Майдан Свободи (Харків)

• Довжина — від 960 до 750 метрів;
• Ширина прямокутної частини — від 96 до 125 метрів;
• Діаметр круглої частини — 350 метрів;
• Площа — 11,9 гектарів;
• Різниця висот уздовж майдану — понад 11 метрів (від вищої точки на Сумській вулиці до найнижчою — біля Держпрому);
• Майдан має форму реторти, поверненої горлом до Сумської вулиці;
• Вісь круглої частини майдану проходить через вісь симетрії будівлі Держпрому і під кутом 20 градусів до осі прямокутної частини;
• Прямокутна частина майдану вимощена бруківкою і виходить на Сумську вулицю, кругла — на проспект Науки;
• Під майданом дві станції метро — «Університет» Салтівської лінії і «Держпром» Олексіївської лінії.

Територія, розташована на північний схід від Сумської вулиці, в XIX — на початку XX століття належала університету. На ній розміщувалися клініки та навчальні корпуси факультету, за якими лежали пустирі, що перепиналися ярами, зокрема Шатиловим яром (засипаний в 1930-х роках.

До революції місце теперішньої частково займала невелика вимощена Ветеринарна площа, названа так через двоповерхову будівлю Ветеринарного інституту. По суті це був пустир.

Окрім інституту, на Ветеринарну площу виходили будівлі хірургічного корпусу інституту.

У 1924 році, враховуючи ріст столиці УРСР, архітектором В. К. Троценком була розроблена попередня схема цього району Харкова, пізніше названого Задержпром'ям.

За планом були розбиті квартали у вигляді концентричних кілець: 1, 2, 3 і 4-та Кільцеві вулиці, що нині відповідно проспект Незалежності, Чичибабіна, Данилевського, Культури; розділені радіальними вулицями: 1, 2, 3 і 4-ю Радіальними, нині Юри Зойфера, Ромена Ролана, проспект Науки та Літературна. Радіальними були також Клочківський узвіз та вулиця Трінклера. Пробивання декількох радіальних вулиць за планом Троценка не було реалізоване: тих, що йдуть через сад Шевченка (там їх замінили алеї, зокрема Університетська алея), а Літературна вулиця виявилася відрізаною від майдану.

У 1925 за ініціативою Дзержинського було дозволено спорудити Будинок Державної промисловості. Для нього відвели три суміжні квартали на внутрішньому кільці. Це поклало початок формуванню нового району з майданом в центрі, який відмежувався Держпромом. Щоб відкрити вид на «перший радянський хмарочос» з боку Сумської вулиці, потрібно було значно зрізати землю та зачистити від малоповерхової забудови велику ділянку.

Один з найбільших у світі майданів вийшов незвичної форми у вигляді хімічної реторти. Прагнення надати майдану чіткішої конфігурації призвели до його просторового розчленування на прямокутну частину, яка слугує головним міським форумом, та круглу, в центрі якої до війни була величезна клумба, а потім на її місці було споруджено Круглий сквер (1965).

Трамбування

Суперечки про форму майдану та межі його частин велися до 1920-х років. Планувалося навіть розділити майдан на двоє, а між ними від саду Шевченка до майбутнього готелю «Інтернаціонал» побудувати монументальну будівлю, яка продовжувала б вулицю Трінклера. Від цього плану відмовилися, але архітектурно підкреслили різницю між частинами майдану, встановивши пам'ятник Леніну на межі двох частин у 1963.

Пам'ятник В. І. Леніну був відкритий 5 листопада 1963 року. Загальна його висота — 20,2 м, висота бронзової скульптури Леніна — 8,5 м. П'єдестал виконаний із червоного граніту. На постаменті висічені тематичні рельєфи, що зображують групу революціонерів, які йдуть під червоним прапором на бій за радянську владу, і групу трудівників країни — будівельників комуністичного суспільства. Автори проєкту пам'ятника — скульптори М. Вронський, А. Олійник, архітектор О. Сидоренко. Пам'ятник було демонтовано 28 вересня 2014 року під час мітингу. Відповідне рішення обласної державної адміністрації № 517 датоване тим же числом.

У 1990-х цю площу часто називали площею Незалежності. Але насправді вона ніколи не носила цю назву[4].

У 2019 році почалась реконструкція Круглого скверу, який розташований у північно-західній частині майдану. Планується реконструювати всі доріжки, встановити лавки, оновити освітлення, висадити дерева, а також встановити сухий фонтан. Завершення робіт очікується до дня міста 23 серпня 2019 року.[5]

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року дві ракети «Калібр» вразили площу. Внаслідок вибуху резиденція влади Харківської області була частково зруйнована, а з інших будівель випали вікна[6].

• Держпром. Унікальний пам'ятник радянського конструктивізму, побудовано у 1926–1928 роках.
• Головний корпус Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, колишній Будинок Проєктів — побудований в 1930–1933 роках у стилі конструктивізму з монолітного залізобетону з дерев'яними перекриттями за проєктом Серафімова та Зандберг-Серафімовой. Цей проєкт під назвою «Наздогнати та…» перегнати переміг на всесоюзному конкурсі 5 лютого 1930 р. Під час війни будівля сильно постраждала і була перебудована за проєктом Костенко та Ліфшиця в 1953–1963 рр. У результаті такої перебудови будівля повністю залишилася у своїй стилістиці.
• Північний корпус Харківського національного університета імені В.Н. Каразіна, колишній Будинок Кооперації — третя будівля задуманого конструктивістського ансамблю площі. Будівництво розпочато у 1929 р. Спочатку тут планувалося розмістити Будинок Уряду УРСР, потім воно було віддано Управлінню сільського господарства. У 1934 році недобудовану будівлю було передано Військово-господарської академії, згодом - Військова інженерна радіотехнічна академія ім. Говорова. У 2005 році будинок було передано ХНУ ім. Каразіна[7].
• Готель «Харків» (колишній готель «Інтернаціонал», побудований у стилі конструктивізму архітектором Яновицьким у 1932–1936 роках, після війни відновлено за проєктом того ж автора з елементами сталінського ампіру.
• Будинок рад, типовий зразок післявоєнного сталінського «неоренесансу», колишній Харківський Обком КПУ. Побудований у 1954 році на місці зруйнованої під час війни будівлі Центрального Комітету КП(б)У, архітектори В.М. Орєхов та В.П. Костенко. У будівлі розташовані підрозділи Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради та Харківської міської ради[8].
• Будівля ветеринарного інституту, з 1960 новий Палац піонерів.
• Пам'ятник Каразіну, засновнику ХНУ ім. Каразіна. Відлитий за скульптурою Андріолетті. Відкрито влітку 1907 року на Сумській межі Університетського саду. У лютому 1934, у зв'язку з будівництвом на тому ж місці пам'ятника Шевченку, Каразіна перенесли на Університетську вулицю; в 2004 перенесено до центрального входу до університету.

У липні 2009 року було розпочато перший[10] капітальний ремонт пам'ятника В. І. Леніну[11]:

• реставрація гранітних блоків (481 шт), розшивання і заповнення швів, поліровка поверхні;
• реставрація сходів (325 шт);
• очищення металевого постаменту.

В серпні, напередодні Дня міста, капітальний ремонт пам'ятника В. І. Леніну було завершено[10]. На ремонт пам'ятника з міського бюджету було виділено 296 тис. грн.

28 вересня 2014 року Пам'ятник Леніну як один з пам'ятників тоталітаризму був демонтований активістами патріотичних сил.