Новий Загорів

На пагорбі за селом був заснований монастир. Кошти в його розвиток вклав місцевий багатій Петро Загоровський та його дружина — з роду Сангушків Федора. Але напис, знайдений на дзвоні, розповідає більше, ніж письмові джерела

З ласки Божої я, Олександро Юрьєвич Загоровский из женой сврєй Настасією лєта 3 тисяч (1492 -го) придались по сей звон к монастирє в Загоровє ку чти ку хвалє Пречистой Божой Матері

Якщо брати до уваги цей напис, то монастир був тут вже наприкінці 15 ст. Кошти Петра Загоровського допомогли дерев'яну церкву перебудувати на кам'яну (висвятили на честь Різдва Богородиці) та звести дерев'яний 1-поверховий корпус для ченців. Будівництво закінчено 1570 року.

Міжкофесійна війна в краї призвела до передачі православного монастиря греко-католикам, а трохи перегодом — католикам. В 18 столітті коштом графів Чацьких монастир перебудовують. Вибудовано новий костел в стилі бароко з архітектурними вівтарями. Будівельні роботи закінчили у 1780 р.

Після польського національного повстання католицький монастир ліквідовано, а його будівлі передано правосланій громаді. Бароковий костел висвятили на церкву Різдва Богородиці, а в братському корпусі обладнали вівтар на честь Йосипа Обручника.

Після отримання Польщею незалежності, землі відійшли Польщі. Монастир знову став католицьким.

У вересні 1943 року біля села Новий Загорів бійці УПА дали бій переважаючим силам нацистських окупантів.

Бій українських повстанців із нацистськими окупантами відбувся 8-11 вересня 1943 року. 42 молодих хлопці тримали бій проти понад тисячі ворогів дві з половиною доби, маючи у наявності один гранатомет та чотири кулемети. Територія Новозагорівського монастиря, на якому розташувалися повстанці УПА, була стратегічним місцем, де пересікалися повстанські шляхи сусідніх областей.

До німецьких загонів Локачинському районі приєдналися загони з Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів, прибуло до 40 машин по 20 німецьких солдат у кожній машини. 10 вересня німці пішли в наступ — бій тривав цілий день, підвечір під'їхало ще 10 танкеток (малі танки) зі Здолбунова, які почали прямим попаданням бити в монастирський мур.

Повстанці з окопів відступили в монастир, а коли нацисти задіяли авіацію — три літаки — змушені були сховатися у монастирське підземілля. Костел було сильно пошкоджено.

11 вересня загинув командуючий чотою бунчужний Марценюк Андрій («Береза»). Вночі з 11 на 12 вересня з вигуками «Слава Україні!» повстанці ровом через окопи прорвалися з нацистського оточення. Із 43 повстанців 29 загинуло, вони знищили 540 окупантів та 700 поранили.

Загинули:

Марценюк Андрій «Береза» 1919 р.н.

Заступник чотового «Зелений» 1921 р.н.

1 ройовий Михайло Ліщук 1923 р.н.

Кулеметники: Давид Бабій 1917 р.н.

Федір Бабій 1918 р.н.

Іван Майко 1921 р.н.

Наймолодший із чоти Невідомий 1926 р.н.

Стрільці:Семен Брись 1923 р.н.

Кузьма Гаврилюк 1924 р.н.

Петро Дорошук 1920 р.н.

Олександр Зеленський 1922 р.н.

Іван Книш 1922 р.н.

Олександр Коваленко 1925 р.н.

Григорій Ліщук 1922 р.н.

Олександр Матвійчук 1925 р.н.

Василь Мороз 1923 р.н.

Василь Новосад 1923 р.н.

Степан Хренюк 1922 р.н.

Сергій Яцюк 1925 р.н.

Невідомий «Східняк» 1921 р.н.

ще семеро Невідових бійців чоти особливого призначення УПА .

На честь загиблих в селі збудовано меморіальний комплекс.

За мотивами цього подвигу режисером Тарасом Химичем знято відеокліп до пісні гурту «Тартак» і співака Андрія Підлужного «Не кажучи нікому».

Православний монастир УПЦ відновлено. Відремонтовано лише двоповерховий братський корпус, де обладнано церкву Вознесіння Господнього, що діє і нині. Бароковий костел напівзруйнований, стоїть пусткою.

Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[1].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]