Олекса Пристай

Олекса Пристай народився 27 лютого 1863 року в Трускавці, у селянській родині. У Олекси Пристая були брати: Ілько (нар. 1861) та Іван, сестри: Катерина, Марія (нар. 1843) та Анастасія. Дитинство пройшло на Болоні, місцевість у Трускавці. Початкову освіту здобув у трускавецькій народній школі, згодом навчався у Дрогобицькій гімназії та з 1883 року в Стрийській гімназії[2].

Після закінчення Стрийської гімназії мріяв навчатися у Львівській духовній семінарії, але у ній не було місця. Лише після відвідин митрополита Сильвестра Сембратовича Олекса Пристай був зарахований до семінарії[3].

У 1893 році, після закінчення навчання у семінарії, був висвячений митрополитом Сембратовичем на священника. Цього ж року одружився з Оленою Бачинською із села Серафинці. Служив на парафіях Львівщини (Золочівщина) та Станіславщини (Рогатинщина), у селах Підгір'я, Лагодів, Гологори, Журів.

При допомозі єпископа Ортинського о.Олекса Пристай 17 листопада 1907 року емігрував до США, де служив українській греко-католицькій церкві в еміграції, проводив широку культурологічну та громадсько-політичну діяльність у середовищі українських емігрантів США[4].

В Америці о.Олекса Пристай працював з 1907 по 1941 роки у міста східно-американських штатів: Еду, Скрентон, Пасеїк, Гартфорд, Сірак'юз, Карнеґі, Баффало, Стемфорд, Нью-Гавен, Гудзон.

Олекса Пристай був першим парохом церкви св. Миколая у Пасеїку в 1910 році[5].

У містечку Сірак'юз о.Олекса Пристай працював з 1915 по 1918 рік. Від 1 червня 1917 року він був також парохом у містечку Карнеґі, штат Пенсільванія.

Останнім місцем діяльності о.Олекси Пристая був Джонстаун, де він був духовним пастирем у період з 1939 по 1941 рік.

За участі о.Олекси Пристая збиралися кошти на два українські літаки «Україна» і «Львів».

У 1938 році о.Олекса Пристай був на з'їзд кооператорів у Ворохті. Після з'їзду побував на своїй малій батьківщині Трускавці, де зустрівся з родиною та з активом громади.

На 78 році життя, у 1941 році, о.Олекса Пристай вийшов на пенсію.

Помер о.Олекса Пристай 17 січня 1944 року в місті Слотсберг, похований у містечку Сірак'юз, штат Нью-Йорк

• Ольга Пристай (Бачинська; нар. 1873 — пом. 1933) — дружина. Похована на Янівському цвинтарі у Львові
• Тарас Пристай (нар. 1894 — пом. 1919) — син, доброволець Січових Стрільців, старшина Української Галицької Армії, загинув у Трикутнику смерті під час епідемії тифу[6].
• Богдан Пристай (нар. 1895, с. Підгірці — пом. 1965, м. Івано-Франківськ[7]) — син, дідусь Тараса та Юрія Прохаськів[8]. Воював на італійському фронті в часи Першої світової війни, потрапив у італійський полон, студіював електротехніку у Відні;
• Наталія Пристай (Огоновська; нар. 1899 — пом. 1969) — дочка, закінчила гімназію СС Василіянок у Львові, студії біології у Віденському університеті[9][6], учениця художника Олекси Новаківського[10];
• Оксана Пристай (нар. 1904 — пом. ?) — дочка, закінчила гімназію СС Василіянок у Львові, студії медицини у Відні, після Першої світової війни виїхала до батька у США[9][6]. Визнана найкращою медсестрою Америки, через те, що доглядала за дітьми під час епідемії енцефаліту;
• Мирослава Пристай (нар. 1909 — пом. 1986) — дочка, названа на честь Мирослава Січинського, закінчила гімназію СС Василіянок у Львові[9][6].

Коли о.Олексі Пристаю виповнилось 62 роки, він взявся за перо і за 8 років написав книгу спогадів «Із Трускавця у світ хмародерів», яка є ґрунтовною історичною працею про культуру, побут не тільки мешканців міста Трускавець, але й всього галицького краю[11].

Перші три томи були видані у Львові видавничою спілкою «Діло» у 1933 році. Редагував все видання та написав передмову доктор Лев Мидловський. Також спогади публікувалися львівською газетою «Діло» у 1936 році. Спогади котрі не були ще видані, їх надсилали частинами у Львів, були конфісковані НКВС у перші роки окупації Львова та були передані в архів. У першому томі спогадів висвітлює минуле Трускавця — частина перша: «Моє рідне гніздо», «Назва Трускавця, населення і положення», «Нафтуся – Маруся», «Трускавецькі хати», «Ноша Трускавчан», «Пори року на селі», «Трускавецькі сади», «Освіта і мораль»; частина друга: «Діточі й хлопячі літа»; частина третя: «В міській школі». У другому та третьому томі йдеться про перебування о. Пристая як священника у інших місцях та про його еміграційну діяльність в США.

До 1989 року спогади о.Олекси Пристая перебували на таємному зберіганні, тому їх не можна було ані перевидати, ані популяризувати. У 2003—2004 роках з Центрального державного історичного архіву України в Львові були викрадені документи, що мали відношення до о.Пристая. Так зник фонд № 789 Пристай Олекса, 1880—1937 рр.: спр. 68. Фотографії О. Пристая та його родини (1883—1995, 21 арк.); спр. 69. Фотографії Т. Пристая — хорунжого УСС (1915—1919, 53 арк..); спр. 70. Фотографії О. Пристая з Америки (1953—1973, 22 арк.)[12].

У 1992 році фрагменти спогадів «З Трускавця у світ хмародерів» публікувалися у франківському часописі «Четвер».

Також спогади о.Олекси Пристая були опубліковані в трускавецькій газеті «Франкова криниця», які вийшли у формі додатку до цього видання.

У 2010 року репринтне видання книги-спогадів «З Трускавця у світ хмародерів» вийшло у видавництві «Коло»[13]. 9 вересня 2010 року, в приміщенні Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, відбулась презентація спогадів Олекси Пристая[14].

2013 року в рамках Всеукраїнського конкурсу буктрейлерів «Оживають герої на екрані у рекламі» створено огляд першого тому тетралогії «З Трускавця у світ хмародерів»[15].

Рішення Трускавецької міської ради № 60 від 15 лютого 1990 року вул. Карпатську було перейменовано на вулицю Олекси Пристая.

У жовтні 2011 року в Трускавці інтернет-виданням «Трускавецький вісник» була заснована «Премія імені отця Олекси Пристая»[16].

3 березня 2013 року в Трускавці на вулиці Симоненка, 3 на місці хати, де в лютому 1863 року народився о.Олекса Пристай, відбулося урочисте відкриття каменя з меморіальною дошкою на честь священника подвижника та письменника. На відкритті був присутнім правнук о.Олекси Пристая письменник Тарас Прохасько[17].

28 лютого 2018 року в Музеї історії Трускавця відбувся вечір «Життєва мудрість крізь призму спогадів отця Олекси Пристая», на якому був присутній український письменник, внук о.Олекси Пристая, Тарас Прохасько[18].

1 березня 2018 року в Музеї історії Трускавця відбулись урочисті заходи зі святкування 155-ї річниці від дня народження о. Олекси Пристая. На урочистості приїхав до Трускавця Тарас Прохасько, щоб зустрітись зі своїми читачами та розповісти про життя свого прадідуся[19][20].

• Олекса Пристай. «З Трускавця у світ хмародерів: минулого й сучасного». Репринтне видання. Дрогобич: Коло, 2010. 252 с.
• Микола Іваник, Ігор Ліщинський. «Плеяда знаних трускавецьких родин». Дрогобич :Коло, 2010. 112 с.
• Зіновій Гузар, Орест Мацюк, Іван Скибак. «Короткий нарис історії Трускавця». Львів–Трускавець: «еКККо», 1997. 32 с.
• Іван Скибак. «Отець Олекса Пристай і його опис бойківської ноші трускавчан кінця XIX - початку XX ст.». Студії з архівної справи та документознавства. 2003. Т. 10. 205-207 с.
• В'ячеслав Літописець. «Трускавець-володар „живої води“». Дрогобич: Сурма, 2008
• Іван Скибак. «Отець Олекса Пристай і Опілля»
• Центральний державний історичний архів України, м. Львів: Путівник. Авт.-упоряд.: О. Гнєвишева, У. Єдлінська, Д. Пельц та ін.; Відп. ред. Д. Пельц. Львів; Київ, 2001. 410 с. (Архівні зібрання України. Путівники).

• Пристай О. З Трускавця у світ хмародерів. Том 4 (1937)
• Пілігрим трускавецької історії, або мемуари «З Трускавця у світ хмародерів»