Облога Еретрії

Основним джерелом інформації про греко-перські війни є праця грецького історика Геродота. Геродот, якого називають «батьком історії»[2], народився в 484 році до н. е. в Галікарнасі в Малій Азії (тоді знаходився під перським пануванням). Приблизно в 440–430 роках до н. е. він написав свою працю «Історія», в якій спробував виявити причини греко-перських воєн, які для нього були відносно недавньою подією (війни закінчилися в 449 році до н. е.)[3]. Підхід Геродота був цілком новий, принаймні в західному суспільстві; він, схоже, відкрив саму «історію» в тому значенні, в якому ми її знаємо[3]. Історик Голланд писав: «Вперше літописець поставив перед собою завдання простежити причини конфлікту»[3].

Деякі наступні історики, незважаючи на те, що йшли по його стопах, критикували Геродота, починаючи з Фукідіда[4][5]. Проте Фукідід вирішив почати свою історію з того місця, де зупинився Геродот (облога Сеста), так як, мабуть, розумів, що «Історія» Геродота була достатньо повною і не потрібно було її переписувати[5]. Плутарх критикував Геродота в своєму есе «Про підступності Геродота», називаючи Геродота «Філобарбар» («Люблячий варварів»)[6]. У Європі в епоху Відродження Геродота в основному оцінювали негативно, але тим не менш його працю багато читали[7]. Але починаючи з XIX століття його репутація поліпшується завдяки археологічним знахідкам, які неодноразово підтверджували його версію подій[8]. У наш час переважає точка зору, що Геродот взагалі виконав чудову роботу у своїй «Історії», але до деяких з його конкретних даних (наприклад, чисельність армії і дати) слід ставитися скептично[8]. Проте деякі історики все ще вважають, що Геродот придумав більшу частину своєї історії[9].

Сицилійський історик Діодор Сицилійський написав у I столітті до н. е. працю «Історична бібліотека», в якій він також описує греко-перські війни, ґрунтуючись на роботі історика Ефора. Він багато в чому згоден з Геродотом[10]. Греко-перські війни також описані, але менш докладно, у інших стародавніх істориків, у тому числі у Плутарха і Ктесія Кнідського, які посилаються на інших авторів, наприклад, на драматурга Есхіла. Археологічні знахідки, наприклад, Зміїна колона, також підтверджують деякі дані Геродота[11].

Причини першого перського вторгнення в Грецію беруть свій початок в Іонійському повстанні, яке є першим етапом греко-перських війн. Проте воно було також результатом довгострокової взаємодії між греками і персами. У 500 році до н. е. Перська імперія була ще відносно молодою і дуже експансіоністською, але повстання в підвладних землях були не так вже й рідкісні[12][13][14]. Перський цар Дарій фактично був узурпатором і довгий час боровся з повсталими[12]. Ще до Іонійського повстання Дарій почав експансію в Європі, підпорядкував Фракію і змусив Македонію вступити в союз з ним. Спроби подальшої експансії в Грецію були неминучими[13]. Проте Іонійське повстання стало прямою загрозою цілісності Перської імперії, а для держав материкової Греції було потенційною загрозою для їх майбутньої стабільності[15][16].

Дарій I в зображенні грецького художника. IV ст. до н. е.

Іонійське повстання почалося з невдалої експедиції проти Наксоса, яка була спільним походом перського сатрапа Артаферна і тирана Мілета Аристагора[17]. Згодом Артаферн вирішив усунути Аристагора від влади, але не встиг це зробити, так як Аристагор зрікся престолу і оголосив про введення в Мілеті демократії[17]. Інші іонійські міста наслідували його приклад (там усунули призначених персами тиранів) і оголосили свої міста демократичними[17][18]. Потім Аристагор звернувся до полісів балканської Греції з проханням про допомогу, але тільки в Афінах і Еретрії погодилися відправити війська[19].

Причини, через які Еретрія надала допомогу іонійцям, до кінця не ясні. Можливо, головною причиною була економічна: Еретрія була торговим містом, а її торгівлі заважало панування персів в Егейському морі[19]. Геродот припускає, що еретрійці підтримували повстанців у подяку за допомогу мілетян у війні проти Халкіди[20].

Афіняни та еретрійці послали флот з 25 трієр у Малу Азію на допомогу повстанцям[21]. Там грецької армії вдалося спалити нижню частину Сард[22]. Але на цьому успіхи закінчилися і на зворотному шляху, коли їх переслідували перські вершники, вони зазнали великих утрат. Незважаючи на те, що їхні дії були безрезультатними, еретрійці та афіняни розгнівали Дарія, тому він вирішив помститися обом містам[23]. У битві при Ладі (494 рік до н. е.) основні сили іонійців були розгромлені перським флотом, а до 493 року до н. е. повстання було повністю придушене[24]. Під час повстання Дарій розширив кордони імперії до островів на сході Егейського моря[25] і Пропонтиди, що не були перськими володіннями до повстання[26]. Після його придушення перси почали планувати, як їм ліквідувати загрозу з боку Греції і покарати Афіни та Еретрію[27].

У 492 році до н. е. Дарій послав експедицію в Грецію під командуванням Мардонія. Мардоній повторно завоював Фракію і змусив Александра I Македонського вступити в союз з Персією, але через загибель флоту експедицію довелося закінчити[28]. У 490 році до н. е. Дарій вирішив відправити флот на чолі з Артаферном (сином сатрапа Лідії) і мідійцем Датісом. Мардоній був поранений в попередній кампанії і впав у немилість. Метою походу було завоювати Кікладські острови, покарати Наксос (який відбив напад персів у 499 році до н. е.), а потім змусити Афіни і Еретрію підкоритися або зруйнувати ці міста[29]. Перси взяли Наксос, а в середині літа підпливли до Евбеї.

Коли еретрійці дізналися, що перси збираються напасти на них, вони звернулися до афінян з проханням надіслати підкріплення[30]. Афіняни відповіли згодою і відправили 4000 афінських колоністів з евбейського міста Халкіди на допомогу еретрійцям[30]. Ці колоністи були поселені в Халкіді після перемоги Афін над Халкідою близько 20 років тому[31]. Однак, коли ці афіняни прибули в Еретрію, один впливовий еретрієць Есхін порадив їм піти[30]. Афіняни послухалися поради Есхіна, «переправилися в Ороп і врятувалися»[32].

Еретрійці не змогли виробити чіткого плану дій; за словами Геродота, «вони закликали на допомогу афінян, але згоди між ними не було». Пропонувалися три різних плани — одні хотіли здатися персам, прагнучи отримати з цього користь, інші хотіли бігти в гори на Евбеї, а треті хотіли битися[30]. Однак, коли перси висадилися на їх території, було прийняте рішення не залишати міста і спробувати витримати облогу[32].

Еретрійці обрали стратегію оборони[32]. В будь-якому разі, так як перська армія тільки два рази зазнавала поразки в минулому столітті, а греки боролися з персами поки що безуспішно, це, ймовірно, було розумною стратегією[45]. Так як перси прибули на кораблях, цілком імовірно, що у них було мало облогових машин[46].

Перси пристали до берега в трьох різних місцях, висадилися і попрямували прямо до Еретреї. Потім вони почали облогу міста. Замість того, щоб пасивно оточити місто, перси, схоже, енергійно атакували стіни. Геродот писав, що боротьба була запеклою і обидві сторони зазнали важких втрат. Проте після шести днів боїв два знатних еретрійця Євфорб і Філагр відкрили ворота персам. Перси увійшли в місто, розграбували його, спалили храми і святилища в помсту за спалення Сард. Ті громадяни, які були захоплені в полон, були навернені в рабство за наказом Дарія[32].

Перси пробули у Еретрії кілька днів і попливли до узбережжя Аттики[47]. Вони залишили полонених еретрійців на острові Егілія перед висадкою в Марафонській бухті в Аттиці[47][48]. Наступною метою персів були Афіни. Афіняни рушили зі свого міста проти перських військ і заблокували виходи з Марафонської рівнини[49]. Через кілька днів афіняни і платейці, які приєдналися до них, нарешті вирішили напасти на персів і здобули перемогу в знаменитій битві при Марафоні[50]. Після бою перси, яким вдалося вижити, бігли до своїх кораблів, взяли еретрійців з Егілії[50], а потім відпливли назад у Малу Азію[51].

Коли перський флот прибув у Малу Азію, Датіс і Артаферн передали полонених еретрійців Дарію[1]. Він не заподіяв їм шкоди і поселив їх у місті Ардерікка в Кіссії[1]. Вони жили там, зберігаючи свої звичаї і мову, і в той час, коли Геродот писав свою «Історію»[1], і коли Александр Македонський завойовував Персію[52].

Після закінчення експедиції Дарій почав збирати нову армію, з якою він хотів повністю підпорядкувати Грецію, проте в 486 році до н. е. повстав Єгипет і експедицію довелося відкласти[14]. Дарій помер під час підготовки до походу на Єгипет, трон Персії перейшов до його сина Ксеркса I[53]. Ксеркс придушив Єгипетське повстання і почав підготовку до вторгнення в Грецію[54]. Друге перське вторгнення в Грецію почалося в 480 році до н. е. і спочатку перси досягли певних успіхів у битвах при Фермопілах і Артемісії[55]. Але поразка в битві при Саламіні стала вирішальною[56], а в наступному році греки здобули ще одну велику перемогу при Платеях[57].