Нікопольський марганцевий басейн

Нікопольський марганцевий басейн — на півдні України, у Дніпропетровській і Запорізькій областях. За запасами руди (2.1 млрд т) — один з найбільших у світі. Потужність рудоносного пласта 1.5…5 м глибина залягання 15…140 м. Вміст мангану від 8 до 33-34 %.

Нікопольський марганцевий басейн
47°42′ пн. ш. 34°36′ сх. д.
Країна  Україна
Нікопольський марганцевий басейн на карті України

Опис

У межах басейну виділяють два марганцеворудні райони Нікопольський і Великотокмацький. Відкритий у 1883 р. Промислову розробку руд почато з 1886 року. Видобувають руду відкритим і шахтним способом. Видобуток і переробку марганцевих руд здійснюють Покровський і Марганецький ГЗК — найбільші у світі підприємства по випуску марганцевого концентрату та аґломерату для феросплавних та металургійних заводів.

Нікопольське родовище розташоване поблизу м.Нікополь. Великотокмацьке — біля м. Запоріжжя. На Нікопольському родовищі нижньоолігоценова формація з промисловими пластами руд простягається з переривами із заходу на схід уздовж південного схилу УЩ майже на 250 км при ширині до 25 км. Рудні пласти (середня потужність близько 2 м) залягають в середині піщано-алеврито-глинистих порід. Руди розподіляються на три геолого-промислових типи: карбонатні (із середнім вмістом марганцю 19,8 %), оксидні (27,8 %) й оксидно-карбонатні (24,4 %).

Показники основних родовищ марганцевих руд: Нікопольське: Запаси (млн т) 704,8. Річний видобуток (млн т) 4,98. Вміст марганцю (%)23.

Великотокмацьке: Запаси (млн т) 1578,5. Вміст марганцю 25,8.

Мінеральний склад оксидних руд піролюзит, псиломелан, манганіт, кварц, глинисті мінерали. Карбонатні руди складені кальцієвим родохрозитом, манганокальцитом, кальцитом, кварцом, глинистими мінералами. Нікопольське родовище розробляється Покровським та Марганцевським гірничо-збагачувальними комбінатами на шахтних і кар'єрних полях, а Великотокмацьке — не розробляється.

Частка України в світовому виробництві марганцевої руди становить 32 %, що дозволяє не тільки задовольняти внутрішні потреби, але і значною мірою експортувати її в Росію і Західну Європу.

Див. також

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.