Мітров Ігор Ростиславович

Народився 1 вересня 1991 року в Керчі. У 2008 році вступив до Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «Літературна творчість, українська мова і література». У 2010 році покинув навчання і повернувся в Керч. Два роки працював у Керченському історико-археологічному музеї, брав участь в археологічних розкопках на території Керченського півострова. У 2012 повторно вступив до КНУ на спеціальність «Російська мова і література». Завершив навчання у 2016 році. Протягом 2016—2018 працював в Інституті археології НАН України, брав участь в археологічних експедиціях на Уманщині, Канівщині, Криворіжжі, Хотинщині та в Києві.

Наразі живе і працює у Києві.

Ігор Мітров належить до поетичного покоління «двітисячідесятників». Для творчості характерні іронія, інтертекстуальність, інтелектуальна наснаженість, розмаїття тематики і полістилізм. Сам автор називає себе «постмодерністом у найгіршому сенсі слова»[1]. Пише переважно верлібром, однак у творчому доробку присутні й інші поетичні техніки (білий вірш, дольник, силабо-тоніка).

Бере активну участь у літературному житті Києва. Організатор і учасник чисельних літературно-мистецьких акцій, зокрема на фестивалях Книжковий Арсенал і Львівський міжнародний літературний фестиваль. Один із засновників «Літературного ордену імені святого Зіберта Світлого» — неформального відкритого літературного товариства, що має на меті популяризацію сучасної української літератури[2][3][4].

Вірші публікувалися в «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття» (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2018)[5], кримському літературному альманаху «Гроно» (Київ, 2018)[6], українсько-кримськотатарській антології «Кримський інжир. Чаїр / Qirim inciri. Çayır» («Видавництво Старого Лева», 2021)[7], а також у зінах, періодичних виданнях та інтернет-ресурсах[8][9][10][11]. Переклади творів публікувалися у польському часописі «KONTENT»[12], російському журналі «Воздух»[13], арт-дайджесті «Солонеба»[14].

У 2019 році у видавництві «Смолоскип» вийшла дебютна поетична збірка «Голландський кут»[15]:

Асоціативність, стихійність, сповідальність, зухвалість, відблиски натуралістичності, локальна географія, постколоніальна задуха, буденність, ентропія, марення карикатурним Едемом, приховане і явне цитування, альтернативні реальності, казкове лицарство, блазнювання, звитяжна античність зі шкільних хрестоматій, громадянська лірика, що воліла би бути ширшою за лещата громадянської лірики, випари поп-культури, очевидності, спроби вхопити себе масними пальцями, парадокси, екзотичність, попри все дитяча наївність — ось мова збірки Ігоря Мітрова «Голландський кут».[16] — Олесь Барліг, портал «Читомо»

Мітров — яскравий, різноманітний поет, і в його випадку «богемний» імідж не підмінює літературу, а лише увиразнює деякі акценти. У «Голландському куті» зійшлись іронічні сюжети, вигадливі образи та доволі строката тематика — від археології до побутових пригод, від Криму до кіно. Висловлюючись метафорично, поезія Ігоря Мітрова не «густа» і «сконцентрована», але «повітряна» та майже вільна від сили тяжіння, навіть коли йдеться про речі геть не небесні.[17] — Олег Коцарев, портал «Видавництво Старого Лева»

Оскільки вже порушено кримську тему (хай і суто мимохідь, мушиним, так би мовити, крилом), слід нагадати, що Ігор Мітров — кримчанин, котрий мешкає переважно в Києві й уже п'ять років не може відвідати рідну Керч. Кримські мотиви з'являються в досить багатьох віршах книжки «Голландський кут», і то в доволі широкому регістрі — від іронії до міфології. Мабуть, не буде великим перебільшенням сказати, що кожен яскравий україномовний поет із Криму сьогодні грає не лише органічну, вічну естетичну роль, а й також стає певним чинником геополітичного і геокультурного характеру.[18] — Олег Коцарев, газета «День»

У 2021 році у видавництві «Люта Справа» вийшла книжка «Голос України»[19]:

Художній світ Мітрова — запаморочно розмаїтий і цікавий. Колекціонуючи історії, автор ніби дає змогу виговоритися колоритним місцинам і їх мешканцям. Як наслідок, із численних оповідей сплітається мапа України чи й справдешній діалектологічний атлас укупі з матюкознавчою енциклопедією... Ігор Мітров нагадує загонистого керченського Пітера Пена, який, прочитавши і Ніцше, і Бориса Олійника, лишається у віршах хлопчиськом саме для того, щоб духопелити піратів та доводити, що не все гаразд у нашій спільній казці. — В'ячеслав Левицький

• 2016 — Літературний конкурс «Гранослов», ІІІ місце[20][21]
• 2016 — "Молода Республіка Поетів", фіналіст[22]
• 2017 — Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», ІІ премія, ІІІ премія[23][24]
• 2019 — Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка, за поетичну збірку «Голландський кут»[25][26]
• 2020 — Літературний конкурс «Кримський Інжир», фіналіст[27]

• Поетичні тексти Ігоря Мітрова на порталі «Litcentr»
• Статті Ігоря Мітрова на сайті літературного клубу «Пломінь»
• Профіль Ігоря Мітрова у Facebook
• mitropolia-tv