Оксид калію

Оксид калію неорганічна бінарна сполука Калію та Оксигену складу K2O. Являє собою білі кристали. Оксид розчинний в етерах та спиртах, реагує з водою. Проявляє сильні осно́вні властивості. Сполука поширена в природі у вигляді поташу, нефеліну, ортоклазу.

Оксид калію

Кристалічна ґратка K2O
Назва за IUPAC Калій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS 12136-45-7
Номер EINECS 235-227-6
ChEBI 88321
SMILES
[O-2].[K+].[K+][1]
InChI
InChI=1S/2K.O/q2*+1;-2
Номер Бельштейна 8129997
Властивості
Молекулярна формула K2O
Молярна маса 94,196 г/моль
Зовнішній вигляд сірі кристали
Густина 2,35 г/см³[2]
Тпл 350 °C (розкладається)[2]
Розчинність (вода) реагує
Розчинність (етери) розчинний
Розчинність (етанол) розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-361,5 кДж/моль
Пов'язані речовини
Інші аніони гідроксид калію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Поширення у природі

У природі оксид калію поширений у вигляді природного карбонату калію (поташу). Присутній також у змішаних мінералах нефеліні та ортоклазі.

Фізичні властивості

Оксид калію являє собою білі кристали. Сполука розчинна у спиртах та етерах. За температури більше 300 °C є нестійкою і починає розкладатися.

Отримання

Оксид калію не вдається отримати прямою взаємодію калію та кисню — продуктом є супероксид калію. Його синтезують, наприклад, відновленням супероксиду або гідроксиду калію:

За високої температури є можливим отримати оксид шляхом термічного розкладання карбонату калію:

Хімічні властивості

При нагріванні у вакуумі оксид калію диспропорціонує на пероксид калію та калій:

Енергійно взаємодіє з водою з виділенням великої кількості тепла:

Оксид калію проявляє сильні осно́вні властивості: взаємодіє з кислотами, а також кислотними й амфотерними оксидами:

Реагує з рідким аміаком:

Див. також

Примітки

  1. Dipotassium oxide
  2. За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. М. : "Мир", 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.