Мусаєва Севгіль Хайретдинівна

Севгіль Мусаєва народилася 18 червня 1987 року в місті Джума (Узбекистан)[1]. У 1989 році, коли кримським татарам дозволили повернутися до Криму, її родина переїхала до Керчі[1][3]. Під час навчання в школі почала друкуватися у республіканській пресі, з 9-го класу відвідувала місцеву школу журналістики[1]. Була членом Малої академії наук та отримувала стипендію Ради міністрів Криму[4]. З 2004 по 2010 рік навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка[1].

Першим місцем роботи Севгіль у Києві був спортивний телеканал[5]. Кар'єру у діловій журналістиці вона розпочала у 2007 році в агентстві «Економічні новини». У 2008 році перейшла до газети «Дело», а у лютому 2009 року стала репортером видання «Власть денег», де сформувалась як спеціалістка з нафтогазової тематики й паливно-енергетичного комплексу[2]. У червні 2011 року перейшла до журналу «Forbes Украина»[1]. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка[1]. У серпні 2013 року пішла з Forbes після того, як видання придбав Сергій Курченко[6].

Восени 2013 року запустила проєкт Hubs, ставлячи за мету створити альтернативний Forbes. Запуск Hubs збігся з початком Євромайдану і в перший час у проєкті публікувались новини та репортажі, пов'язані з протестами[2][7]. Спочатку проєкт розвивався у Facebook, а у лютому 2014 року був запущений як окреме ділове інтернет-видання, головною редакторкою якого стала Мусаєва[8]. Після анексії Криму Росією виступила співініціаторкою проєкту «КримSOS», спрямованого на надання достовірної інформації та допомогу людям у питаннях безпеки, переселенні та пошуку ресурсів[9][10].

На запрошення Олени Притули у жовтні 2014 року стала головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда»[2][11]. У листопаді 2014 року агентство «Рейтер» опублікувало розслідування про олігарха Дмитра Фірташа та його зв'язки з президентом Росії Володимиром Путіним, співавтором якого виступила Севгіль Мусаєва[12]. У травні 2015 року стала однією з ведучих проєкту «Громадське. Крим» на Громадському телебаченні[13]. У березні 2016 року разом із заступницею головного редактора сайту «Страна.ua» Світланою Крюковою запустила спецпроєкт «Чорне і біле», в рамках якого на «Українській правді» вийшла серія парних інтерв'ю з елементами репортажу[14].

У жовтні 2016 року увійшла до складу Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (проєкт «Трансперенсі Інтернешнл» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів)[15]. У березні 2017 року була опублікована книга-інтерв'ю Севгіль Мусаєвої та Аліма Алієва «Мустафа Джемілєв. Незламний» про життя Мустафи Джемілєва[16]. У квітні 2017 року повідомлялось, що Мусаєва стане персонажем комп'ютерної гри BizWorld[17]. У жовтні 2017 року стала ведучою кримськотатарського каналу ATR[18].

У лютому 2018 року стала стипендіаткою Інституту Reuters і пів року навчалася в Оксфордському університеті[19]. У березні 2018 року на телеканалі ZIK відбулася прем'єра спільного з виданням «Українська правда» викривального проєкту «Джокери», ведучою якого стала Севгіль Мусаєва[20]; у грудні 2018 року Мусаєву в «Джокерах» замінив Міхеіл Саакашвілі[21]. У серпні 2018 року стала стипендіаткою програми з журналістики фундації Nieman у Гарвардському університеті, де навчалась протягом 10 місяців. Повернулась до роботи в «Українській правді» у червні 2019 року[19].

Видання theБабель у червні 2019 року повідомляло, що президент Володимир Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати його прессекретаркою, коли тривав конкурс на цю посаду; журналістка цю інформацію не підтвердила і не спростувала[22]. У жовтні 2019 року взяла участь у фотопроєкті «17 цілей сталого розвитку» в рамках кампанії ООН «Be the Change»[23].