Мохтар Лубіс

Мохтар Лубіс (індонез. Mochtar Lubis; 7 березня 1922 — 2 липня 2004 року) — індонезійський журналіст і письменник, батакського походження. Один з засновників газети «Indonesia Raya» і щомісячного літературного журналу «Horison». Його роман Senja di Jakarta  (Сутінки в Джакарті) став першим індонезійським романом, який було перекладено англійською мовою. Відомий як непримиренний борець за свободу творчості і свободу преси. За критику режиму Сукарно був ув'язнений[4].

Мохтар Лубіс
індонез. Mochtar Lubis
Псевдо Savitri[1]
Народився 7 березня 1922(1922-03-07)[2][3]
Паданг, Індонезія
Помер 2 липня 2004(2004-07-02)[2][3] (82 роки)
Джакарта, Індонезія
Країна  Індонезія
Діяльність письменник, журналіст
Знання мов індонезійська[2]
Жанр проза
Нагороди

Ramon Magsaysay Awardd (1958)

World Association of Newspapers' Golden Pen of Freedom Awardd (1967)

International Press Institute World Press Freedom Heroesd (2000)

Біографія

Лубіс народився 7 березня 1922 року в місті Сунгай Пенух на Суматрі, в сім ї Raja Pandapotan Lubis — високопоставленого державного службовця.[5] Він був шостою дитиною з дванадцяти.[6] За походженням батак.

В дитинстві писав дитячі оповідання, які були опубліковані в меданській газеті Sinar Deli. В підлітковому віці часто гуляв в джунглях Суматри. Пізніше він згадував, що дві події в цей період надихнули його написати твір Harimau! Harimau! (Тигр! Тигр!). Це знайдена ним добре збудована, але вже покинута хатина і зустріч з тигром. [7]

Закінчивши середню школу, працював учителем у Ніасі, Північна Суматра. Проте через рік поїхав в Батавію, де влаштувався на роботу у банку. Після початку Другої світової війни коли японці в 1942 році окупували Індонезію, Лубіс почав працювати на японців, перекладаючи міжнародні новини для японської армії.

Лубіс у 1979 році

Після проголошення Індонезією незалежності в 1945 році, Лубіс приєднався до індонезійського інформаційного агентства Antara , в якості репортера. Від Antara, він відвідав  Asian Relations Conference в 1947 році. В цей же період Лубіс написав Jalan Tak Ada Ujung («Нескінченний шлях») і вступив до індонезійської Асоціації художників.

У 1949 році заснував газету Indonesia Raya, згодом працюючи в ній головним редактором. За свою  діяльність і критичні статті на адресу тогочасної влади в період 1957—1966 років кілька разів був ув'язнений.[8] 

4 лютого 1975 року він був заарештований за підозрою в заворушеннях 1974  року під час візиту японського прем'єр-міністра Танаки Какуей; незабаром після корупційного скандалу в компанії Pertamina газету Indonesia Raya було закрито. Більше двох місяців Лубіс провів у в'язниці Nirbaya (без суду) і був звільнений 14 квітня 1975 року. Він зазначив, що інші ув'язнені, такі як колишній командуючий ВПС Індонезії Омар Дані, перебували у в'язниці без суду і слідства роками. В цей період він став активно практикувати йогу.

Був засновником і співзасновником численних журналів та фондів, включаючи Obor Indonesia Foundation в 1970 році, журнал Horison та Індонезійський зелений фонд. Піднімав питання про необхідність свободи преси в Індонезії і здобув репутацію чесного і поміркованого репортера. У 2000 році Міжнародним інститутом преси він був названий одним з 50 героїв вільної преси за останні 50 років.[9]

Публіцистика

Є автором цілого ряду публіцистичних книг, а також посібників для письменників-початківців: «Техніка письменницької творчості», (1951) і «Техніка написання кіносценаріїв» (1952). Крім того, він займався перекладом на індонезійську мову творів американських, європейських і китайських письменників. Перекладався багатьма західними та східними мовами.

Смерть

Після тривалої боротьби з хворобою Альцгеймера помер у Medistra Hospital 2 липня 2004 року у віці 82 років.[10] Був похований поряд із дружиною на кладовищі Jeruk Purut.[11] На його похоронах були присутні сотні людей, включаючи журналістів і письменників Росіхана Анвара і Рамадана K.Х. 

Особисте життя

Був одружений з Сіті Халіма (Siti Halimah), яка померла в 2001 році. Мали 3 дітей та 8 онуків.

Твори

Романи
Рік Назва Назва українською мовою Примітки
1950 Tidak Ada Esok [12] Без майбутнього
1952 Jalan Tak Ada Ujung Нескінченний шлях Отримав нагороду Badan Musyawarah Kebudayaan Nasional
1963 Senja di Jakarta Сутінки в Джакарті Спочатку опублікований англійською мовою; опублікований малайською у 1964 році.
1966 Tanah Gersang Безплідні Землі
1975 Harimau! Harimau!
 Тигр! Тигр! Номінація «Найкраща книга року» Yayasan Buku Utama.
1977 Maut dan Cinta Смерть і кохання Отримав нагороду Yayasan Jaya Raya.

Див. також

Сітор Сітуморанг

Хайріл Анвар

Прамудья Ананта Тур

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. Hill, David (1 липня 2005). Mochtar Lubis. Inside Indonesia. Архів оригіналу за 23 листопада 2008. Процитовано 10 липня 2008. Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  5. Her Suheryanto (4 квітня 2010). A Fresh look at the legacy of Mochtar Lubis. The Jakarta Post. Процитовано 9 липня 2011.
  6. A. Junaidi (16 серпня 2004). Loyal, outspoken, loved: Mochtar's friends remember. The Jakarta Post. Процитовано 9 липня 2011.
  7. Lubis & Lamoureux, 1991, p. vii
  8. A. Junaidi (3 липня 2004). Press freedom fighter, writer Mochtar Lubis passes away. The Jakarta Post. Процитовано 9 липня 2011.
  9. World Press Freedom Heroes: Symbols of courage in global journalism. International Press Institute. 2012. Процитовано 26 січня 2012.
  10. Press freedom champion Mochtar 'only feared for his Juliet'. The Jakarta Post. 4 липня 2004. Процитовано 9 липня 2011.
  11. Warief Djajanto Basorie (9 вересня 2008). The irrepressible and intimate Mochtar Lubis. The Jakarta Post. Процитовано 9 липня 2011.
  12. Lubis, Mochtar. Harimau! Harimau! Eighth printing. 2008. Yayasan Obor Indonesia: Jakarta. Pp. 213—214.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.