М. Лѣвобережная Украина въ XV—XVII ст. // Киевская старина, № 5 (1896). — с. 261. http://iht.univ.kiev.ua/library/all-journals/киевская-старина-№5-1896%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  5. Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 57-58. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123
  6. Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 345-346.
  7. Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 39. https://archive.is/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
  8. Мостище // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 212-214. http://otkudarodom.com.ua/Mostishe.html Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  9. Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи. Ал. Лазаревскаго. Т. II. Кіевъ, 1895. — с. 6.
  10. А. И. Путро. Левобережная Украина в составе Росссийского государства во второй половине XVIII века. — Киев, Выща школа, 1988. — с. 31.
  11. Чернігівщина в біографії і творчості Т. Г. Шевченка: методичний посібник для вчителів шкіл області. — Чернігів, 1961. — с. 27-28. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/Chernihiv_in_the_biography_and_works_of_Shevchenko.pdf
  12. "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 61. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html.
  13. Трехверстная военная топографическая карта Российской империи, лист 22-9. http://etomesto.ru/shubert/
  14. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1866 год. — с. 21.
    http://www.knigafund.ru/books/81175/ Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine. (для читання потрібна реєстрація на сайті)
  15. Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562.
  16. Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 41. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf
  17. Матвій Полонський. Спогади священика. Київ. — 2010. — 344 с.
  18. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 265.
  19. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Очередного 1900 года. — C. 98. http://www.knigafund.ru/books/81173 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  20. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Чрезвычайной сессии 30 апреля 1899 года. — C. 6. http://www.knigafund.ru/books/81191 Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.
  21. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1905 года. — C. 144. http://www.knigafund.ru/books/81189 Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.
  22. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год  / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 44-45.
  23. Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. Київ, 1972. — с. 333.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.