Національний день незалежності Польщі

День незалежності Польщі (пол. Narodowe Święto Niepodległości, МФА: [narɔˈdɔve ˈɕfʲjɛ̃ntɔ ɲɛpɔdˈlɛɡwɔɕʨ̑i]) національне свято Польщі, яке щорічно відзначають 11 листопада на честь проголошення незалежності держави від Російської, Німецької та Австро-Угорської імперій 1918 року.

Святкування Дня Незалежності у Варшаві (2006)
Квіти біля меморіалу Юзефа Пілсудського в День Незалежності
Діти, які беруть участь в урочистостях з нагоди Дня Незалежності (Гданськ, 2010)

Свято припадає на день завершення Першої світової війни (11 листопада 1918 року).

Історія

11 листопада 1918 року головою держави став маршал Польщі Юзеф Пілсудський і було сформовано перший демократичний уряд Польщі.

У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни, Польська республіка зазнала поділу між нацистською Німеччиною (початок окупації 1 вересня) та СРСР (початок окупації 17 вересня). Після закінчення війни День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори.

День незалежності — загальнодержавний вихідний день, який супроводжується підняттям прапорів, виступом президента країни, військовим парадом в центрі Варшави.

Марші

Починаючи з 2008 року, щороку 11 листопада у Варшаві відбувається «Марш незалежності» з ініціативи націоналістичних асоціацій, таких як «Національно-радикальний табір» і «Польська молодь». У 2010 році на марші налічувалося близько 3000 чоловік, в 2011 році — більше 20,000 (згідно зі статистикою поліції). У 2013 організатори стверджували, що кількість учасників досягла 100,000.[1] Серед учасників маршу — ветерани війни, політики, професійні спортсмени, вчені, академіки і навіть католицьке духовенство.[2]

2018 року

Перед цим у середу 7 листопада голова Варшави Ганна Гронкевич-Вальц заборонила проводити марш націоналістів «через погрози насилля й розпалювання ненависті»[3], мотивуючи це тим, що «Варшава вже досить настраждалася від агресивного націоналізму». У відповідь на це рішення президент Анджей Дуда і прем'єр-міністр Матеуш Моравецький виступили з ініціативою провести загальнонаціональний марш, запросивши всіх охочих. Акція отримала назву «Біло-червоний марш» з огляду на кольори польського стяга. Після цього Варшавський окружний суд скасував рішення мера.

Даний марш зібрав майже двісті тисяч осіб, із яких близько кілька десятків тисяч праві. За оцінками журналістів, то була найбільша хода правих у Європі. Головними гаслами були: «Бог, Честь, Вітчизна», «Честь і слава героям», «Ісус — король Польщі». За даними націоналістичної організації «Всепольська молодь», мали місце два марші: перший — президентський, відділений конвоєм військової поліції, де взяли участь близько п'яти тисяч осіб, і другий — власне народний, що зібрав понад двісті п'ятдесят тисяч осіб[4][5].

Примітки

  1. Historia Marszu Niepodleglości Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.(пол.)
  2. Independence March: Support committee. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  3. Nałęcz, oprac. Magdalena (7 листопада 2018). Marsz Niepodległości zakazany w Warszawie. Politycy i komentatorzy ostro się spierają. "Skandaliczna decyzja". wiadomosci.wp.pl (pl-PL). Процитовано 13 листопада 2018.
  4. Polska, Wirtualna. Wirtualna Polska - Wszystko co ważne - www.wp.pl. www.wp.pl (пол.). Процитовано 13 листопада 2018.
  5. Winogrodzki, oprac. Krystian (11 листопада 2018). Młodzież Wszechpolska spaliła flagę UE. "Precz z Unią Europejską!". wiadomosci.wp.pl (pl-PL). Процитовано 13 листопада 2018.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.