Натроліт

Натроліт (рос. натролит; англ. natrolite; нім. Natrolith m) — мінерал класу силікатів, водний алюмосилікат каркасної будови з групи цеолітів. Синоніми — бергманіт, бревікіт, галактит, кондрикіт, крокаліт, мурабуліт, савіт, слоаніт, цеоліт голчастий, еделіт, ехеліт.

Натроліт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[1]
IMA-номер IMA1997 s.p.
Абревіатура Ntr[2]
Хімічна формула Na₂Al₂Si₃O₁₀ * 2H₂O
Nickel-Strunz 10 9.GA.05
Ідентифікація
Сингонія ромбічна сингонія[3]
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь кристалічна сода[4]
Типова місцевість Hohentwield[3]
 Натроліт у Вікісховищі

Історія та етимологія

Натроліт вперше був знайдений поблизу Зінгена в землі Баден-Вюртемберг і описаний у 1803 році німецьким хіміком Мартіном Генріхом Клапротом. Назва від натро… й грец. літос — камінь.

Мінерал, описаний німецьким мінералогом Германом Траубе в 1887 році і названий лаубанітом, виявився за останніми аналізами Траубе і, зокрема, німецького мінералога Гуго Штрунца натролітом. Тому назва мінералу лаубаніт була скасована і присвоєна «натроліт».

Опис

Хімічна формула: Na2[Al2Si3O10] •2H2O. Містить (%): Na2O — 16,3; Al2O3 — 26,8; SiO2 — 47,4; H2O — 9,5. Домішки: Fe2O3, K2O. Сингонія ромбічна. Ромбопірамідальний вид. Спайність ясна. Натроліт розчиняється в соляній кислоті з виділенням кремнезему.

Форми виділення: стовпчасті кристали, променисті агрегати, кристалічні кірочки, сфероліти та волокнисті маси. Густина 2,24. Твердість 6,0. Безбарвний, жовтуватий, червонуватий. Блиск скляний, у волокнистих мас шовковистий. Крихкий. Зустрічається в мигдалинах основних ефузивів з іншими цеолітами, а також як продукт розкладання нефеліну в лужних породах. Один з найпоширеніших цеолітів.

Асоціація: цеоліти, кальцит, нефелін, содаліт, кварц.

Натроліт в основному утворюється в результаті гідротермальної зміни гірських порід, що містять польовий шпат. Там натроліт зустрічається як основний або вторинний компонент основної маси або утворює ідіоморфні кристали в друзах і фісурах.

Розрізняють:

  • натроліт голчастий (агрегати натроліту, які складаються з голчастих індивідів);
  • натроліт залізистий (натроліт з родовища Бревік у Норвегії, який містить 7,49 % Fe2O3 i 2,40 % FeO);
  • натроліт марганцевистий (різновид натроліту, який містить незначну кількість MnO).

Поширення: Німеччина, Франція, Англія, Ірландія, Норвегія, Росія, США, Канада.

Інші значення

Зайва назва скаполіту. (W.H.Wollaston, 1824).

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Натроліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Натроліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 600-604.

Інтернет-ресурси
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.