Овчинникова Люсьєна Іванівна

Зовнішні зображення
	Актриса Люсьєна Овчинникова)

Люсьєна Овчинникова
рос. Овчинникова Люсьена Ивановна
Ім'я при народженні	Люсьєна Іванівна Овчинникова
Народилася	10 вересня 1931; Олевськ, УРСР, СРСР
Померла	8 січня 1999 (67 років); Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище :
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1955)
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Ashgabat Russian Drama Theatre named after Pushkind і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1955—1997
Чоловік	актор Валентин Козлов
IMDb	ID 0653781
	Нагороди та премії

Люсьє́на Іва́нівна Овчи́нникова (1931—1999) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1973).

Життєпис

Народилася 10 вересня 1931 р. в м. Олевськ (УСРР) в родині прикордонника. Закінчила акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (1955, курс Народного артиста РРФСР Григорія Конського).

У різні роки працювала в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського, Московському літературно-драматичному театрі Всеросійського театрального товариства (ВТТ), в Державному російському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна (м. Ашхабад) та в Державному театрі кіноактора в Москві.

Дебютувала в кінематографі в картині режисера Л. Куліджанова «Батьківський дім» (1959). Знімалась у кінофільмах провідних радянських режисерів — Сергія Герасимова, Михайла Ромма, Олексія Германа, Петра Тодоровського, Олександра Мітти, Віталія Мельникова, Ролана Бикова, Олександра Прошкіна, Іллі Фреза, Володимира Грамматикова та ін. Втілювала на екрані привабливий образ простої жінки-трудівниці з народу. Добре співала.

Популярність і любов глядача принесли ролі в картинах «Дівчата» (1961) і «Мама вийшла заміж» (1969).

Грала у стрічках кіностудії ім. О. Довженка та Одеської кіностудії: «Повість про Пташкіна» (1964, реж. Б. Крижанівський), «Вірність» (1965), «Віра, Надія, Любов» (1972, реж. І. Шмарук), «Увімкніть північне сяйво» (1972), «Любі мої» (1975), «Камертон» (1979, реж. В. Новак), «Трень-брень» (1994, реж. Р. Василевський).

Працювала на озвучуванні мультфільмів: «Мауглі. Ракша» (1967), «Мауглі. Повернення до людей» (1971), «Фока — на всі руки дока» (1972), «Дитинство Ратибора» (1973), «Мауглі» (1973), «Персей» (1973), «Скарби затонулих кораблів» (1973), «Лисиця і ведмідь» (1975), «Остання пелюстка» (1977).

Померла 8 січня 1999 р. в Москві. Похована в колумбарії Введенського кладовища Москви.

Пам'ять

Життю і творчості актриси присвячені: глава 55 документально-біографічного циклу передач Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» і документальний фільм «Люсьєна Овчинникова. Життя в очікуванні любові» (2008, Останкіно).

Фільмографія

Зіграла близько 60 ролей в кінофільмах, серед яких:

«Батьківський дім» (1959)
«Різнобарвні камінці» (1960)
«Дівоча весна» (1960)
«Дівчата» (1961, Катя)
«Дев'ять днів одного року» (1962, Нюра, молодша сестра Гусєва)
«Ранкові поїзди» (1963, Інна)
«Легке життя» (1964, Маша, випускниця з дитиною)
«Повість про Пташкіна» (1964, Феня)
«На завтрашній вулиці» (1965, Насти)
«Дзвонять, відкрийте двері» (1965, Нечаєва, мати Тані)
«Вірність» (1965, удова)
«Жінки» (1966)
«Журналіст» (1966, Тамара, подруга Шури)
«Сильні духом» (1967)
«Мама вийшла заміж» (1969, Зіна Голубєва)
«Білий флюгер» (1969, Варвара Дорохова)
«Телеграма» (1971)
«Віра, Надія, Любов» (1972)
«Увімкніть північне сяйво» (1972, Марія Петрівна)
«Велика перерва» (1973, Валя, наречена, пізніше дружина Петрикіна)
«Велика космічна подорож» (1974, мати Дружиніна)
«Любі мої» (1975, Шура Петрова)
«Таке коротке довге життя» (1975)
«Ольга Сергіївна» (1975)
«Це ми не проходили...» (1975, Поліна Сергіївна, мати Мили)
«Колискова для чоловіків» (1976, Клавдія Іванівна)
«Двадцять днів без війни» (1976, Ксенія Сергіївна, колишня дружина Лопатіна (озвучує Наталя Гундарєва)
«І знову Аніскін» (1978)
«Камертон» (1979, Марія Федорівна, мама Ганушкіна)
«Побачення з молодістю» (1982)
«Приступити до ліквідації» (1983)
«Валентин і Валентина» (1985, Рита)
«Жінки, яким пощастило» (1989)
«Казка про купецьку дочку і таємничу квітку» (1991)
«Тринь-бринь» (1994)
«Ніч жовтого бика» (1997, Туркменія) та інші…

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.303;
Раззаков Ф. Досьє на звезд: Их любят, о них говорят. М., 1999. — С.680—683.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.