Майдан Свободи (Харків)

Майдан Свободи[1] — центральний майдан міста Харкова, займає шосте місце за величиною у Європі та дванадцяте у світі[2]

Майдан Свободи
Харків
Західна частина майдану
Західна частина майдану
Район Шевченківський
Колишні назви
Ветеринарна площа, площа Дзержинського,
радянського періоду (українською) майдан Дзержинського
радянського періоду (російською) площадь Дзержинского
Загальні відомості
Протяжність 690-750 м
Координати 50°00′23″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д.
Транспорт
Найближчі станції метро Держпром, Університет
Автобуси 20е/т, 33е, 76е, 77е, 119е, 215т, 217е/т, 234е, 244е/т, 245е, 256т, 270е, 285е, 287е, 288е, 293е
Трамваї 12
Тролейбуси 2, 18
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі обласний палац дитячої й юнацької творчості, головний корпус ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Держпром, північний корпус ХНУ ім. В.Н. Каразіна, готель «Харків», колишній будинок проєктів, Будинок рад (ХОДА)
Архітектурні пам'ятки Держпром
Пам'ятники пам'ятник Харківським студбатівцям
Державні установи Харківська обласна рада, ХОДА, Харківська міська рада, почесне консульство Австрійської республіки, Харківський регіональний центр оцінювання якості освіти, Господарський суд Харківської області, Харківський окружний адміністративний суд
Навчальні заклади ХНУ ім. В.Н. Каразіна, ХІБМ, науковий фізико-технологічний центр МОН України та НАН України, спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з тенісу, тенісний клуб «Унікорт»
Заклади культури Х обласний палац дитячої та юнацької творчості, Британська Рада в Харкові
Забудова багатоповерхова
Парки Сад ім. Т.Г. Шевченка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Майдан Свободи у Вікісховищі

З моменту формування — Ветеринарна площа (до 1925), від чіткого оформлення (планування — 1923–1925, мощення — 1930–1931) до 1942 року носив назву майдан Дзержинського (рос. площадь Дзержинского). У 1942 році, під час першої окупації Харкова нацистами, носив назву — майдан Німецької армії (нім. Platz der Wehrmacht). Під час другої окупації Харкова нацистами — з кінця березня 1943 до 23 серпня 1943 він був майданом Лейбштандарте СС (нім. Platz der Leibstandarte SS), названим на честь 1-ї дивізії Лейбштандарте СС «Адольф Гітлер», яка захопила місто. З 1943 і по 1991 роки знову називався майданом Дзержинського. У 1991 році майдан отримав сучасну назву — майдан Свободи.[3]

Характеристики майдану

  • Довжина — від 960 до 750 метрів;
  • Ширина прямокутної частини — від 96 до 125 метрів;
  • Діаметр круглої частини — 350 метрів;
  • Площа — 11,9 гектарів;
  • Різниця висот уздовж майдану — понад 11 метрів (від вищої точки на Сумській вулиці до найнижчою — біля Держпрому);
  • Майдан має форму реторти, поверненої горлом до Сумської вулиці;
  • Вісь круглої частини майдану проходить через вісь симетрії будівлі Держпрому і під кутом 20 градусів до осі прямокутної частини;
  • Прямокутна частина майдану вимощена бруківкою і виходить на Сумську вулицю, кругла — на проспект Науки;
  • Під майданом дві станції метро «Університет» Салтівської лінії і «Держпром» Олексіївської лінії.

Історія

Територія, розташована на північний схід від Сумської вулиці, в XIX — на початку XX століття належала університету. На ній розміщувалися клініки та навчальні корпуси факультету, за якими лежали пустирі, що перепиналися ярами, зокрема Шатиловим яром (засипаний в 1930-х роках.

До революції місце теперішньої частково займала невелика вимощена Ветеринарна площа, названа так через двоповерхову будівлю Ветеринарного інституту. По суті це був пустир.

Окрім інституту, на Ветеринарну площу виходили будівлі хірургічного корпусу інституту.

У 1924 році, враховуючи ріст столиці УРСР, архітектором В. К. Троценком була розроблена попередня схема цього району Харкова, пізніше названого Задержпром'ям.

За планом були розбиті квартали у вигляді концентричних кілець: 1, 2, 3 і 4-та Кільцеві вулиці, що нині відповідно проспект Незалежності, Чичибабіна, Данилевського, Культури; розділені радіальними вулицями: 1, 2, 3 і 4-ю Радіальними, нині Юри Зойфера, Ромена Ролана, проспект Науки та Літературна. Радіальними були також Клочківський узвіз та вулиця Трінклера. Пробивання декількох радіальних вулиць за планом Троценка не було реалізоване: тих, що йдуть через сад Шевченка (там їх замінили алеї, зокрема Університетська алея), а Літературна вулиця виявилася відрізаною від майдану.

У 1925 за ініціативою Дзержинського було дозволено спорудити Будинок Державної промисловості. Для нього відвели три суміжні квартали на внутрішньому кільці. Це поклало початок формуванню нового району з майданом в центрі, який відмежувався Держпромом. Щоб відкрити вид на «перший радянський хмарочос» з боку Сумської вулиці, потрібно було значно зрізати землю та зачистити від малоповерхової забудови велику ділянку.

Один з найбільших у світі майданів вийшов незвичної форми у вигляді хімічної реторти. Прагнення надати майдану чіткішої конфігурації призвели до його просторового розчленування на прямокутну частину, яка слугує головним міським форумом, та круглу, в центрі якої до війни була величезна клумба, а потім на її місці було споруджено Круглий сквер (1965).

Трамбування

Суперечки про форму майдану та межі його частин велися до 1920-х років. Планувалося навіть розділити майдан на двоє, а між ними від саду Шевченка до майбутнього готелю «Інтернаціонал» побудувати монументальну будівлю, яка продовжувала б вулицю Трінклера. Від цього плану відмовилися, але архітектурно підкреслили різницю між частинами майдану, встановивши пам'ятник Леніну на межі двох частин у 1963.

Пам'ятник В. І. Леніну був відкритий 5 листопада 1963 року. Загальна його висота — 20,2 м, висота бронзової скульптури Леніна — 8,5 м. П'єдестал виконаний із червоного граніту. На постаменті висічені тематичні рельєфи, що зображують групу революціонерів, які йдуть під червоним прапором на бій за радянську владу, і групу трудівників країни — будівельників комуністичного суспільства. Автори проєкту пам'ятника — скульптори М. Вронський, А. Олійник, архітектор О. Сидоренко. Пам'ятник було демонтовано 28 вересня 2014 року під час мітингу. Відповідне рішення обласної державної адміністрації № 517 датоване тим же числом.

У 1990-х цю площу часто називали площею Незалежності. Але насправді вона ніколи не носила цю назву[4].

У 2019 році почалась реконструкція Круглого скверу, який розташований у північно-західній частині майдану. Планується реконструювати всі доріжки, встановити лавки, оновити освітлення, висадити дерева, а також встановити сухий фонтан. Завершення робіт очікується до дня міста 23 серпня 2019 року.[5]

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року дві ракети «Калібр» вразили площу. Внаслідок вибуху резиденція влади Харківської області була частково зруйнована, а з інших будівель випали вікна[6].

Історичні споруди, що виходять на майдан

  • Держпром. Унікальний пам'ятник радянського конструктивізму, побудовано у 1926–1928 роках.
  • Головний корпус Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, колишній Будинок Проєктів — побудований в 1930–1933 роках у стилі конструктивізму з монолітного залізобетону з дерев'яними перекриттями за проєктом Серафімова та Зандберг-Серафімовой. Цей проєкт під назвою «Наздогнати та…» перегнати переміг на всесоюзному конкурсі 5 лютого 1930 р. Під час війни будівля сильно постраждала і була перебудована за проєктом Костенко та Ліфшиця в 1953–1963 рр. У результаті такої перебудови будівля повністю залишилася у своїй стилістиці.
  • Північний корпус Харківського національного університета імені В.Н. Каразіна, колишній Будинок Кооперації — третя будівля задуманого конструктивістського ансамблю площі. Будівництво розпочато у 1929 р. Спочатку тут планувалося розмістити Будинок Уряду УРСР, потім воно було віддано Управлінню сільського господарства. У 1934 році недобудовану будівлю було передано Військово-господарської академії, згодом - Військова інженерна радіотехнічна академія ім. Говорова. У 2005 році будинок було передано ХНУ ім. Каразіна[7].
  • Готель «Харків» (колишній готель «Інтернаціонал», побудований у стилі конструктивізму архітектором Яновицьким у 1932–1936 роках, після війни відновлено за проєктом того ж автора з елементами сталінського ампіру.
  • Будинок рад, типовий зразок післявоєнного сталінського «неоренесансу», колишній Харківський Обком КПУ. Побудований у 1954 році на місці зруйнованої під час війни будівлі Центрального Комітету КП(б)У, архітектори В.М. Орєхов та В.П. Костенко. У будівлі розташовані підрозділи Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради та Харківської міської ради[8].
  • Будівля ветеринарного інституту, з 1960 новий Палац піонерів.
  • Пам'ятник Каразіну, засновнику ХНУ ім. Каразіна. Відлитий за скульптурою Андріолетті. Відкрито влітку 1907 року на Сумській межі Університетського саду. У лютому 1934, у зв'язку з будівництвом на тому ж місці пам'ятника Шевченку, Каразіна перенесли на Університетську вулицю; в 2004 перенесено до центрального входу до університету.

Колишні

  • Пам'ятник Леніну в центральні площі. Загальна висота 20,2 м, висота скульптури 8,5 м. Проєкт скульпторів Веронського, Олійника. Відкритий у 1963 році. 28 вересня 2014 року був демонтований великим скупченням людей.
  • Будівля хімічного факультету Харківського Університету, яка була розташовано на місці сучасного входу до станції метро Держпром. Будівля була збудовано за проєктом архітектора В. В. Велічко у 1911-1914 роках. Під час Другої світової війни будівля була зруйнована, та згодом демонтована. [9]


Інші відомості

У липні 2009 року було розпочато перший[10] капітальний ремонт пам'ятника В. І. Леніну[11]:

  • реставрація гранітних блоків (481 шт), розшивання і заповнення швів, поліровка поверхні;
  • реставрація сходів (325 шт);
  • очищення металевого постаменту.

В серпні, напередодні Дня міста, капітальний ремонт пам'ятника В. І. Леніну було завершено[10]. На ремонт пам'ятника з міського бюджету було виділено 296 тис. грн.

28 вересня 2014 року Пам'ятник Леніну як один з пам'ятників тоталітаризму був демонтований активістами патріотичних сил.

Галерея

Вид на Майдан Свободи з німецького літака, 1942 рік
Держпром, 1943 рік
Будівля хімічного факультету 1942 рік
Будівля Держуніверситету, майд. Свободи, 4
Будівля ХОДА, березень 2014
Північний корпус ХНУ, "Будинок Кооперації"
Держпром, лютий 2019
Головний корпус ХНУ, "Будинок Проєктів", лютий 2019
Північний корпус ХНУ, "Будинок Кооперації", лютий 2019


Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.