Олександропіль (Білокуракинський район)
Олександро́піль (Липівка) — село в Україні, у Білокуракинській селищній територіальній громаді Білокуракинського району Луганської області.
| село Олександропіль | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Білокуракинський |
| Рада | Білокуракинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1763 р. |
| Населення | 463[1] |
| Площа | 4,596 км² |
| Густота населення | 100,74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92220 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°41′30″ пн. ш. 38°50′57″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
156 м |
| Водойми | річка Шибениця |
| Відстань до районного центру |
20 км |
| Найближча залізнична станція | Катран |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92220 Луганська область, Білокуракинський район, село Олександропіль, вул. Соколовського, 2. |
| Карта | |
  Олександропіль | |
 Олександропіль | |
| Мапа | |
| |
Площа села 459,6 га.[2]
Географія
У селі бере початок річка Шибениця.
Назва
У XIX столітті родючі землі села належали Олександру Тев'яшову, що мав дружину Поліну. Звідки й одна з версій походження назви села. Пізніше його сини Андрій з Павлом володіли 8800 десятинами родючої землі. Інша версія пов'язує походження назви з іншим землевласником, Олександром Куракіним.
Інша назва села, Липівка, бере свій початок від липових гаїв навколо села, де місцеві жителі займались бортництвом.
Історія
На початку XVIII століття, після азовських походів Петра I ці землі були віддані князю Куракіну. Олександр Куракін розводив на цих землях овець та велику рогату худобу, давав притулок кріпакам-утікачам з України та Росії, козакам з Чернігівської губернії заради заселення спустошених придушенням повстання Булавіна земель[2]. Село Олександропіль засноване в другій половині XVIII століття. Першим володарем у цих місцях наприкінці XVII століття був Іван Іванович Тев'яшов воєвода Старого Оскола, полковник Острозького полку за часів Петра I.
Рада селянських депутатів була створена в грудні 1917 року. Партійний осередок ВКП(б) у селі створений в 1934 році, комсомольський — в 1930 році. Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 26 осіб[3].
У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з червня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 23 січня 1943 року бійці 350 стрілецької дивізії зайняли село[4]. На фронтах воювало 145 осіб. За подвиги в боях нагороджено 105 осіб, 3-е званням Героя Радянського Союзу, загинуло — 80 осіб.
Населення
Населення становить 463 особи і 143 двори.
1885 року в колишній власницькій слободі Олександропільської волості Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 864 особи, було 140 дворових господарств[5]. На середину XX століття село налічувало 624 мешканця, 168 дворів.
Вулиці
У селі є такі вулиці: Миру, Першотравнева, Підгірна, Соколовського, Степова, Шевченка.
Економіка
У 1929 році на першій хвилі колективізації в селі було утворено 2 колгоспи: «XVII з'їзду Рад», «17 річниці Жовтня»[2]. За післявоєнних радянських часів у селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Комуніст», за яким було закріплено 7587 га сільськогосподарських угідь, з яких 5780 га ріллі. Голова Середа Семен Матвійович (1963—1991). Колгосп розвивав м'ясо-молочний напрямок тваринництва. У 1966–1975 роках в селі споруджено тваринницький комплекс, водопровід довжиною 7,5 км, їдальня, торговий центр, 44 індивідуальних будинків.
На розпайованих землях колишнього колгоспу господарює приватне підприємство СВФ «Агро», відділення «Україна»[6].
Транспорт
Село розташоване за 30 км від районного центру, з яким пов'язано асфальтованою дорогою, і за 14 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова.
Культура
За роки радянської влади збудовані восьмирічна школа на 200 учнів, клуб відпочинку та дозвілля, торговий центр, бібліотека, дитячий комбінат, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, побутова майстерня з пошиття одягу і ремонту взуття. З 1963 року по 1984 рік директором Олександропільської восьмирічної школи був Солдатенко Іван Самсонович. Поблизу школи та адміністративних установ закладено парк з фруктових та декоративних дерев. 6 листопада відзначають день села[джерело?].
Станом на 2013 рік в неповній Олександропільській школі навчається 31 учень в 8 класах, кількість персоналу становить 9 чоловік, директор Коюда Світлана Миколаївна[7].
У селі діє дитячий садочок «Малятко»[8].
Пам'ятники
Пам'ять про односельчан загиблих на війні увічнена спорудженням обеліска Слави.
Церква
У 1807—1810 роках в центральній підвищеній частині села була збудована церква Ікони Казанської Божої Матері[2]. Престольне свято 6 листопада. Навколо церкви росли липи, що дали народну назву селу — Липівка. Було правило, що взимку, коли була велика заметіль і бездоріжжя, били у дзвони і давали знати подорожнім, що заблукали, орієнтир, як добратися до оселі. Станом на 2016 рік настоятелем храму служить архімандрит Володимир (Могильний)[9].
Цікаві місця
На околиці села в балці Ковалівський яр в 1999 році було утворено ботанічну пам'ятку природи «Олександропільську» площею 40 га[10].
Видатні особистості
- Лісницький В. І. — Герой Радянського Союзу.
- Макаренко Тимофій Титович — Герой Радянського Союзу.
- Соляна Ганна Сергіївна — Герой Радянського Союзу.
Див. також
Примітки
- За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine. — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
- (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Сільське господарство Білокуракинського району Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine. — інформація Білокуракинської районної державної адміністрації за 2008 рік.
- Олександропільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Білокуракинської районної ради Луганської області. Інформаційна система управління освітою. Луганська область.
- Дошкільний навчальний заклад «Малятко» Білокуракинський район, село Олександропіль. Інформаційна система управління освітою. Луганська область.
- (рос.) Белокуракинское благочиние — Северодонецка епархия Украинской Православной Церкви Московского Патриархата.
- Природно-заповідний фонд Луганської області Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine. / О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц, О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання
- Погода в селі Олександропіль
- Історія с. Олександропіль (Липівка). За матеріалами роботи «Село моє як шум колосся» членів гуртків «Юний історик» та «Літературне краєзнавство» Олександропільської ЗОШ I—II ступенів Білокуракинського району. Керівники — Постоленко А. І., Кончаренко С. М.
- Олександропіль на Вікімапії