Нижній Карачан
Нижній Карачан (рос. Нижний Карачан) — село у Грибановському районі Воронезької області Російської Федерації.
| село Нижній Карачан | |
|---|---|
| Нижний Карачан | |
| Країна |  Росія |
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Грибановський район |
| Поселення | Нижньокарачанське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20213848001 |
| Код ЗКТМО: | 20613448101 |
| Основні дані | |
| Населення | 1908 (2010)[1] |
| Поштовий індекс | 397204 |
| Телефонний код | +7 47348 |
| Географічні координати: | 51°20′55″ пн. ш. 41°46′24″ сх. д. |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) |
| Мапа | |
  Нижній Карачан  Нижній Карачан | |
|
| |
Населення становить 1908 осіб (2010)[1]. Орган місцевого самоврядування — Нижньокарачанське сільське поселення.
Історія
Населений пункт розташований у історичному регіоні Чорнозем'я.
За даними на 1859 рік у власницькій слободі Нижній Карачан (Жолнівка, Нижній Корочан, Жалнівка, Нижня Пятина) Новохоперського повіту Воронізької губернії мешкало 3273 особи (1407 чоловіків та 1866 жінок), налічувалось 370 дворів, діяла православна церква[2].
Станом на 1886 рік у слободі, центрі Нижньокорочанської волості Новохоперського повіту, населення становило 3316 осіб, налічувалось 553 двори, діяли православна церква, школа, лікарня, винокурний завод, 2 лавки, базари по суботах та 3 ярмарки на рік, відбувались базари по суботах та 3 ярмарки на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6044 осіб (2960 чоловічої статі та 3084 — жіночої), з яких 6043 — православної віри[4].
За даними на 1900 рік населення зросло до 6049 осіб (3017 чоловічої статі та 3032 — жіночої), налічувалось 870 дворових господарств[5].
Від 1935 року належить до Грибановського району, спочатку в складі Центрально-Чорноземної області, а від 1934 року — Воронезької області.
Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року органом місцевого самоврядування є Нижньокарачанське сільське поселення[6].
Населення
| Чисельність населення |
|---|
| 2010[7] |
| 1908 |
Примітки
- Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области (рос.)
- рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2138)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-32)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4919)
- Закон Воронежской области от 15 октября 2004 года № 63-ОЗ «Об установлении границ, наделении соответствующим статусом, определении административных центров отдельных муниципальных образований Воронежской области»
- Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)