Імперія Ахеменідів

Територія Перської імперії при Ахеменідах охоплювала території від Греції і Лівії до Індії. Держава була розділена на 20 військово-адміністративних округів (сатрапій), на чолі яких стояли спеціальні чиновники (сатрапи).

• Династія Ахеменідів веде початок від Ахемена, вождя союзу перських племен. Нащадок Ахемена Кир Великий, що правив (558—530) в Парсі і Аншані (Півн. Елам), заснував величезну Перську імперію, що об'єднала більшість країн Близького і Середнього Сходу.
• 550—549 до н. е. була захоплена Мідія, протягом подальших трьох років були завойовані країни, що входили до складу колишньої Мідійської держави.
• 546 до н. е. — захоплення Лідії і грецьких міст Малої Азії.
• Між 545 і 539 до н. е. — захоплення значної частини Середньої Азії.
• 12 жовтня 539 до н. е. — захоплений Вавилон, Кир Великий коронований як вавилонський цар.
• 530—529 до н. е. — похід проти сакско-массагетських скіфських племен Середньої Азії.
• 525 до н. е. — перський цар Камбіз захоплює Стародавній Єгипет після битви при Пелусії.
• 522 до н. е. — невдала змова магів на чолі зі Смердісом (Гауматою). Придушення змови Дарієм I, сином Гістаспа (Віштаспа), що убив Гаумату 29 вересня 522 до н. е. Початок панування Дарія I. Перенесення столиці в новозбудоване місто Персеполіс.
• 521 до н. е. — придушення Дарієм і його воєначальником Інтіферном вавилонського заколоту, на чолі якого є самозванці, що видають себе за Навуходоносорів, — спочатку Нідінту-Бел (відомий як Навуходоносор III), потім вірменин Арахі (Навуходоносор IV). Після цього було пригнічено декілька повстань в провінції, які підняли інші претенденти на трон. Дарій I остаточно приходить до влади і на згадку про ці події встановлює Бехістунський напис.
• 521—486 до н. е. — правління в Персії Дарія I. Для зміцнення своєї влади, Дарій I будує нову столицю Парсу, відому грекам як Персеполіс («Місто Персів»), що стала четвертою резиденцією поряд з Пасаргадами, Екбатанами і Сузами, і збільшує число своєї особистої варти, «Безсмертних», що перетворилися на 10-тисячну гвардію. Хоча Дарій підсилив і розширив завоювання своїх предків, але залишив слід в перській історії саме як адміністратор.
• між 519 і 512 до н. е. — захоплені острови Егейського моря, Фракія, Македонія і північно-західна частина Індії.
• 512 до н. е. — адміністративна реформа: разділ імперії на сатрапії на чолі з сатрапами, кількість яких в різні часи коливалося в межах 20-24 сатрапій.
• 511 до н. е. — підкорення Фракії.
• 500—494 до н. е. — заколот грецьких колоністів в Іонії на чолі з Арістагором Мілетським проти перського панування, підтримане двома полісами материкової Греції — Афінами і Еретрією водночас використане персами як привід для війни з еллінами. Спочатку повсталим мешканцям Мілета вдається розгорнути наступ на Сарди, проте незабаром вони втрачають ініціативу і відходять до Ефеса, а вже в 497 до н. е. перси приступають до розгрому повстання в Іонії, в 496 до н. е. Дарий I знищує повсталий Мілет, а його населення виселяє в Месопотамію, а в 494—493 роках до н. е. він остаточно розправляється з повстанням грецьких колоній в Іонії.
• 490 до н. е. — Марафонська битва. Поразка персів від грецької армії Мільтіада.
• 484 і 482 до н. е. — повстання проти перської влади в Вавилоні. Царем Вавилону проголошений Шамаш-Ерібу, проте незабаром повстання пригнічене перською армією, перси вивозять з Вавилону ідол Бела-Мардука, ліквідують автономію Вавилонії і вавилонське громадянство.
• 480 до н. е. — вторгнення в Грецію армій Ксеркса. Ця кампанія відома, перш за все, битвами при Фермопілах, при Саламіні та при Платеях, що показали перевагу грецької демократії і героїзм воїнів Еллади.
• 404 до н. е. — відокремлення Єгипту від Перської імперії і відновлення незалежності з корінними фараонами XXIX династії (404—343 до н. е.).
• 401—400 до н. е. — династична боротьба в Перській імперії між царем Артаксерксом II Мнемоном і претендентом на перський трон — братом Артаксеркса, вихованим у грецьких традиціях Киром Молодшим, що мав у розпорядженні грецьких найманців на чолі з Клеархом. Поразка Кира Молодшого в битві при Кунаксі ще сильніше поглибили кризу.
• В 334 до н. е. македонський цар Александр Великий вторгся на територію держави Ахеменідів. Цар Дарій III став зазнавати поразок.
• В 331 до н. е. відбулася вирішальна битва при Гавгамелах, невдовзі після якої Перська держава припинила своє існування, а провінції та народи колишньої імперії були підкорені Александром Великим.

Перська монархія не мала єдиної економічної бази і представляла собою військово-адміністративне об'єднання — конгломерат держав, племен і народностей, кожна з яких під владою перських царів продовжувала жити своїм власним життям, відмінним від життя своїх сусідів. Переважно політика персів зводилася в прагненні забезпечити справну виплату підкореними народами податків до царської скарбниці.

Кожна сатрапії являла собою особливу податкову одиницю. Геродот надав докладний перелік цих податкових округів. Наприклад, перший з них, куди входили іоняни, карійці, мідяни, памфіли і інші народи, які населяють західну частину Малої Азії, платили податки в розмірі 400 талантів срібла. Азійські фракійці — 500 талантів, кілікійці — 500 талантів і 360 білих коней, з яких 140 талантів витрачалося на утримання кінноти для охорони Кілікії, а решта 360 надходили до царя. Єгипет платив 700 талантів, не включаючи доходів за вилов з Мерідового озера. Вавилонія сплачувала 800 жеребців і 16 тис. кобил. Загальна сума всіх податків, які щорічно надходили до скарбниці, становила 14 560 талантів.

Господарство переважно залишалося натуральним. Головну роль відігравало сільське господарство. Переважно основою землеробства було, штучне зрошення. У старих культурних областях Передньої Азії поряд з працею общинників в широких обсягах застосовувалася праця рабів. В областях від Персії до Согдіани землеробською працею були зайняті переважно вільні особи. У степових районах головним заняттям було скотарство.

Було широко поширене ремісниче виробництво, окремі області мали власну спеціалізацію. Міста і храми-міські громади з зосередженим в них ремеслом були головним чином в Вавилонії, насамперед Вавилон, Сирії і Палестині, Фінікії і Малій Азії — грецькі міста. Всі ці міста були одночасно центрами торгівлі.

Разом з тим утворення єдиною торгівельного ринку від Егейського до Аравійського морів, від Єгипту до Согдіани сприяло розвитку економіки. Було встановлено пряму торгівлю з Індією та Аравією. Для економічного зміцнення було впроваджено золоту монету — дарік. Поліпшенню торгівлі сприяла мережа шляхів в Малій Азії, Вавилонії, Персії та Мідії. Порти вздовж Перської затоки та в Суецькому каналі, що з'єднував Червоне море з Нілом, який наказав викопати Дарій I, відігравали важливу роль у морській торгівлі. Вавилон став осередком внутрішньої торгівлі із західними провінціями Малої Азії, Фінікії, Палестини і Єгипту, провінціями, розташованими на півдні і на сході перської імперії. Вавилонський торговий дім Егібі відігравав першорядну роль в торгівлі з Еламом та Мідією.

З Еламу йшли раби, Вивалонії — продукція сільського господарства, вовняний одяг, у малоазійських сатрапіях виготовляли фарби, займалися виноробством, добували залізо, мідь, олово, Єгипту та Сирії — хліб, скло, галун, предмети розкоші з золота, слонової кістки і ебенового дерева, Фінікії — риба й кедр, Согдіана і Бактрія поставляли ляпіс-лазур, з Хорасміі приходила бірюза.

З Індії надходили слонова кістка і ароматичні масла, з давньогрецьких полісів на Балканах завозилися оливкова олія, вина та кераміка.

Дарій I Великий

В історичній традиції ахеменідських царів прийнято називати грецькими варіантами їх імен. У списку окрім цих загальноприйнятих елінізованих форм приведені оригінальні перські імена.

• Ахемен — Ахаманіш (Haxāmaniš) ???—675 до н. е.
• Теісп — Джішпіш (Jišpiš) 675—640 до н. е.
• Кир I — Куруш I (Kuruš I) 640—580 до н. е.
• Камбіз I — Камбуджія I (Kambujiya I) 580—559 до н. е.
• Кир II — Куруш II (Kuruš II) 559—530 до н. е., засновник Перської імперії, вбитий Массагетами в бою.
• Камбіз II — Камбуджія II (Kambujiya II) 530—522 до н. е., покінчив життя самогубством.
• Дарій I — Дараявахуш I (Dārayavahuš I) 522—486 до н. е.
• Ксеркс I — Хашаярша I (Xašayārša I) 486—464 до н. е.
• Артаксеркс I — Артахшатра I (Artaxšaçrā I) 464—424 до н. е.
• Ксеркс II — Хашаярша II (Xšayārša II) 424 до н. е.
• Согдіан — Согдьяна (Sogdyāna) 6 місяців 423 до н. е.
• Дарій II — Дараявахуш II (Dārayavahuš II) 423—404 до н. е.
• Артаксеркс II — Артахшатра II (Artaxšaçrā II) 404-358 до н. е.
• Артаксеркс III — Артахшатра III (Artaxšaçrā III) 358—337 до н. е.
• Артаксеркс IV — Артахшатра IV (Artaxšaçrā IV) 337-335 до н. е.
• Дарій III — Дараявахуш II (Dārayavahuš II) 335—330 до н. е., вбитий Бєссом, що посів його місце.
• Артаксеркс V Бєсс — Артахшатра V (Artaxšaçrā V) 330—329 до н. е., розіп'ятий.

329 року до н. е. Перська імперія була остаточно завойована Александром III Великим (Македонським) і припинила існування.

• Багой, тіньовий правитель держави при Артаксерксах III і IV
• Мазей, сатрап Кілікії і Вавилону в 360 — 328 до н. е.

• 
  Перська імперія у 500 до н. е.
• 
  Мапа розширення теренів імперії

• 
  Реконструкция Персеполя
• 
  Рельєф Кира Великого
• 
  Реконструкція Галікарнаського мавзолею — одного з семи див світу, сатрапія Карія
• 
  Могила Кира Великого — засновника імперії
• 
  Ворота всіх народів, Персеполь
• 
  Добре збережена перська колона чудово відображає вишуканий стиль Персеполя
• 
  Руїни Персеполя
• 
  Руїни тронної зали
• 
  Зала Ападана, перські та мідійські воїни в Персеполі
• 
  Зороастрійський навруз
• 
  Могила Камбіса I, Пасаргади
• 
  Ахеменідські золоті прикраси, 5 ст. до н. е., Бруклінський музей
• 
  Крилатий сфінкс із палацу Дарія в Сузі, Лувр
• 
  Подвійний дарік Артаксеркса II, Вавилон, бл. 330–300 рр. до н. е., Кабінет медалей Національної бібліотеки Франції
• 
  "Ваза Дарія" в Археологічному музеї Неаполя (340-320 рр. до н. е.)

• Achaemenian Dynasty (IRANIAN DYNASTY) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Ancient Iran — The Achaemenian dynasty // «Encyclopaedia Britannica»

• Кембриджская история древнего мира. Т. IV: Персия, Греция и Западное Средиземноморье ок. 525—479 гг. до н. э. Под ред. Дж. Бордмэна и др. Пер. с англ. А. В. Зайкова. М.: Ладомир, 2011. 1112 стр. — ISBN 978-5-86218-496-9