Олександр Виноградов

Закінчив Саратовську духовну семінарію.

У 1907 закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я [1].

З 1908 — священник домової церкви при Імператорському Московському технічному училищі, з 1911 — викладач Закон Божий в ІМТУ [2].

У ті ж роки був законовчителем жіночої гімназії Ржевської [2].

З 1914 по 1918 — законовчитель Комерційного училища імені цесаревича Олексія.

У 1918 у зв'язку із Жовтневим переворотом і репресіями більшовиків проти Церкви домова церква при ІМТУ і посада законоучителя були скасовані.

З вересня 1918 — помічник секретаря (з жовтня — секретар) у справах студентів[2].

У 1920 — 1921 читав лекції з історії Стародавньої Церкви в Народній духовній академії, при храмі Богоявлення у Єлохові[2].

З 1920 по 1924 — керуючий у справах МВТУ [2].

З 1924 — бібліотекар бібліотеки МВТУ. Головний бібліотекар Державної науково-технічної і економічної бібліотеки при науково-технічному відділі ВРНГ [2].

З 1930 по 1940 — лаборант в лабораторії з очищення стічних вод при НІІ Наркомбуду [2].

З 1943 по 1945 завідувач канцелярією і секретар будівельного технікуму Мосбуду [2].

З 1945 — священник у храмі на Калитниківському цвинтарі.

У 1946 удостоєний сану протоієрея.

23 січня 1947 в Троїце-Сергієвій Лаврі намісником Лаври архімандритом Іоанном Разумовим пострижений у чернецтво з ім'ям Олександр [3].

24 січня в домашній церкві Патріарха Патріархом Алексієм I зведений в сан архімандрита [3].

В той же день в залі засідань Священного Синоду було проведене наречення архімандрита Олександра на єпископа Житомирського і Овруцького[3].

26 січня 1947 в Москві в Богоявленському Патріаршому соборі хіротонізований на єпископа Житомирського і Овруцького. Хіротонію здійснювали: Патріарх Московський і всієї Русі Алексій I, митрополит Крутицький Микола Ярушевич, архієпископ Орловський і Брянський Фотій Топіро, єпископ Іванівський і Шуйський Кирило Поспєлов, єпископ Краснодарський і Кубанський Флавіан Іванов[3].

У житті Олександр Виноградов був дуже простим, скромним, привітним, чуйним до нужденних.

13 грудня 1949 звільнений від управління єпархією через хворобу.

Помер 19 листопада 1951 в Москві від паралічу. Похований на Данилівському цвинтарі.

Александр (Виноградов) на сайте «Русское православие»