Мусієнко Пантелеймон Никифорович

Пантелеймон Никифорович Мусієнко (нар. 11 серпня 1905, Ромни — пом. 15 січня, 1980, Київ)  — український радянський майстер кераміки, мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1966 року; член Спілки художників України з 1939 року.

Мусієнко Пантелеймон Никифорович
Народився 29 липня (11 серпня) 1905
Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 15 січня 1980(1980-01-15) (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Ромни
Країна  СРСР
Діяльність мистецтвознавець
Ступінь кандидат мистецтвознавстваd
Вчителі Падалка Іван Іванович, Седляр Василь Теофанович, Веретенников Василь Іванович, Таранушенко Стефан Андрійович і Іванченко Павло Михайлович
Членство Національна спілка художників України

Біографія
Кераміка 1930х з роботами Мусієнка Пантелеймона у музеї українського народного декоративного мистецтва

Народився 29 липня [11 серпня] 1905(19050811) року селі Лозовій поблизу міста Ромен (тепер Сумська область, Україна) у родині слюсаря-залізничника[1]. Закінчив семирічку роменського залізничного училища. З 1919 року працював учнем машинного відділення георгіївського заводу. 1921 року був райпродкомісаром, у вільний час малював. 1925 року за рекомендацією випускника московського Строганівського училища Я. П. Манька вступив до техніко-керамічної профшколи у селі Глинську, екстерном за рік здав заліки за два курси підготовки, отримав кваліфікацію інженера, художника-кераміка. В 1926 році поступив на навчання у Межигірський художньо-керамічний технікум (викладачі Василь Седляр, Іван Падалка, Павло Іванченко — учні Михайла Бойчука). Диплом художника кераміки отримав у 1930 році як випускник Київського технологічного інституту кераміки і скла, який був створений у 1929—1930 роках на базі реорганізованого технікуму[1].

Впродовж 1930–1934 років — художник, начальник цеху Будянського фаянсового заводу в Харківській області, де створював зразки посуду з агітаційним змістом і декором. Одночасно навчався в аспірантурі при Харківському науково-дослідному інституті історії культури імені Дмиттра Багалія, яку закінчив у 1934 році (викладачі Всеволод Зуммер, Дмитро Гордєєв, Василь Веретенников, Стефан Таранушенко).

З 1934 року — у Києві: впродовж 1934–1935 років — викладач кіноінституту; у 1935–1938 роках — художник заводів українського фарфоро-фаянсового тресту. З 1937 року був консультантом Київської школи майстрів народної творчості. У 1938–1939 роках — викладач художньо-промислового училища; у 1939–1941 роках — методист навчального комбінату обласної промислової ради. Брав участь у німецько-радянській війні з перших днів.

Протягом 1943—1944 років працював начальником відділу Тресту Хімпробуду в місті Слов'янську. З 1944 року був призначений керівником сектору кераміки Академії архітектури УРСР і викладачем Київського художнього інституту. Протягом 1944–1948 та 1958–1962 років — науковий співробітник Академії будівництва і архітектури УРСР, у якій організував мистецьку майстерню; впродовж 1948–1958 років — старший викладач історії мистецтв Інституту театрального мистецтва; у 1962–1966 роках — старший науковий співробітник, головний художник Науково-дослідного інституту теорії, історії і перспективних проблем радянської архітектури Державного комітету цивільного будівництва і архектури при Держбуді СРСР. 1966 року захистив дисертацію кандидата мистецтвознавства за темою «Живопис Федора Кричевського і творчі особливості його школи».

Жив у Києві в будинку на вулиці Дмитра Мілютенка № 18, квартира 135. Помер у Києві 15 січня, 1980 року. Похований у Ромнах.

Творчість

Працював в галузі мистецтвознавства та художньої кераміки, цікавився творчістю художників XVIII століття, багато часу проводив у архівах, музеях. Публікував у періодичній пресі розвідки з історії українського мистецтва, та з історії України. Серед робіт:

  • «Техніка художнього оформлення фарфору і фаянсу» (1934);
  • «Художня кераміка» (1941);
  • «Керамічний живопис» (1947);
  • «Виробництво художньої майоліки» (1948, у співавторстві з Н. Федоровою);
  • «К. Д. Трохименко — народний художник УРСР» (1950);
  • «Іван Гончар» (1952);
  • «Кераміка в архітектурі і будівництві» (1953);
  • «Українське декоративне мистецтво» (1963, разом з Павлом Жолтовським);
  • «Федір Григорович Кричевський» (1966);
  • «Квіти на сонці» (1967);
  • «Желєзняк О. С.» (1970, у співавторстві);
  • «Сузір'я талантів. Творчість українських радянських художників» (1970);
  • «Подих давнини глибокої. Історико-архітектурний нарис Києва» (1972);
  • «Фотій Красицький» (1975).

Автор розвідок про українських митців, живописців та іконописців доби Гетьманщини, зокрема Івана Максимовича, Петра Петрашова, Феоктиста Павловського, Григорія Стеценка, Антона Атовича, гончаря-кахляра Сидора Перепілку, архітектора Степана Ковніра, різьбяра Прокопа Юхименка, низки статей в Українській радянській енциклопедії.

Автор розділів з історії українського живопису кінця XVIII — початку XIX століття та українського декоративного мистецтва у колективних працях «Українське декоративне мистецтво» (Київ, 1963) та «Історії українського мистецтва» (Київ, 1968—1970).

Створив понад 120 зразків розпису виробів для масової продукції заводів промисловості України. Автор сервізів і серій посуду у фаянсі, фарфорі та майоліці (1931—1935, 1959—1960).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1932 року, всесоюзних з 1935 року, зокрема

  • у 1936—1937 роках його твори експонувалися на українській виставці народного мистецтва і художньої промисловості в Києві;
  • у 1937 році брав участь в осінній виставці в Києві.

В колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва зберігаються близько 70 творів, розписаних рукою Пантелеймона Мусієнка. Серед них:

  • чашки і блюдця від порцелянових сервізів «Флотський» та «Зима»;
  • фаянсові настінні плитки й тарілки з агітаційною тематикою;
  • блюда «Паровоз» і «Межигір'я»;
  • керамічні набори, декоровані фляндрівкою та традиційним рослинним орнаментом[1].

Також роботи майстра зберігаються у Роменському краєзнавчому музеї.

Примітки
  1. Національний музей українського народного декоративного мистецтва.

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.