Облога Чернігова (1235)

Після невдачі Михайла Чернігівського в боротьбі проти Ярослава Всеволодовича за Новгород (1231) Михайло уклав союз з Ізяславом і долучився до боротьби за Київ. Київським князем був Володимир Рюрикович з смоленських Ростиславичів, дав Данилові за союз з ним Поросся, яке той, у свою чергу, передав своїм шюрятам, синам Мстислава Удатного, одним з яких, за однією з версій, був також й Ізяслав (за іншою, був сіверським князем).

У 1234 році боротьба загострилася. Михайло взяв Київ в облогу, а Ростислав Володимирович приїхав з дипломатичною місією до Галича, після чого галицько-волинські війська рушили на допомогу Києву. Михайло зняв облогу, а Ізяслав виїхав до половців за допомогою. Союзники вторглися в чернігово-сіверські землі і обложили Чернігів, спалили посад.

Вже під Черніговом до союзників приєднався Мстислав Глібович — один з чернігово-сіверських князів (за версією Л.Войтовича[2], новгород-сіверський князь). Після цього союзники, не знімаючи облогу, здійснили рейди до дрібних міст князівства, розоривши Хоробор, Сосницю, Сновськ та інші.

З Новгородського літопису[3] відомо, що на чолі обложених був сам Михайло та була здійснена вилазка. Галицько-волинський літопис[4] повідомляє про укладення потім миру між Володимиром та Данилом з одного боку і Мстиславом і чернігівцями з іншого. За версією Горського А. А.[5], вокняжіння в Чернігові Мстислава Глібовича замість Михайла якраз і стало результатом силового втручання. Далі Галицько-волинський літопис повідомляє лише про повернення союзників до Києва після укладення миру.

Міститься в Галицько-Волинському літописі також опис використання метальних знарядь при облозі Чернігова:

Люто бо бЕ бій біля Чернігова, оже і таранъ на нь поставиша, меташа бо каменемь півтора перестрЕла, а камінь, якоже можаху 4 мужі силнии подъяти

стоїть після звістки про укладення миру і часто відноситься дослідниками до опису облоги Чернігова монголами в 1239 році.

Новгородський літопис вказує на те, що Михайло порушив договір (спокусив Данила) і завдав галицькому війську суттєві втрати, сам же Данило ледве врятувався. Можливо, мається на увазі послідував відразу після повернення союзників від Чернігова відповідь похід Михайла з чернігівцями, Ізяславом і половцями, що закінчився розгромом Данила під Торческом, полоном Володимира Рюриковича і взяттям Києва (а потім і Галича).