Музей Лесі Українки (Колодяжне)

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері — Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.

Музей працює з 9:00 до 17:00.

Вихідні — понеділок, вівторок.

У 1991 р. експозицію оновлено і сьогодні вона складається з таких розділів:

• «Волинськими стежками Лесі Українки»;
• «Колодяжне — колиска Лесиного таланту»;
• "Крізь все житія — до «Лісової пісні»;
• «Історія музею. Трагедія родини Косачів».

У травні 1882 р. сім'я Косачів перебралася з Луцька в с. Колодяжне і замешкала у будинку, який у родині звався «великим». Тут народилися молодші сестри та брати Лесі — Оксана, Микола та Ізидора. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували Лесин «білий» будиночок, а в 1896 р. розпочали спорудження «сірого» будинку (в родині його ще називали батьківським).

Косачі дуже любили Колодяжне і не раз у листах до друзів висловлювали свої почуття:

Колодяжне — це, власне, вдома, а решта, то це все так собі — між іншим. Для цілої нашої родини ця квартира (м. Київ, вул. Саксаганського, 97) не була нашим «вдома», вона була раніше в Колодяжному, поки ще цілою родиною ми там жили, а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє.

З Колодяжного Леся Українка давала братові Михайлу настанови щодо створення бібліотечки найкращих творів світової літератури українською мовою, до якої увійшли понад сімдесят імен письменників відповідно до порад і за джерелами, присланими М. Драгомановим, 1890 р. Леся склала курс «Стародавня історія східних народів», і перша збірка її поезій готувалося до друку тут, у Колодяжному.

У лютому 1907 р. Леся востаннє побувала в селі.

Під час Другої світової війни садиба була зруйнована, і музей створено фактично у новому приміщенні.

Політична причина створення Музею — намагання сталінської влади маркувати недавні польські території іменами українських культурних діячів, які, в свою чергу, були громадянами Російської імперії^{[джерело?]}.

Спогади про Колодяжненський період в житті Лесі Українки написала її молодша сестра, Ольга Косач-Кривинюк:

Ольга Косач-Кривинюк. Спомини про колодяжнянський період (аудіозапис з фотовізуалізацією): https://www.youtube.com/watch?v=xfe924Raw3U

• П. Скрипник, Д. Грузін. Лесі Українки Літературно-меморіальні музеї] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 128. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному. Путівник. Львів, Каменяр, 1971.
• Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному^{[недоступне посилання]}
• [http://www.zn.kiev.ua/3000/3150/37775/?printpreview^{[недоступне посилання з липня 2019]} «В КОЛОДЯЖНОМУ Я НЕ ПОЧУВАЮ СЕБЕ ЗАЙВОЮ НА СВІТІ…». Дзеркало тижня]^{[недоступне посилання з жовтня 2019][недоступне посилання]}