Ніагара-он-да-Лейк

До приходу британських поселенців пункт, де знаходиться форт Місісоґа, населяли принаймні три корінні американські племена: нейтральні (15 століття); сенека (кінець 17 століття); та місісаґи (18 століття).

Поселення було засноване в 1781 році як Батлерсбурґ, на честь полковника Джона Батлера, командира Рейнджерів Батлера. Пізніше він був перейменований на Західну Ніагару, щоб відрізнити його від форту Ніагара на американському березі річки[4]. Це була британська військова база та притулок для про-британських лоялістів, які тікали зі США під час нестабільності внаслідок американської революції[5]. Перейменоване на Ньюарк лейтенант-губернатором Джоном Ґрейвзом Сімко в 1792 році, у той час стало першою столицею Верхньої Канади (нині провінція Онтаріо). Законодавчий орган Верхньої Канади вперше зібрався у Нейві-Голлі 17 вересня 1792 року і ще чотири рази збирався там до червня 1796 року[6]. У 1797 році Сімко переніс столицю до Йорка, оскільки Ньюарк був дуже близько до кордону зі США. Ньюарк був перейменований на Ніагару в 1798 році.

Форт-Джордж, укріплення на південь від поселення, був побудований у 1796-1799 роках. Під час війни 1812 року Ніагара була взята в битві при Форт-Джорджі американськими військами в травні 1813 року після дводенного обстрілу з гармат форту Ніагара та американського флоту, після чого відбувся жорстокий бій. Захопивши форт Джордж, американці побудували там власні укріплення. Форт був повернутий британцями у грудні 1813 року, але покинутий у 1815 році. Залишилась лише невелика частина форту; він був повністю відновлений[7]. Форт Міссіссаґа був збудований, починаючи з 1813 року, але остаточно добудований лише після війни в 1816 році. Під час війни поселення Ніагара було зруйноване та спалене американськими солдатами перед їхнім відходом до форту Ніагара. (Згодом, 19 грудня 1813 р., британці захопили форт Ніагара)[8]. Громадяни відбудували Ніагару після війни, житловий квартал навколо вулиці Квін-стріт і в напрямку Кінг-стріт, де новий будинок суду був відновлений поза межами досяжності гармат американського форту Ніагара[5].

Канадський вісник Сміта 1846 року описує "Ніагару (раніше звану Ньюарком)" таким чином:

«Це було місце значної торгівлі. На східній стороні міста знаходиться великий військова територія. Приблизно за півмилі вгору по річці знаходяться руїни Форту Джордж, де спочатку були поховані останки генерала Брока; їх вилучили. Нова міська ратуша та будинок суду мають бути споруджені містом. Працює пожежна команда з двома помпами та фабрика гаків та драбин. Загалом церков та каплиць - п’ять. Щотижня виходять дві газети... Пароплави курсують щодня, доки це дозволяє погода, з Торонто... Компанія Niagara Harbor and Dock була заснована в 1830 році... судна, випущені компанією [включають] пароплав "Лондон", який розпочав весну 1845 року, найшвидший човен на верхніх озерах... У компанії зазвичай працює близько 150 осіб; і, коли вони мають більше роботи, наймають і до 350. На території є також морська залізниця, досить велика для перевезення суден першого класу. Поштове відділення, пошта щодня. Професії та ремесла: — Троє лікарів та хірургів, дев'ятеро адвокатів, дванадцять магазинів, таверн, двоє хіміків та аптекарів, троє продавців книг і канцтоварів, двоє сідельників, четверо виробників фургонів, двоє годинникарів, двоє жировиків, двоє різьбярів до робіт з мармуру, два друкарі, два майстри-столярі, один капелюшник, четверо пекарів, дві конюшні з конюхами, двоє бляхарів, троє ковалів, шестеро кравців, семеро шевців, один тютюнник, одна банківська агенція,... щорічно відвантажується велика кількість яблук, персиків та сидру»[9]

У 1859 році місто побудувало свою першу державну школу - Ніагарську державну школу[10]. Нинішня назва міста Ніагара-он-да-Лейк була прийнята приблизно в 1880 році як поштова адреса, щоб відрізнити місто від міста Ніагара-Фоллс. Офіційно ця назва була прийнята в 1970 році, коли місто Ніагара та селище Ніагара об'єдналися[5].

Історичні місця

Більшість колишніх військових об'єктів, таких як Форт-Джордж, Нейві-Голл та казарми Батлера, були відновлені. Відбудова Форт-Джорджа була виконана як «Проєкт залучення робочої сили», керуючись планами королівських інженерів під час Великої депресії 1930-х років, що є раннім прикладом відтворення історичних об'єктів. Національний історичний об'єкт Форт-Джордж є центральним об'єктом у колекції пам'яток війни 1812 року, які разом управляються парками Канади під назвою Ніагарські національні історичні місця. Ця адміністративна назва включає кілька національних історичних місць: Форт Міссіссаґа, Маяк Міссіссаґа-Пойнт (1804, перший на Великих озерах), Нейві-Голл, Казарми Батлера та Квінстон-Гайтс.

Кенотаф і годинникова вежа

В Ніагара-он-да-Лейк є кілька історичних дощок[11]. Тут відбулися критичні бої в обороні Верхньої Канади, а також поблизу в Квінстоні та Сент-Девідсі, які зараз є частиною Ніагара-он-да-Лейк. В одному з них Лора Сікорд здобула свою славу. Місто дало багатьом афроамериканцям перший смак свободи, як зупинка на підпільній залізниці для тих, хто переїжджав далі у Верхню Канаду, так й як притулок на місці.

Її архітектурні зразки стилів регентства та неокласицизму, які вважаються найкращими в країні післявоєнного періоду 1812 року, переконали Управління історичних пам'яток Канади рекомендувати визнати історичний район міста Національним історичним місцем Канади, подання на яке було затверджене в 2003 р.[12]. Історичний центр був визнаний як провінційний район збереження спадщини відповідно до Закону про спадщину Онтаріо в 1986 році. Незважаючи на те, що він не увійшов до остаточного списку, історичний район розглядався для висунення до списку світової спадщини[13]. У його межах є інші національні історичні місця Канади: поле битви Форт-Джордж та сусідній Форт-Джордж, Казарми Батлера, Форт Драммонд, Форт Міссіссаґа, місце маяк Міссіссаґа-Пойнт, аптека Ніагари (найстаріша аптека Канади), будинок окружного суду Ніагари, Квінстон-Гайтс[14], гідроелектростанція Квінстон-Чіппава,[15] Willowbank [16] і батарея Vrooman.

• Серед інших історичних пам’яток - Театр Старого суду, побудований у 1847 році; Королівський парк, місце колишнього Королівського готелю;[17], церква Святого Марка, найстаріша англіканська церква в Онтаріо; Сент-Вінсент-де-Поль, найстаріша католицька церква в Онтаріо; будинок Макфарленда - найстаріша будівля міста; Ніагарська державна школа, побудована в 1859 році; та гольф-клуб Ніагара, найстаріше поле для гольфу в Північній Америці, яке все ще використовується.

Ніагара-он-да-Лейк знаходиться в межах федерального виборчого округу Ніагарського водоспаду, який у даний час представлений у Палаті громад Канади Тоні Балдінеллі, і провінційного виборчого округу провінційного виборчого округу Ніагарського водоспаду, представленого в Законодавчих зборах Онтаріо Вейном Ґейтсом.

Це єдиний муніципалітет у Канаді, обраний керівник якого призначається лорд-мером, - титулом, поширеним у Сполученому Королівстві. Популярна легенда твердить, що принц Едуард, герцог Кентський і Стратерн присвоїв титул меру Ніагари під час відвідування міста на початку 19 століття, на знак визнання історії міста як першої столиці Верхньої Канади; однак, немає відомостей про те, щоб мер використовував титул раніше за Джеррі Муссена на початку 1920-х років, і навіть після цього титул використовувався лише нерегулярно, доки закон про регіональну муніципалітету Ніагари 1969 року не зафіксував, що "мер міста Ніагара-он-да-Лейк буде титулуватись як лорд-мер". Поточним лордом міста є Бетті Дізеро, колишня депутатка міської ради Торонто, станом на муніципальні вибори 2018 року[18]. Серед попередніх лордів-мерів були Патрік Дарт, Дейв Еке, Гері Берроуз, Арт Віола, Майк Дітш, Стен Ігнатчик, Джим Маріно, Вільберт Дік, Джейк Фрез та Фред Ґорінґ.

Ніагара-он-да-Лейк відчуває вологий континентальний клімат (Köppen Dfb, що межує з Dfa), використовуючи 0 °C (32 °F), але також межує з океанічним кліматом (Köppen Cfb), використовуючи −3 °C (27 °F) ізотерму, пори року з теплим літом, холодною зимою та прохолодними до м'яких осенями та веснами. Снігопад помірний, в середньому близько 92 см на рік, що є одним із найнижчих річних опадів снігу у всьому Онтаріо. Довга берегова лінія вздовж озера Онтаріо призводить до більш помірних температур, ніж у сусідніх містах, а також сезонне відставання настання пір року.

У Ніагара-он-да-Лейк була юнацька хокейна команда серед юніорів у хокейній лізі Великого Торонто. Команда була вперше зареєстрована в сезоні 2018–19 і грав у районі Meridian Credit Union, розташованому у Вірджилі. Команда була названа громадянами, а спонсор - місцевий бар Bricks and Barley. Було оголошено, що команду буде розпущено після першого сезону через погану відвідуваність.

У Ніагара-он-да-Лейк також є чоловіча футбольна команда на ім'я Лейкерс, яка виступає у футбольній лізі півострова (ПСЛ). Команда була сформована в сезоні 2019 року і за підтримки місцевого бару, Sand Trap.

Ніагара-он-да-Лейк також має багату історію у спорті лакросу.

Пляж Ніагара-он-да-Лейк, червень 2014 року

У місті проводиться Фестиваль Бернарда Шоу, другий за величиною канадський театр-продюсер, що спеціально виставляє драматургію Джорджа Бернарда Шоу, його сучасників, або вистави про його епоху (1856–1950), що йдуть з квітня по грудень. На фестивалі працюють чотири театри в центрі міста: Фестиваль, студія Джекі Максвелл, Королівський Джордж та театр Корт-гауз. Фестиваль стаквить понад 750 вистав щороку, роблячи промоцію його славним постановникам і затруднюючи понад 520 акторів, працівників сцени та інших місцевих працівників.

Уздовж Ніагарської траси знаходиться Художній музей RiverBrink в Квінстоні. Тут представлена колекція з понад 1400 творів мистецтва та артефактів канадських та міжнародних художників, зібрана Самуелем Е. Віром. Завершена в 1970 році, будівля вирізняється архітектурою в георгіанському стилі з характерними мансардними дахами та виступаючими вікнами. Він служив заміською резиденцією Віра і був перетворений на художній музей після його смерті в 1981 році.

Стара Ніагарська державна школа, сьогодні популярний бед-енд-брекфест

Тільки 15% населення до 14 років. Люди старші від 65 років становлять 22,6% і пропорційно ця група швидко зростає. У місті спостерігається ріст майже на 1% щороку, частково завдяки великій кількості пенсіонерів, які переїжджають до міста.

До Ніагара-он-да-Лейк можна дістатися по Квін-Елізабет-Вей (QEW), шосе, яке простягається до форту Ері на південь, Гамільтона на заході та йде по узбережжю озера Онтаріо до Торонто. Є також місцевий громадський транспорт.

Місто Ніагара було місцем 8-го світового скаутського Джемборі в 1955 році. Понад 11 000 скаутів із 71 країни взяли участь у Джемборі. Воно було першим, що відбулося за межами Європи і мало тему "Джамборі нових горизонтів". Ніагара-он-да-Лейк було назване найкрасивішим містом у Канаді в 1996 році за програмою «Заквітчані Громади», яка займається загальнодержавною програмою благоустрою[19]. Зараз місто є популярним туристичним напрямком, розташованим на північному кінці Ніагарського шосе, з мальовничими краєвидами та велосипедною і пішохідною прогулянковою доріжкою.

Квінстон бл. 1805, малюнок армійського хірурга Едварда Волша

На додаток до первинного містечка Ніагара-он-да-Лейк, (Старого міста), місто також включає села Ґлендейл, Гомер, Макнаб, Квінстон, Сент-Девідс, Ніагара-он-да-Ґрін та Верджіл.

Глендейл знаходиться недалеко від перехрестя королеви шосе QEW, шосе 405 та шосе 55, а також поруч із каналом Велленд. Тут розміщений кампус Ніагара-он-да-Лейк Ніагарського коледжу.

Верджіл знаходиться на південному заході від Старого міста Ніагара-он-да-Лейк, де відбувається більша частина туризму. Громада має велику менонітську громаду, яка заселила територію на початку та до середини 20 століття з Росії. У Верджілі є великий спортивний парк, який є центром жвавих тренувань та ігор хокею, софтболу, лакросу та футбольної ліги Ніагара-он-да-Лейк, двох арен, трьох бейсбольних полів та скейт-парку. Раз на рік, у вихідні у травні на вихідні до Дня Вікторії, громада проводить свою місцеву забаву. Фестиваль включає атракціони, розваги та щорічний стартовий турнір з футболу. Навчальними закладами Верджіла є Державна школа Св. Михайла та Державна школа "Роздоріжжя", яка відкрилася у вересні 2011 року, об'єднавши нині закриті державні школи Верджіл та полковника Джона Батлера. Єдина середня школа в місті, Ніагара-Ріджен, була закрита окружною шкільною радою Ніагари в 2010 році.

У Старому місті також була початкова школа на Кінг-стріт: Державна школа Парламент-Оук. Це було на місці підписання Акту скасування рабства 1793 р. Першою законодавчою сесією парламенту Верхньої Канади.[20]. Школа була закрита 25 червня 2015 р.[21]

Державна школа Сент-Девідс обслуговує дитячий садок для учнів 8 класу в південній частині муніципалітету. Католицька початкова школа святого Михайла обслуговує дитячий садок для учнів 8 класу у південній частині муніципалітету. Початкова школа Crossroads влючає учнів від дитячого садка до 8 класу у північній частині муніципалітету. Зараз старшокласники сідають на автобус до школи Лори Сікорд у Сент-Кетрінс або до Ан-Майєра на Ніагарському водоспаді.

• Офіційний сайт