Нива Трудова

Населений пункт Нива Трудова виник у 1926 році. В 1910 році українці емігрували в Північну Америку та Канаду, а в квітні місяці 1923 року українці за свої кошти придбали деякий сільськогосподарський інвентар і приїхали в Україну комуною. Вони поселились в Апостолівському районі, у селі Володимирівка в колишньому будинку багатого економа Шефера. В 1924 році комуна «Нива Трудова» об'єдналась з другою комуною, яка теж приїхала з Америки і поселилась в селі Козацьке, Бериславського району, Херсонської області, де жив раніше князь Трубецький. В емігрантів була техніка: автомобіль «Форд», трактор «Кейз» та інше. Проживши два роки, ці дві комуни не поладили і вирішили розділитися.

Весною 1926 року комуна «Нива Трудова» звернулась до влади Апостолівського району, їй надали вільний степ, був випас і комуна почала нове життя. Комунарів було всього 20 сімей, вони викопали землянки і почали жити тут, на голому степу, на пустому місці будували нове життя, нову комуну. Перші організатори комуни: Іван Сич, Кіндрат Романський, Іван Гаврилюк, Іван Стульський, Тимофій Максименко та інші.

Німецькі війська ввійшли в село 10 серпня 1941 року. До цього часу із села було вивезено машини, трактори, колгоспні корови, свині, вівці, були також вивезені запаси зерна, продуктів, корма, були евакуйовані сім'ї членів партії. Жителі села поспішали зібрати урожай, щоб він не дістався ворогам. В селі залишилися старики і діти, жінки замінили чоловіків на робочих місцях, допомагали їм діти. На фронт пішли 43 жителі, 27 — загинули на різних фронтах, 16 — повернулися з високими нагородами. Коли німці вступили в село, вони були розквартировані по хатах. Щодня людей, що могли тримати лопату в руках, чекала вантажівка, яка відвозила їх на укріплення, що готувались на лінії фронту Широке—Інгулець. Німці встановили новий порядок в селі, робили все для того, щоб зламати опір населення, грабували його, відбирали речі і продукти, обкладали непосильними податками, насильно примушували працювати на загарбників, забирали молодих людей на роботи у Німеччину. Так тривало більше двох років. Бої під час звільнення села тривали протягом 4-5 лютого 1944 року. Село звільняла 34-а гвардійська стрілецька дивізія під керівництвом генерал-майора Власика Матвія Андрійовича. В цьому бою за село загинуло 5 чоловік: капітан Малов Явтух Іванович, рядові Міхальцев Марк Якович, Шевченко Яків Якович, Скубицький Петро Терентійович та Фоменко Пантелій Іванович.

Після війни господарство села було зруйновано. Не було машин, тракторів, коней, корів, овець, свиней. При відступі німці зірвали дві стайні, клуб, магазин, жилий будинок на вісім сімей, там були їх склади. За післявоєнний період в селі Нива Трудова було збудовано: 2 свинарника, 2 чотирьох-рядних корівника (на 300 голів), 1 дворядний корівник, телятник, комора, зерносховище, гараж для автомашин, молочний пункт, 2 кормокухні, магазин, приміщення сільської бібліотеки, медпункт, дитячі ясла, пологовий будинок, де була завідувачкою Лобуренко Софія Устимівна, будинок культури, тракторна майстерня, побудовано мостову дорогу в селі, 71 житловий будинок. Капіталовкладення по господарству в порівнянні з 1953 роком зросло в 5,5 рази. Полегшено працю тваринників. В колгоспі імені Димитрова застосовано автоматичне доїння корів, механізовано вилучення гною, механізовано роздрібнення кормів і механізовано кормороздачу. Праця свинарок була полегшена підвісною дорогою для роздачі кормів, встановлено кормозапарник, кормозмішувач.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]