Мунц Оскар Рудольфович
Оскар Рудольфович Мунц (нар. 6 жовтня 1871, Одеса — пом. 7 січня 1942, Ленінград) — російський архітектор, педагог, історик архітектури; доктор архітектури і професор з 1939 року. Батько архітектора Володимира Мунца.
Мунц Оскар Рудольфович | |
---|---|
| |
Народження | 24 вересня (6 жовтня) 1871 |
Смерть | 7 січня 1942 (70 років) |
Поховання |
Острів Декабристів : |
Країна (підданство) |
Російська імперія СРСР |
Навчання |
Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв ·Бенуа Леонтій Миколайович |
Діяльність | архітектор |
Науковий ступінь | доктор архітектури |
Вчене звання | професор |
Діти | ·Мунц Володимир Оскаровичd |
Мунц Оскар Рудольфович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 24 жовтня [6 жовтня] 1871 року в місті Одесі (нині Україна) у сім'ї генерального консула Нідерландів. 1889 року переїхав до Санкт-Петербурга. Упродовж 1892—1896 років навчався на архітектурному відділенні Вищого художнього училища при Російській імператорській академії мистецтв в майстерні Леонтія Бенуа. Навчання закінчив із золотою медаллю, що надало йому право на закордонне відрядження, під час якого відвідав Австрію, Німеччину, Голландію, Італію, Францію.
Після повернення з поїздки працював у Санкт-Петербурзі: з 1897 року — помічником архітекторів Олександра Гогена, Ієроніма Кітнера, Леонтія Бенуа; з 1904 року викладав у загальному архітектурному класі Вищого художнього училища при Російській імператорській академії мистецтв, у 1910–1942 роках — викладач і професор архітектурного факультету Петербурзької академії мистецтв; одночасно викладав у Ксенінінському інституті, на Жіночих політехнічних курсах, архітектурних курсах Олени Багаєвої; у 1921—1924 роках — в Інституті цивільних інженерів. Протягом 1930—1933 років працював архітектором тресту «Апатит»; з 1933 року очолював групу та з 1938 року майстерні Ленпроекту.
Помер у Ленінграді під час його блокади 7 січня 1942 року. Похований у Ленінграді на цвинтарі острова Декабристів у братській могилі професорів Академії мистецтв.
Архітектурна діяльність
Самостійну архітектурну діяльність розпочав у 1901 році. Застосовував модернізовані форми історичних стилів. Співавтор проектів:
- у Санкт-Петербурзі/Ленінграді
- житлових будинків:
- прибуткового будинку В. Завадовського на Нарвському проспекті, № 24 (1912—1913);
- на Троїцькому полі (1938);
- на Московському проспекті, № 155 (1938—1939);
- шкіл
- на вулиці Великій Зеленіна, № 30 (1939);
- на вулиці Олександра Скороходова (нині Велика Монетна, № 2, 1939);
- бомбосховища (1941);
- у Харкові
- банку «Північний» на вулиці Сумській, № 1 (1908—1910; разом з Альфредом Шпігелем);
- приміщення Жіночих медичних курсів (1908—1910);
- клініки Харківського університу (1930-ті; разом з Альфредом Шпігелем);
- Будинку кооперації (нині північний корпус Харківського університу на майдані Свободи, 1929—1933; пізній конструктивізм);
- в інших місцях
- поштамту і телеграфу на вулиці М'ясницькій, № 26 у Москві (1912);
- Волховської ГЕС імені Володимира Леніна у Ленінградській області (1923—1926; разом з В. Покровським);
- генплану міста Хібіногорська (1930—1933);
- 2-х аркових мостів (1910-ті) і палацу К. Ценіної (1912, село Котюжани).
У 1914–1917 роках співпрацював із видавництвом «Архитектурно-художественный еженедѣльникъ». Автор статей з питань архітектури, зокрема «О классическом и классике (вопрос терминологии)» // «Архитектура СССР», 1941, № 6.
Банк «Північний» в Харкові |
Будинок кооперації в Харкові |
Поштамт в Москві |
Волховська ГЕС |
Палац К. Ценіної в Котюжанах |
Література
- Мунц Оскар Рудольфович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 156.
;
- Мунц Оскар Рудольфович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 412. — ISBN 5-88500-042-5.;
- В. І. Тимофієнко, К. Є. Кублицька. Мунц Оскар Рудольфович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.