Огій Петро Омелянович

Петро Омелянович Огій
Народився 16 липня 1917(1917-07-16)
Боровківка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 16 квітня 1991(1991-04-16) (73 роки)
Жовті Води, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
·інсульт
Поховання Жовті Води
Місце проживання Тернопіль
Київ
Верхівцеве
Жовті Води
Країна СРСР
Національність українець
Діяльність хірург
Alma mater Дніпровський державний медичний університет
Заклад Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Посада перший ректор Тернопільського медичного інституту
Ступінь доктор медичних наук (1966)
У шлюбі з Лідія Іванівна
Діти Ельвіра, Лариса
Нагороди

Петро Омелянович Огій (16 липня 1917, с. Боровківка — 16 квітня 1991, м. Жовті Води) — український радянський лікар, доктор медичних наук (1966), професор (1969), перший ректор Тернопільського медичного інституту (1957-1972).

Життєпис

Народився у селі Боровківка, нині Кам'янський район, Дніпропетровська область, Україна (тоді Верхньодніпровський повіт Катеринославська губернія, РІ) в селянській родині. Під час колективізації сім'я втратила все нажите, а за те, що батько не пішов працювати в колгосп, у них забрали корову. Батько не зміг пережити знущань, тож п'ятьох дітей виховувала мати, яка працювала в школі прибиральницею. Родина важко пережила Голодомор 1932—1933 років.

Після закінчення семи класів працював на Дніпродзержинському металургійному комбінаті та навчався на робітничому факультеті.

У 1936 році вступив до Дніпропетровського медичного інституту. 1941 року інститут евакуйовано до Ставрополя, де молоді хірурги отримали дипломи та розподілені на фронт.

Навчався в аспірантурі Київського медичного інституту.

З кінця 1941 до 1945 — хірург у військових шпиталях на різних фронтах. Після демобілізації отримав скерування в м. Ківерці Волинської області на посаду завідувача районним відділом охорони здоров'я.

Після захисту кандидатської дисертації працював у Міністерстві охорони здоров'я УРСР.

Від 13 квітня 1957 до 1972 — ректор Тернопільського медичного інституту[1].

У 1972—1973 — директор Інституту гематології та переливання крові[2].

У 1973 році на 14 років ув'язнений. Повернувся на волю в 1987 році з підірваним фізичним та моральним здоров'ям. Після смерті дружини переїхав жити спочатку до сестри у місто Верхівцеве, пізніше — в Жовті Води.

Помер після повторного інсульту 16 квітня 1991 року в м. Жовті Води. Похований на місцевому цвинтарі разом із братом Іваном.

Сім'я

У Ставрополі він познайомився з майбутньою дружиною Лідією Іванівною (у Тернополі працювала доцентом кафедри дитячих хвороб, померла у жовтні 1987 року). Виховали двох доньок — Ельвіру та Ларису.

Джерела

Примітки
  1. На чолі навчального закладу. Сайт ТНМУ.
  2. Інститут гематології та трансфузіології НАМН України. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 28 вересня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.