Невротизм

Невротизм — фундаментальна риса особистості у психології, що характеризується тривожністю, страхом, швидкою зміною настрою, фрустрацією та відчуттям самотності. Вважається, що невротичні люди гірше справляються зі стресом, схильні перебільшувати негативну сторону тієї чи іншої ситуації. Частіше за все такі особистості сором'язливі і мають проблеми із втриманням гніву. Високий ступінь невротизму вказує на ризик появи плеяди симптомів, що характерні для класичних психічних розладів: депресія, фобії, панічні атаки, — що традиційно характерно для неврозу. Не варто плутати невротизм та невроз, адже невротичні симптоми може переживати і людина без рис невротизму.[1][2][3]

Невротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів (методика Ганса Айзенка).

Прийнято вважати, що особистості, в яких низький рівень невротизму, є більш емоційно стабільними, терплячими, стресостійкими, рідше відчувають емоційну напругу. Хоча такі індивіди у меншій мірі піддаються негативним емоційним впливам, це не означає, що для них характерний високий рівень позитивних переживань. [1][2]

Дослідження невротизму

Ганс Айзенк, який вважається одним із родоначальників досліджень особистості, вперше вводить поняття невротизм на базі трьохфакторної теорії особистості на рівні з такими рисами як «психотизм» та «екстраверсія».[4]

Невротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів, однак достатньо часто у практиці зустрічаються рецензування (peer-reports) при залученні екзаменатора, який спостерігає не тільки за відповідями піддослідного, але і за його моторикою. Опитувальники в основному мають лексичний характер (піддослідний вибирає слово із декількох запропонованих, що найбільш характерне для нього) або подаються у вигляді закінченого виразу. Висновки робляться на базі вибраних тверджень (слів, означень, виразів) та часу, що індивід витратив на вирішення даної задачі.[1]

Лексичні вирази — прикметники, що характеризують невротичний стан та його прояви, які мають протилежні значення і подаються попарно. Льюїс Голдберг (1992) запропонував 20 слів для вимірювання ступеню невротизму у рамках 100-слівної моделі особистості «Велика п'ятірка». Герард Саусер (1994) розробив коротку 8-слівну модель як частину його міні-тесту із 40 слів на емоційний інтелект.[1][2]

При застосуванні методики вибору закінченого виразу (Statement measures) для дослідника відкривається більше поле для дослідження показників особистості. Як правило, респондентам пропонуються наступні вирази: «Залишаюсь спокійним навіть при великому емоційному тиску», «Мій настрій швидко змінюється» тощо.[1]

Біопсихологічна теорія особистості

Явище невротизму також досліджувалось в рамках біопсихологічної теорії особистості за Греєм. Його метод базувався на шкалі з двома вимірами: система гальмування поведінки (BIS — Behavioural Inhibition System) та система активації поведінки (BАS — Behavioural Activation System).[5]

За даними досліджень, BAS регулює поведінковий підхід, що відповідає за обумовлену або необумовлену нагороду, мають тягу до новизни, розваг, пригод. Загалом, індивіди з високою активністю BAS є більш імпульсивними і мають проблеми з витримкою при досягненні певних цілей.[6]

Система гальмування поведінки (BIS) відповідає за «поведінку уникання» і відноситься до так званої системи покарання. Індивіди при більшій активації BIS умовно вважаються консерваторами і є у значній мірі вразливими до негативних переживань, фрустрації, емоційних потрясінь, страху, суму, тривоги тощо.

Згідно з теорії Грея, якості особистості залежать від сили BAS (підхід мотивації) та BIS (підхід уникання). Таким чином, високий ступінь активації BAS характеризується високою екстраверсією, низьким невротизмом та імпульсивністю, у той час як BIS — високою інтроверсією, високим невротизмом та високою тривогою. Також вважається, що при високому рівні BAS спостерігається вищий позитивний афект при нагороді, а при переважанні BIS навпаки — гіперболізований негативний афект на покарання.[7]

Психопатологія

Дослідження показали, що широкий спектр психічних розладів в тій чи іншій ступені корелює з невротизмом у порівнянні із загальним рівнем населення. Розлади настрою, такі як депресія, біполярні розлади, тривожність, розлади харчування (булімія, анорексія), шизофренія, розлади особистості та іпохондрія частіше діагностуються у людей з високим невротизмом. Інші розлади особистості характеризуються незначним рівнем невротизму (нарцисизм, істерія).[3]

Затримка у задоволенні власних потреб є однією з причин дестабілізації емоційного стану індивідів з вираженим невротизмом.[4][5]

Нейрофізіологія

Дослідження показали, що наявні фізіологічні відмінності мозку, що пов'язані з невротизмом. Ганс Айзенк вивів теорію, що невротизм пов'язаний з активністю лімбічної системи. Також за його дослідженнями виявилось, що невротизм характерний для індивідів з вираженим переважанням активності симпатичного відділу автономної нервової системи.[4]

Роль серотоніну

Важливий фактор вираженості невротизму — генетична схильність. Невротизм асоціюють з генетичними варіаціями 5-HTTLPR — явищем поліморфізму гену транспортеру серотоніну. Завдяки позитрон-емісійної томографії (ПЕТ) було виявлено, що індивіди з високим рівнем невротизму мають високий ступінь зв'язування альтасерину в певних зонах лімбічної системи. Це вказує на те, що такі індивіди мають більшу концентрацію рецепторів серотоніну 2-го типу 5-HT2A у даних відділах. Таким чином, вищезазначені дослідження вказують на те, що рівень експресії серотонінових рецепторів має тісний взаємозв'язок із ступенем прояву невротизму.[8]

Роль BDNF

Нейротропний фактор мозку (Brain-derived neurotrophic factor — BDNF) є одним з ключових білків для виживання, росту та диференціації нейронів. Існує багато доказів, що патологічні флуктуації BDNF беруть участь у розвитку емоційних розладів.[9]

Невротизм відображає хронічну тенденцію переживати негативні емоції, що є значним провісником депресивних розладів частково через те, що невротизм виражає загальну схильність до депресій. Також невротизм корелює з активністю кровопостачання гіпокампу — структури, що в найбільшій мірі взаємодіє з BDNF та бере участь у розвитку депресивних станів. Згідно з деякими дослідженнями, низький рівень BDNF у сироватці крові може відображатись у частих змінах настрою, відчуттям тривоги тощо. [10]

Роль кортизолу

Вважається, що постійне перебування індивіда під дією стресових факторів викликає лабільність захисних механізмів до зміни настрою та тривожних психічних розладів. Стресорний дисбаланс гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (ГГАО) є одним із шляхів, що може відноситись до невротизму та посилення його проявів.[11][12]

Рівень кортизолу в крові  у відповідь на стрес — маркер активності системи ГГАО, що детермінований генетично. Це означає, що зміни концентрації кортизолу в організмі можуть давати важливу інформацію щодо інтенсивності відповіді на стресові ситуації в залежності від того, чи знаходиться організм в умовах хронічного стресу чи у спокійному середовищі.[11]

Відомо, що виділення кортизолу має циркадний ритм. Згідно деяких досліджень, збільшення відчуття тривоги, появи ознак депресії і зміни настрою, зниження працездатності пов'язують зі стабільним ростом добової концентрації кортизолу внаслідок дії хронічного стресу.[11] Однак, на сьогодні остаточного підтвердження достовірності цієї теорії і досі не отримано. Можливою причиною суперечливих даних є відмінності між вимірами рівню кортизолу.[11]

Анатомічні особливості

Дослідження нейровізуалізації з використанням МРТ виявили, що загальний об'єм мозку негативно корелює із невротизмом.[13]

Встановлені значні кореляції між невротизмом і функціонуванням мозку та його окремих структур. Так, наприклад, для невротизму характерне значне збудження префронтальної кори та мигдалевидного тіла у відповідь на емоційні стимули, а також функціональний зв'язок між вищезазначеними структурами у відповідь на виконання завдань.[13]

Також виявлено, що бажання пізнавати нове, залежність від нагороди та креативність залежать від ступеню інтегрованості та об'єму білої речовини, що поєднують такі структури як гіпокамп, мигдалевидне тіло, стріатум та префронтальна кора.[13]

Статеві та географічні відмінності

Результати соціологічних досліджень виявили, що, як правило, жінки мають більш значні вираження невротизму у порівнянні з чоловіками. Дослідження проводились методом «Великої п'ятірки» серед 55 національностей. Для чоловіків Ботсвани та Індонезії було виявлено трохи вищий рівень невротизму у порівнянні з жінками. Незначна різниця показників (менш ніж 0,2 стандартного відхилення) між чоловіками та жінками характерна для наступних країн: Бангладеш, Танзанія, Ефіопія, Греція, Японія, Ботсвана та Індонезія. Значна різниця показників (більш ніж 0,8 стандартного відхилення) невротизму між жінками і чоловіками була виявлена в Ізраїлі та Марокко. Виявлено, що для Африканського та Азіатського регіонів характерна менша різниця невротизму між жінками і чоловіками у порівнянні із Європою, Північною та Південною Америкою. Серед жінок різних національностей показники невротизму відрізнялись несуттєво. Однак у чоловіків «західного світу» невротизм виявлявся у меншій мірі аніж для народів Азії та Африки. Загальна тенденція невротизму у чоловіків прямо пропорційна ступеню розвитку країни.[14][15]

Еволюційні переваги

Згідно з деякими еволюційними теоріями невротизм може мати деякі переваги. Наприклад, підвищення продуктивності та більше виживання індивідів за несприятливих та агресивних умов середовища завдяки високій чутливості до негативних факторів. Звичайно, надмірний невротизм сприяє зниженню нервового та фізичного тонусу, що навпаки не буде сприяти кращому пристосуванню організму, тому більшість індивідів з невротизмом, як правило, знаходяться на шкалі близько до оптимуму.[16]

Див. також

Примітки
  1. Thompson, Edmund R. (1 жовтня 2008). Development and Validation of an International English Big-Five Mini-Markers. Personality and Individual Differences 45 (6). с. 542–548. doi:10.1016/j.paid.2008.06.013. Процитовано 19 вересня 2016.
  2. Jeronimus, B. F.; Kotov, R.; Riese, H.; Ormel, J. (1 серпня 2016). Neuroticism's prospective association with mental disorders halves after adjustment for baseline symptoms and psychiatric history, but the adjusted association hardly decays with time: a meta-analysis on 59 longitudinal/prospective studies with 443 313 participants. Psychological Medicine. с. 1–24. ISSN 0033-2917. doi:10.1017/S0033291716001653. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. Ormel, Johan; Jeronimus, Bertus F.; Kotov, Roman; Riese, Harriëtte; Bos, Elisabeth H.; Hankin, Benjamin; Rosmalen, Judith G. M.; Oldehinkel, Albertine J. (1 липня 2013). Neuroticism and common mental disorders: Meaning and utility of a complex relationship. Clinical Psychology Review 33 (5). с. 686–697. PMC 4382368. PMID 23702592. doi:10.1016/j.cpr.2013.04.003. Процитовано 19 вересня 2016.
  4. Goldberg, Lewis R. The structure of phenotypic personality traits.. American Psychologist 48 (1). с. 26–34. doi:10.1037/0003-066x.48.1.26. Процитовано 19 вересня 2016.
  5. Goldberg, Lewis R.; Johnson, John A.; Eber, Herbert W.; Hogan, Robert; Ashton, Michael C.; Cloninger, C. Robert; Gough, Harrison G. (1 лютого 2006). The international personality item pool and the future of public-domain personality measures. Journal of Research in Personality 40 (1). с. 84–96. doi:10.1016/j.jrp.2005.08.007. Процитовано 19 вересня 2016.
  6. Boksem, Maarten A. S.; Tops, Mattie; Wester, Anne E.; Meijman, Theo F.; Lorist, Monicque M. (26 липня 2006). Error-related ERP components and individual differences in punishment and reward sensitivity. Brain Research 1101 (1). с. 92–101. doi:10.1016/j.brainres.2006.05.004. Процитовано 19 вересня 2016.
  7. Carver, Charles S.; White, Teri L. Behavioral inhibition, behavioral activation, and affective responses to impending reward and punishment: The BIS/BAS Scales.. Journal of Personality and Social Psychology 67 (2). с. 319–333. doi:10.1037/0022-3514.67.2.319. Процитовано 19 вересня 2016.
  8. Petito, Annamaria; Altamura, Mario; Iuso, Salvatore; Padalino, Flavia A.; Sessa, Francesco; D'Andrea, Giovanna; Margaglione, Maurizio; Bellomo, Antonello (1 січня 2016). The Relationship between Personality Traits, the 5HTT Polymorphisms, and the Occurrence of Anxiety and Depressive Symptoms in Elite Athletes. PloS One 11 (6). с. e0156601. ISSN 1932-6203. PMC 4892635. PMID 27257942. doi:10.1371/journal.pone.0156601. Процитовано 19 вересня 2016.
  9. Terracciano, A.; Martin, B.; Ansari, D.; Tanaka, T.; Ferrucci, L.; Maudsley, S.; Mattson, M. P.; Costa, P. T. (1 липня 2010). Plasma BDNF concentration, Val66Met genetic variant and depression-related personality traits. Genes, Brain, and Behavior 9 (5). с. 512–518. ISSN 1601-183X. PMC 2907437. PMID 20345896. doi:10.1111/j.1601-183X.2010.00579.x. Процитовано 19 вересня 2016.
  10. Nomoto, Hiroshi; Baba, Hajime; Satomura, Emi; Maeshima, Hitoshi; Takebayashi, Naoko; Namekawa, Yuki; Suzuki, Toshihito; Arai, Heii (1 січня 2015). Serum brain-derived neurotrophic factor levels and personality traits in patients with major depression. BMC psychiatry 15. с. 33. ISSN 1471-244X. PMC 4354762. PMID 25885038. doi:10.1186/s12888-015-0413-1. Процитовано 19 вересня 2016.
  11. Mangold, Deborah; Mintz, Jim; Javors, Martin; Marino, Elise (1 січня 2012). Neuroticism, acculturation and the cortisol awakening response in Mexican American adults. Hormones and Behavior 61 (1). с. 23–30. ISSN 1095-6867. PMC 3264834. PMID 21983226. doi:10.1016/j.yhbeh.2011.09.009. Процитовано 19 вересня 2016.
  12. Brown, Timothy A.; Rosellini, Anthony J. (1 листопада 2011). The direct and interactive effects of neuroticism and life stress on the severity and longitudinal course of depressive symptoms. Journal of Abnormal Psychology 120 (4). с. 844–856. ISSN 1939-1846. PMC 3118941. PMID 21381799. doi:10.1037/a0023035. Процитовано 19 вересня 2016.
  13. Xu, Jiansong; Potenza, Marc N. (2 січня 2012). White Matter Integrity and Five-Factor Personality Measures in Healthy Adults. NeuroImage 59 (1). с. 800–807. ISSN 1053-8119. PMC 3195960. PMID 21840401. doi:10.1016/j.neuroimage.2011.07.040. Процитовано 19 вересня 2016.
  14. Kendler, K. S.; Gardner, C. O. (1 жовтня 2011). A longitudinal etiologic model for symptoms of anxiety and depression in women. Psychological Medicine 41 (10). с. 2035–2045. ISSN 1469-8978. PMC 3163051. PMID 21477417. doi:10.1017/S0033291711000225. Процитовано 19 вересня 2016.
  15. Schmitt, David P.; Realo, Anu; Voracek, Martin; Allik, Jüri. Why can't a man be more like a woman? Sex differences in Big Five personality traits across 55 cultures.. Journal of Personality and Social Psychology 94 (1). с. 168–182. doi:10.1037/0022-3514.94.1.168. Процитовано 19 вересня 2016.
  16. Allen, Nicholas B.; Badcock, Paul B. T. (1 липня 2006). Darwinian models of depression: A review of evolutionary accounts of mood and mood disorders. Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry 30 (5). с. 815–826. doi:10.1016/j.pnpbp.2006.01.007. Процитовано 19 вересня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.