Мохаммад Насірі

Мохаммад Насірі Серешт (31 липня 1945, Тегеран) на прізвисько «Золотий півник Ірану» і «Геркулес Ірану» та ін. — іранський важкоатлет легкої вагової категорії. Олімпійський чемпіон Мехіко, а також володар багатьох інших медалей різних змагань: чемпіонатів Азії, чемпіонатів світу й Олімпійських ігор.

Мохаммад Насірі
Мохаммад Насірі Серешт
Азійські ігри, 1966 рік
Азійські ігри, 1966 рік
Загальна інформація
Громадянство  Іран
Народження 31 липня 1945(1945-07-31) (76 років)
Тегеран
Зріст 150 см
Вага 50 кг
Спорт
Країна  Іран
Вид спорту важка атлетика
Клуб «Кіан»
Нац. збірна  Іран
Участь і здобутки
 Мохаммад Насірі у Вікісховищі
Нагороди
Спортивні медалі
Представник  Іран
Олімпійські ігри
Золото Мехіко 1968 до 56 кг
Срібло Мюнхен 1972 до 56 кг
Бронза Монреаль 1976 до 52 кг
Чемпіонати світу
Бронза Берлін 1966 до 56 кг
Золото Варшава 1969 до 56 кг
Золото Колумбус 1970 до 56 кг
Бронза Ліма 1971 до 56 кг
Золото Гавана 1973 до 52 кг
Золото Маніла 1974 до 52 кг
Азійські ігри
Золото Бангкок 1966 до 56 кг
Золото Бангкок 1970 до 56 кг
Золото Тегеран 1974 до 52 кг
Чемпіонати Азії
Золото Маніла 1971 до 56 кг
Золото Багдад 1977 до 56 кг

Його вважають найтитулованішим важковаговиком Ірану й Азії. За свою кар'єру встановив 18 світових рекордів. 2000 року Міжнародна федерація важкої атлетики внесла його до списку 10-ти найвидатніших важкоатлетів всіх часів.[1]

Життєпис

Насірі народився в бідній родині в одному з мікрорайонів південної частини Тегерана під назвою Сабунпазхане. Батьки віддали його в інтернат і через деякий час батько помер. Але мати й сестра підтримували з ним зв'язок особливо після того, як він зажив слави.

Спогади

Насірі пригадував: «Батька свого не бачив і спогадів про нього не маю, навіть не знаю де розташована його могила. З мамою теж проживав завжди окремо. Часом вона мене навідувала в клубі Кіан. Якось, коли я хотів поїхати на Азійські ігри, моя мати захворіла. За сприяння Федерації її поклали до лікарні. Коли я повернувся з турніру, то мене з аеропорту відразу відвезли до лікарні. Там я обняв свою матір, поцілував і сказав: дорога матусю, твій син-чемпіон. І показав їй золоту медаль. Мати відповіла: 'що за нісенітниця?! Вони пошили тебе в дурні й дали тобі цей шматок олова. Йди шукай роботу'. Я сказав: 'мама, спатимеш на матраці з грошима'. Звичайно, і я не розбагатів і її мрія не збулась».[2]

Спортивна кар'єра

Свою кар'єру важкоатлета Насірі почав у клубі Кіан у Тегерані і ще навчаючись у тому клубі завоював собі місце в збірній Ірану з важкої атлетики. Для реєстрації в клубі йому потрібно було заплатити 10 туманів, за якими він звернувся до сестри з матір'ю. Але ті відмовили, оскільки на той час це були великі гроші і вони вважали важку атлетику марною справою. У цій ситуації одна із родичок сім'ї, жінка в чорному на ім'я Азіза, дала йому десять туманів[3].

У рік ۱۳۸۶ згідно з указом Бахрама Афшарзаде разом з Масудом Касемі його призначено тренером юнацької збірної Ірану з важкої атлетики.[4]

Медалі

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.