Верхівцеве

В місті знаходиться залізнична станція Верхівцеве, зупиночний пункт 119 км. Курсують автобуси до м.Дніпро. З міста Верхівцеве до навколишніх сіл (с.Широке, с.Соколівка, с.Малоолександрівка) курсує громадський транспорт. Також в місті можна скористатися послугами таксистів, працівники залізничних підрозділів можуть скористатися послугами службових автобусів які здійснюють рейси по м.Верхівцеве.

Місто Верхівцеве Верхівцеве розташоване у південно-східній частині району, на відстані близько 70 км на захід від обласного центру, неподалік межі з Криничанським районом, а також розташоване на лівому березі річки Мокра Сура на відстані до 1 км від сіл Адалимівка і Широке і селища Соколівка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.

У місті розташована залізнична вузлова станція Верхівцеве на перетині трьох залізничних ліній Верхівцеве — П'ятихатки, Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний, Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське. Також через місто проходить автошлях територіального значення Т 0429.

На території сучасного міста виявлено поселення і могильник бронзової доби, а також курганні поховання. Про це зокрема свідчить велика колекція «кам'яних баб», зібраних видатним краєзнавцем Олександром Полем. Більшість цих пам'яток XI—XIII століть перенесена до Дніпровського національного історичного музею.

1884 року утворене робітниче селище при станції Любомирівка під час будівництва залізниці Донбас — Кривбас, нині Придніпровська залізниця. Назва походить від розташованого неподалік села Любомирівка. У грудні 1888 року після спорудження Саксаганської колії (Любомирівка—Колачевське) стала залізничним вузлом. Сучасну назву станції надано 1 січня 1904 на честь першого начальника Катерининської залізниці, талановитого інженера Олександра Верховцева.

На початку XX століття завдяки розвитку в регіоні металургійної промисловості, станція Верхівцеве значно розширюється, збільшується і населення селища.

Під час революційних подій 1917—1919 рр. у Верхівцевому неодноразово змінювалась влада. В січні 1918 року було проголошено радянську владу, проте вже 1 квітня селище окуповане німецько-австрійськими військами. Після залишення міста німецькими військами у грудні 1918 року влада знову перейшла до рук більшовиків. У середині травня під час антибільшовицького повстання на декілька днів місто зайняли війська отамана Григор'єва. Жорстокі бої біля Верхівцевого велися у липні 1919 року між Червоною армією та військами генерала Денікіна. Наприкінці грудня селище остаточно захопили радянські війська та встановили радянську владу.

За адміністративним поділом Української РСР 1923 року Верхівцеве входило до складу Катеринославської округи (з 1926 року Дніпропетровська округа). В результаті адміністративної реформи 1937 року до селище входить до складу Верхньодніпровського району, також до нього приєднано сусіднє село Козинка.

Впродовж 1920—1930-тих років розвиток селища Верхівцеве тісно пов'язаний із залізничною станцією. На станції за цей період було збудовано сортувальну гірку, контору рудорозподілу, електростанцію, локомотивне і вагонне депо. В селищі було створено машинно-тракторну станцію, яка обслуговувала навколишні колгоспи.

Населення селища перед початком Другої світової війни становило 10 тис. жителів. Окупація Верхівцевого німецькими військами почалася 12 серпня 1941 року, 23 жовтня 1943 року звільнене. За роки війни селищу та залізничній станції завдано значних руйнувань.

30 жовтня 1956 року рішенням Дніпропетровського обласного виконкому надано статус міста районного підпорядкування. Чисельність населення зростала з 9,1 тис. осіб у 1939 р. до 11,7 тис. осіб у 1959 р. і до 14,4 тис. жителів у 1967 році.

Верхівцевська дистанція колії № 10, Верхівцевське вагонне депо № 13, Верхівцевська дистанція енергопостачання № 3, Дніпропетровський центр механізації колійних робіт та ремонту колійної техніки, Верховцевскій рейсосварочний поїзд № 39, Верхівцевська дистанція електропостачання, ділянку Дніпропетровської дистанції сигналізації та зв'язку, Інформаційно-обчислювальний центр, оборотне депо, Вагонне депо «Кам'янське», ділянка будівельно-монтажного управління № 5, ділянка Дніпропетровської дистанції захисних лісонасаджень, команда № 4 воєнізованої охорони. Також в Верхівцеве знаходиться ТОВ «Солома» по переробці олійних культур(зачинено). ООО Верховцевскій елеватор.

У місті працюють:

• Ліцей №1 у минулому Верхівцевський навчально-виховний комплекс
• Ліцей №2 у минулому Верхівцевська середня загальноосвітня школа № 2
• дошкільний навчальний заклад «Теремок»
• музична школа
• міська бібліотека
• будинок культури
• Будинок дітей та юнацтва
• Центр розвитку „Лінгвіст”
• Верхівцевська міська лікарня
• Верхівцевська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини
• Відділення Нової пошти №1
• Відділення Поштового зв`язку Верхівцеве ЦПЗ №4 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта»
• Філія Ощадбанку
• Відділення Приватбанку
• Інтернет послуги провайдер „Верінет”
• АЗС „Авіас+”
• Центральний ринок
• Свято-троїцька церква
• Міська рада
• Вокзал станції Верхівцеве

Будівля залізничного вокзалу (архітектор — Горленський Ігнатій Платонович), колишній будинок начальника станції (пізніше — Клуб залізничників, зараз — центр відпочинку «Юніт»).

З містом пов'язане ім'я Олександра Поля — видатного українського дослідника-археолога, першовідкривача криворізького родовища залізних руд, який народився у родовому маєтку у сусідньому селі Малоолександрівка.

У місті народилися:

• Бухало Сергій Максимович — економіст, український політичний і державний діяч;
• Гольдін Володимир Львович — інженер, розробник космічної техніки;
• Калита Леонід Іларіонович — художник, член Національної спілки художників України;
• Жабінець Олександр Михайлович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років;
• Манзюк Віталій Тимофійович — селекціонер, доктор сільськогосподарських наук;
• Прісняков Володимир Федорович — вчений та педагог, академік;
• Томашенко Зінаїда Єреміївна — заслужена артистка України;
• Чабаненко Андрій Трохимович — радянський адмірал;
• Чегорка Олександр Тимофійович — художник, член Національної спілки художників України;
• Чулюк-Заграй Олександр Олександрович — співак, заслужений артист УРСР.

У місті тривалий час проживав, працював та похований Кудреватов Андрій Іванович — воїн, Герой Радянського Союзу.

• Сайт Верхньодніпровської РДА
• Авілов П.Г., Воропай І.К. Сінько В.В. Верхі́вцеве // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.188-200

• ВЕРХІ́ВЦЕВЕ // ЕСУ
• Верхівцевський міський портал
• Верхівцевський вісник (рос.)
• Неофіційний сайт міста (рос.)
• Інформація на сайті ВР України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Верхівцеве — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

Шаблон:Кам'янський район (Дніпропетровська область)