Нафтохімічний комплекс у Чайковському

З 1958 року в Чайковському діяв Пермський нафтопереробний завод, який невдовзі вирішили доповнити нафтохімічним виробництвом. В межах цього плану у 1969-му почалось спорудження піролізної установки ЕП-60 (проектна потужність по етилену 60 тисяч тонн), яка стала до ладу за чотири роки[1] та використовувала як сировину суміш найближчих гомологів метану (широка фракція легких вуглеводнів, ШФЛУ) та вже фракціоновані зріджені вуглеводневі гази. Випущений етилен призначався для розташованого тут же виробництва стиролу, тоді як пропілен використовували у продукуванні бутилових спиртів та 2-етилгексанолу (160 тисяч тонн на рік).[2] При цьому останній із названих олефінів добували також з пропілен-пропанової фракції НПЗ.

В середині 2010-х для заміни застарілих ліній запустили нові виробництва етилбензолу (напівфабрикат стиролу, 220 тисяч тонн на рік) та стиролу (135 тисяч тонн),[3] при цьому піролізна установка через свою енергоємність також потребувала заміни.[4]

З 1985-го на майданчику розпочала роботу установка дегідрогенізації ізобутану проектною потужністю 80 тисяч тонн ізобутилену на рік. У першій половині наступного десятиліття вона працювала з мінімальним навантаженням, а в кінці 1990-х кілька років перебувала на консервації, так що у підсумку зазначений проектний показник досягнули лише в 2004-му. Втім, ще через п'ять років установку модернізували до потужності у 120 тисяч тонн на рік.[5]

Первісно з ізобутилену шляхом реакції з формальдегідом (реакція Прінса) планували виробляти ізопрен, котрий в свою чергу призначався для продукування синтетичного каучуку (можливо відзначити, що саме ізопрен є основним мономером каучуку природного). Лінія ізопрену мала проектну потужність у 120 тисяч тонн, а споживачем її продукції мав бути завод у Ярославлі. Втім, вже у 1995-му виробництво ізопрену припинили.

Починаючи з 1998-го в Чайковському на основі ізобутилену почалось виробництво високооктанової паливної присадки — метилтретинного бутилового етеру. Станом на середину 2010-х потужність майданчику по МТВЕ становила 220 тисяч тонн на рік.[6][7][8]

В 1995-му завершили та ввели в експлуатацію установку розділення бутилен-бутадієнової фракції, котра мала випускати бутадієн в обсягах 80 тисяч тонн. Втім, вона пропрацювала недовго та вже у 1997-му була зупинена. А ще за два роки її переробили під фракціонування бензолу з потужністю до 118 тисяч тонн на рік.[8]