Об'єднані ВПС НАТО у Центральній Європі

Об'єднані ВПС у Центральній Європі (AAFCE) — командування НАТО, що займалося повітряними операціями та операціями з протиповітряної оборони в зоні командування ОЗС НАТО у Центральній Європі (AFCENT).

Об'єднані Повітряні сили «Центральна Європа»
Allied Air Forces Central Europe
На службі 1951 — 1993
Належність НАТО
У складі Союзне командування операцій
Базування Рамштайн, Німеччина

Історія

Об'єднані ВПС у Центральній Європі були активовані 2 квітня 1951 року у Фонтенбло (Франція) наказом № 1 генерала Дуайта Ейзенхауера[1]. Першим командувачем AAFCE став генерал ВПС США Лоріс Норстад — командувач американських ВПС в Європі. AAFCE підпорядковувалися ОЗС НАТО у Центральній Європі (AFCENT) в Фонтенбло, які в свою чергу підпорядковувалися Союзному командуванню в Європі зі штаб-квартирою в Штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) в Роканкурі. Задачею AAFCE було контролювати і керувати військово-повітряними силами союзників в Центральному регіоні НАТО [Європи] у воєнний час.

Журнал Flight у червні 1953 року описував AAFCE як структуру, що вже містить дві союзні тактичні повітряні сили. Друге об'єднане тактичне авіаційне командування під керівництвом маршала авіації британських ВПС сера Роберта Фостера[2] складалося з англо-голландської 2-ї групи британських ВПС, бельгійсько-голландської 69-ї групи (що була відповідальна за «протиповітряну оборону нижніх країн» і поперемінно підпорядковувалась голландським і бельгійським офіцерам) і англо-бельгійської 83-ї групи британських ВПС. Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування під керівництвом генерала американських ВПС Діна Стротера складалася з американської 12-ї повітряної армії, французької 1-ї авіаційної дивізії і канадської 1-ї авіаційної дивізії[3].

У 1965 році командувач Об'єднаних ВПС у Центральній Європі, головний маршал авіації сер Едманд Хадлстон, був призначений заступником головкому ОЗС НАТО у Центральній Європі і займав обидві посади, поки 1 березня 1967 року НАТО не об'єднало ці посади офіційно[4]. З переїздом у 1966 році об'єднаної штаб-квартири з Франції, після виходу Франції з інтегрованих військових структур НАТО, сили AAFCE розміщувались спільно з AFCENT в Брюнсумі в Нідерландах.

28 червня 1974 року штаб-квартира Об'єднаних ВПС у Центральній Європі (AAFCE) була відновлена у вигляді незалежної штаб-квартири на авіабазі Рамштайн в Німеччині як одне з трьох основних командувань, підпорядковуваних Об'єднаним ОЗС у Центральній Європі (AFCENT)[5]. Їх завданням було забезпечувати централізоване управління і контроль військово-повітряних сил НАТО в Центральному регіоні Європи. Під командування AAFCE перейшли два існуючих штаби: Друге об'єднане тактичне авіаційне командування (2 ATAF), що розміщувалося на базі британських ВПС Райндален та охоплювало північну частину регіону, і Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування (4 ATAF), що розміщувалося в Гайдельберзі та відповідало за південну частину.

На початку 1990-х років після зниження напруженості між Сходом і Заходом в структурі командування і управління НАТО була проведена велика реорганізація. В її рамках з урахуванням зниження кількості літаків союзників в Європі в 1993 році відбулася раціоналізація штаб-квартири ВПС Центрального регіону. 2 ATAF і 4 ATAF 30 червня 1993 року були розформовані, а їх функції передані AAFCE. Нове командування було відкрито 1 червня 1993 року під тією ж назвою Об'єднані ВПС у Центральній Європі, але з новою абревіатурою AIRCENT[6]. У 2004 році командування було перейменовано на Штаб-квартиру компонентного повітряного командування Рамштайн, у 2010-му — на Об'єднане командування ВПС Рамштайн, а у 2013-му — на Об'єднане командування ВПС[6].

Тактичні командування

Друге об'єднане тактичне авіаційне командування (2 ATAF) було сформовано у 1958 році для керування підрозділами ВПС НАТО в Нідерландах, Бельгії і північній частині Німеччини для підтримки Північної групи армій (NORTHAG). Командувачем 2 ATAF був головнокомандувач британських ВПС у Німеччині. У мирний час штаб-квартира 2 ATAF знаходилась на базі ВПС Райндален, а командний центр 2 ATAF і NORTHAG на випадок війни був в Нідерландах в об'єднаному оперативному центрі Маастрихт (JOC Maastricht). У 1983 році НАТО почало будувати постійну військову штаб-квартиру Каслгейт в Лінніху (Німеччина) для заміни JOC Maastricht. Другому об'єднаному тактичному авіаційному командуванню підпорядковувались британські ВПС у Німеччині, ВПС Бельгії, ВПС Нідерландів, дві дивізії ВПС Німеччини і одна тактична винищувальна група ВПС США, а також обширні ППО і радіолокаційні установки[7].

Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування (4 ATAF) було сформовано у 1958 році для керування підрозділами ВПС НАТО в південній частині Німеччини для підтримки Центральної групи армій (CENTAG). Командувачем 4ATAF був головнокомандувач 17-ї повітряної армії США. У мирний час штаб-квартира 4 ATAF знаходилась в Гайдельберзі, а командний центр 4 ATAF і CENTAG на випадок війни — в секретному бункері Фойденхайм в Манхайм-Фойденхаймі (Німеччина). У 1985 році НАТО почало будувати новий командний бункер для CENTAG і 4 ATAF в Руппертсвайлері (Німеччина)[8]. Четвертому об'єднаному тактичному авіаційному командуванню підпорядковувались 17-та повітряна армія США, дві дивізії ВПС Німеччини та 1-ша канадська авіагрупа канадських ВПС, а також обширні ППО і радіолокаційні установки, в тому числі 32-ге командування армійської ППО армії США[9].

Командувачі

У 1951–1967 роках
Список командувачів AAFCE
# Ім'я Приналежність Період
1 Генерал Лоріс Норстад ВПС США 2 квітня 1951 — 16 червня 1953
2 Головний маршал авіації сер Безіл Ембрі ВПС Великої Британії 16 червня 1953 — 1 січня 1956
3 Головний маршал авіації сер Джордж Міллс ВПС Великої Британії 1 січня 1956 — 20 травня 1959
4 Головний маршал авіації сер Гаррі Броудхьорст ВПС Великої Британії 20 травня 1959 — 1 березня 1961
5 Головний маршал авіації граф Бендон ВПС Великої Британії 1 березня 1961 — 1 грудня 1963
6 Головний маршал авіації сер Едманд Хадлстон ВПС Великої Британії 1 грудня 1963 — 1 березня 1967

У 1967–1976 роках
Заступники головкому AFCENT
# Ім'я Приналежність Період
7 Головний маршал авіації сер Огастас Вокер ВПС Великої Британії 1 березня 1967 — 13 квітня 1970
8 Головний маршал авіації сер Фредерік Розьє ВПС Великої Британії 13 квітня 1970 — 31 вересня 1973
9 Головний маршал авіації сер Льюїс Ходжес ВПС Великої Британії 31 вересня 1973 — 5 лютого 1976

У 1976–1993 роках
Список командувачів AAFCE
# Ім'я Приналежність Період
10 Головний маршал авіації сер Пітер Ле Кемінент ВПС Великої Британії 5 лютого 1976 — 1 червня 1979
11 Головний маршал авіації сер Джон Стейсі ВПС Великої Британії 1 червня 1979 — 1 лютого 1981
12 Головний маршал авіації сер Пітер Террі ВПС Великої Британії 1 лютого 1981 — 8 квітня 1981
13 Головний маршал авіації сер Джон Джинджелл ВПС Великої Британії 8 квітня 1981 — 14 березня 1984
14 Головний маршал авіації Майкл Бівіс ВПС Великої Британії 14 березня 1984 — 19 вересня 1986
15 Головний маршал авіації сер Джозеф Гілберт ВПС Великої Британії 19 вересня 1986 — 1 травня 1989
16 Головний маршал авіації сер Ентоні Скінгслі ВПС Великої Британії 1 травня 1989 — 27 серпня 1993

Примітки
  1. Another officially reported creation date is 20 August 1953. Fontainebleau Veterans Association. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  2. Air Chief Marshal Sir Robert Foster. Air of Authority. Процитовано 14 червня 2014.
  3. W.T. Gunston, 'AAFCE Part I: The Background to NATO and its Constituent Formations', Flight, 26 June 1953, 825–827.
  4. Air of Authority, Multinational Commands held by RAF Air Officers Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine., accessed March 2008
  5. NATO, History of the NATO Air HQs at Ramstein Air Base Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine., accessed March 2008
  6. History of the NATO AIRCOMs at Ramstein Air Base. NATO. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  7. Mille, David. The Cold War: A Military History.
  8. NATO bunkers are sealed with concrete in January tunnel system is passed: no civilian use. Процитовано 14 червня 2014.
  9. 4th Allied Tactical Air Force. US Army Germany. Процитовано 14 червня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.