Національний день незалежності Польщі

День незалежності Польщі (пол. Narodowe Święto Niepodległości, МФА: [narɔˈdɔve ˈɕfʲjɛ̃ntɔ ɲɛpɔdˈlɛɡwɔɕʨ̑i]) — національне свято Польщі, яке щорічно відзначають 11 листопада на честь проголошення незалежності держави від Російської, Німецької та Австро-Угорської імперій 1918 року.

Святкування Дня Незалежності у Варшаві (2006)
Квіти біля меморіалу Юзефа Пілсудського в День Незалежності
Діти, які беруть участь в урочистостях з нагоди Дня Незалежності (Гданськ, 2010)

Свято припадає на день завершення Першої світової війни (11 листопада 1918 року).

Історія

11 листопада 1918 року головою держави став маршал Польщі Юзеф Пілсудський і було сформовано перший демократичний уряд Польщі.

У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни, Польська республіка зазнала поділу між нацистською Німеччиною (початок окупації — 1 вересня) та СРСР (початок окупації — 17 вересня). Після закінчення війни День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори.

День незалежності — загальнодержавний вихідний день, який супроводжується підняттям прапорів, виступом президента країни, військовим парадом в центрі Варшави.

Марші

Починаючи з 2008 року, щороку 11 листопада у Варшаві відбувається «Марш незалежності» з ініціативи націоналістичних асоціацій, таких як «Національно-радикальний табір» і «Польська молодь». У 2010 році на марші налічувалося близько 3000 чоловік, в 2011 році — більше 20,000 (згідно зі статистикою поліції). У 2013 організатори стверджували, що кількість учасників досягла 100,000.[1] Серед учасників маршу — ветерани війни, політики, професійні спортсмени, вчені, академіки і навіть католицьке духовенство.[2]

2018 року

Перед цим у середу 7 листопада голова Варшави Ганна Гронкевич-Вальц заборонила проводити марш націоналістів «через погрози насилля й розпалювання ненависті»[3], мотивуючи це тим, що «Варшава вже досить настраждалася від агресивного націоналізму». У відповідь на це рішення президент Анджей Дуда і прем'єр-міністр Матеуш Моравецький виступили з ініціативою провести загальнонаціональний марш, запросивши всіх охочих. Акція отримала назву «Біло-червоний марш» з огляду на кольори польського стяга. Після цього Варшавський окружний суд скасував рішення мера.

Даний марш зібрав майже двісті тисяч осіб, із яких близько кілька десятків тисяч — праві. За оцінками журналістів, то була найбільша хода правих у Європі. Головними гаслами були: «Бог, Честь, Вітчизна», «Честь і слава героям», «Ісус — король Польщі». За даними націоналістичної організації «Всепольська молодь», мали місце два марші: перший — президентський, відділений конвоєм військової поліції, де взяли участь близько п'яти тисяч осіб, і другий — власне народний, що зібрав понад двісті п'ятдесят тисяч осіб[4][5].

Примітки
  1. Historia Marszu Niepodleglości Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.(пол.)
  2. Independence March: Support committee. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  3. Nałęcz, oprac. Magdalena (7 листопада 2018). Marsz Niepodległości zakazany w Warszawie. Politycy i komentatorzy ostro się spierają. "Skandaliczna decyzja". wiadomosci.wp.pl (pl-PL). Процитовано 13 листопада 2018.
  4. Polska, Wirtualna. Wirtualna Polska - Wszystko co ważne - www.wp.pl. www.wp.pl (пол.). Процитовано 13 листопада 2018.
  5. Winogrodzki, oprac. Krystian (11 листопада 2018). Młodzież Wszechpolska spaliła flagę UE. "Precz z Unią Europejską!". wiadomosci.wp.pl (pl-PL). Процитовано 13 листопада 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.