Нововавилонське царство

Нововавилонське царство, Друге Вавилонське царство або Халдейська імперія — історична держава у Месопотамії, що існувала у період між 626 та 539 до н. е.

Нововавилонське царство
Герб
Дата створення / заснування 626 до н. е.
Офіційна мова аккадська мова
Континент Азія
Столиця Вавилон
Попередник Новоассирійська імперія
Наступник Імперія Ахеменідів
Час/дата припинення існування 539 до н. е.
 Нововавилонське царство у Вікісховищі
Нововавилонське царство
Халдейська імперія (темнозелена)

Історія

До 626 року до н. е. Вавилон перебував під владою північного сусіда Ассирії. Однак ассирійський намісник Набопаласар, з халдейського племені, вирішив відокремитись від Ассирії й стати самостійним правителем. Спочатку лише північна частина Вавилонії була ним підкорена. Тільки до 615 до н. е. удалось завоювати більшість усіх вавилонських земель, у тому числі великі міста Урук і Ніппур. Набопаласар сприяв падінню Ассирії та розділенню ассирійської території разом з мідійським правителем Кіаксаром[1]. За наступного нововавилонського царя, Навуходоносора II, велись успішні війни з Єгиптом (було захоплено більшу частину Сирії та Палестини, а також усю Фінікію). За часів його правління Юдея стала провінцією нововавилонської держави. Двічі, у 597 та 586 роках до н. е., доводилось підкорювати юдейську територію (востаннє було зруйновано Єрусалим)[2].

Після Навуходоносора деякий час відбувались палацові перевороти, в результаті яких до влади прийшов Набонід. На початку його правління возвеличилась і стала сильною імперія Ахеменідів. Вавилонський цар намагався вести війни проти Кира II разом з Лідією та Єгиптом. 539 року до н. е. Вавилон був захоплений персами й увійшов до складу держави Ахеменідів. Падінню Нововавилонської держави сприяло невдоволене населення Вавилонії, зокрема, підкорені юдеї. Відтоді Вавилон припинив своє існування як держава[3][4].

Нововавилонська (халдейська) династія

Примітки

  1. Дандамаев М. А. Политическая история нововавилонского периода // История Древнего мира. — М.: Наука, 1989. — Кн. 2. — стор. 115–117 (рос.)
  2. Авдиев В. И. История Древнего Востока. — М.: Высшая школа, 1970. — стор. 428–430
  3. Струве В. В. История Древнего Востока. — Л.: Госполитиздат, 1941. — стор. 351–352
  4. Авдиев В. И. История Древнего Востока. М.: Высшая школа, 1970. — стор. 432–433

Література

  • Авдиев В. И. История Древнего Востока. — М.: Высшая школа, 1970. — 608 с.
  • История Древнего мира / Под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. М.: Наука, 1989. — Кн. 2. — 572 с.
  • Нуреев Р. М. Нововавилонское царство: рождение первых банков // Всемирная история экономической мысли: у 6 томах / Гол. ред. В. Н. Черковец. — М. : Мысль, 1987. — Т. I. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической жизни. — С. 64-66. — 20 000 прим. — ISBN 5-244-00038-1.
  • Струве В. В. История Древнего Востока. Л.: Госполитиздат, 1941. — 485 с.
  • Тураев Б. История Древнего Востока. Мн.: Харвест, 2002. — 752 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.