Міхал Камінський (політик)

Вивчав міжнародні відносини у Варшавському університеті[3]. У 2008 році закінчив ступінь бакалавра, а в 2014 році ступінь магістра в Коледжі міжнародних відносин та американістики у Варшаві.

Брав активну участь у Національному відродженні Польщі, потім став членом-засновником Християнського національного союзу та помічником лідера партії Веслава Хшановського. Публікував статті в періодичному виданні «Національна молодь». Був журналістом радіо та преси та директором радіостанцій у Бидгощі та Ломжі. Під час президентських виборів у 1995 році він став прес-секретарем виборчої комісії Ганни Гронкевич-Вальц.

У 1997 році був обраний до парламенту третього скликання. У 2002 році він став членом партії «Право і справедливість». У 2001 році він вдруге отримав депутатський мандат зі списку PiS. У сеймі він був членом Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських районів та Комітету закордонних справ.

З 2004 по 2007 рік був членом Європейського парламенту[4]. З 23 липня 2007 року по 16 квітня 2009 року був державним секретарем у канцелярії Президента Республіки Польща, відповідальним за політику в галузі ЗМІ. У 2009 році був вдруге обраний депутатом Європарламенту[5].

У листопаді 2010 року покинув PiS[6].

У лютому 2013 року в тому числі разом із Казимежем Марцінкевичем та Романом Гертихом заснував аналітичний центр «Instytut Myśli Państwowej»[7].

На виборах 2014 року в Європарламент був кандидатом від Громадянської платформи, але не був переобраний[8]. 3 лютого 2015 року став державним секретарем у канцелярії прем'єр-міністра, взявши на себе керівництво Урядовим інформаційним центром[9].

На парламентських виборах 2015 року успішно балотувався у Сейм від списку Громадянської платформи[10]. Наприкінці травня 2016 року був тимчасово відсторонений з посади члена парламентського клубу партії[11]. У липні 2016 року був виключений із клубу та партії. У вересні 2016 року разом з іншими колишніми депутатами від Громадянської платформи став співзасновником організації «Європейські демократи»[12], а в листопаді того ж року — партії «Союз європейських демократів» (перетворений з Демократичної партії), став член правління[13].

На виборах 2019 року був обраний до Сенату десятого скликання від Польської селянської партії[14]. 12 листопада 2019 року став віцемаршалком Сенату[15][16].

• орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 2008)[17];
• Великий хрест ордена Заслуг (Португалія, 2008)[18];
• Національний орден Заслуг (Мальта, 2009)[19];
• командорський хрест Ордена Заслуг Угорщини (2009)[20];
• командор ордена «За заслуги перед Литвою» (2009)[21];
• Президентський орден Досконалості (Грузія, 2010)[22];
• Премія Європейського єврейського парламенту (2014)[23].