Ворохта

Воро́хта селище міського типу Надвірнянського району в Івано-Франківській області. Ворохта — адміністративний центр Ворохтянської селищної громади, до якої входить смт Ворохта та село Татарів. Розміщене на висоті 850 метрів над рівнем моря, на річці Прут. Майже з усіх сторін оточена горами і лісами. Курорт Ворохта є центром підготовки українських спортсменів зі стрибків із трампліна. Це був перший професійний трамплін на теренах Польщі (1922р.).

смт Ворохта
Герб Ворохти Прапор Ворохти
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Яремчанська міська рада
Рада Ворохтянська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1568, назва з 1598
Площа 9 км²
Населення 4235 (01.01.2020)[1]
Поштовий індекс 78595
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 48°16′57″ пн. ш. 24°33′46″ сх. д.
Висота над рівнем моря 850 м
Водойма Прут, Гаврилець Великий, Гаврилець Малий, Арджелюжа, Ворохцель, Пародчин, Арджелюжа
Відстань
Найближча залізнична станція: Ворохта
До райцентру:
 - автошляхами: 33,8 км
До обл. центру:
 - залізницею: 92 км
 - автошляхами: 88,2 км
Селищна влада
Адреса 78595, Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 41а
Голова селищної ради Дзем'юк Олег Михайлович
Вебсторінка Офіційний сайт
Карта
Ворохта
Ворохта

Ворохта у Вікісховищі

"Лижний трамплін був побудований у 1922 роках за ініціативою лижної секції Польського Татранського товариства в Станіславові (Ів-Франківськ). Він був розташований на схилах Ребровача (1292 м над рівнем моря).

4-6 березня 1922 року у Ворохті провели Чемпіонат Польщі зі стрибків з трампліну . Їх переміг Олександр Розмус , але в історію польського лижного спорту вони увійшли тим, що змагання у 2-й категорії старших перемогла жінка – Ельжбета Міхалевська-Зенткевичова.

У наступні роки цим об’єктом опікувались, члени спортивного клубу «Strzelec - Raz, Dwa, Trzy» зі Станіславова (Ів-Франківськ).

Близько 1931 року трамплін був перебудований та розширений . біатлону, лижних перегонів.

Географія

У селищі потоки Гаврилець Великий, Гаврилець Малий, Арджелюжа, Ворохцель, Пародчин впадають у Прут.

Назва

За легендою назва селища з'явилася у ХVII столітті. За переказами, у перших жителів присілка Мочерняків був слуга-втікач із польської армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення — Ворохта.

Історія

Поселення було засноване у 1568 році Василем Янюком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач. Про це стало відомо у 1960-х, коли у центрі селища, після знесення великого гуцульського будинку, викопали однолітрову чотиригранну старовинну пляшку з таким написом: «Lwów, lеmberg, Maison Fodee 1782 J.A.Bachewski». На місці робіт перебувала вдова М. Мочерняк, дружина В. Мочерняка, сина Івана від іншої дружини Мочерняка. Вона підібрала пляшку і пересвідчившись, що окрім напівзотлілих документів у ній нема скарбу (Мочерняки служили у ватазі Довбуша і в тій пляшці могла бути частина золота Довбуша), передала документи М. Санковичу. Папір кришився — все доводилося складати потаємно, оскільки Мочерняка та Санковича могли прив'язати до шпигунства. Ті документи описували історію Ворохти детально (мабуть, Іван Мочерняк склав це все на підставі ще давніших записів). Окремо була картка з частинкою тексту (все інше неможливо було прочитати), напис там був буквально таким:

Існує такий відповідний досвід, що спочатку на перший горбок прибув Василь Янюк з Космача у 1568 році. Михайло Ворохта прибув у 1598 році. А. М. Пабушевич 1/11 1610.
Оригінальний текст (пол.)
Taki są odpowiednie doswiadczenia że z poczatku na pierzem pagozke przybył Wasyl Yanik z Kosmacza w 1568 r. Michał Worochta przybyl w 1598. A. Pob. M. Pabusiewicz 1/11 1610.

Ці документи пролили краплі правди на історію Ворохти, але, на жаль, їх не вдалося зберегти. До того випадку була версія про заснування Ворохти в 1780 році (ця дата і позначена на інформаційному стенді), і звісно 1690-х, але ці версії не підтверджувались. 1998 року пішли чутки про 400-річчя Ворохти. Та відповідних документів, які підтвердили б достовірність цих чуток, не знайшлося.

Василь Янюк із Космача прийшов у цю місцевість 1568 року. Дійшовши до розлогого поля, він оселився там. Це місце має назву Янівський Діл. Коли худоба випасла пашу, Янюк пішов шукати інші. Пішов лісом західніше і дійшов до вітровалів багатовікових ялин. Тут зупинився, прив'язав коня, вийшов вище по схилу і побачив за буреломом гарне довгосмуге поле. Янюк завагався: галявини важко дістатися, але на пашу, мабуть, дуже багата. Він повернувся до свого Долу. Розповів усе пастухам — і разом вони вирушили до того поля. Продиралися цілий тиждень. Там був хороший ландшафт, багато паші, але на зиму все ж вернулися до Космача. Навесні знову прийшли до нового поля і назвали Ріжа (сьогодні полонина Ріжі). Якось Янюк осідлав коня й пішов до підніжжя гори (Ріжі знаходилася біля вершини); там ялинові праліси переходили в букові прогалини. Янюк знову пішов на захід, побачив великі поля. Повернувся на Ріжу і розповів це всім. За тиждень вся худоба і живність була на тих полях, спорудили для худоби ста́йню й відділили стіною невелику житлову кімнату. Але на зиму Янюк знов повернувся до Космача. Навесні все господарство перегнав на нове поле. Тут і став жити з господарством. На третю весну після прибуття Янюка почали будувати його будинок на рівному місці над скелею. Це був 1568 рік.

У 1598 році на Янівському Груні (там, де були великі поля) в Дедерчуків оселився втікач із польського війська Михайло Ворохта, який не хотів повертатись на Закарпаття; він був талановитим ткачем. Слава про Ворохту швидко розійшлася по всіх околицях, підвладних Янюкові. Свого будинку Ворохта не мав, але познайомився з Янюком і взяв у помічники його доньку Марію, зробивши для неї ткацький верстат. Таким чином Михайло розширив виробництво. Потім у Березові одружився з Марією. У 1598 році (після весілля) цю місцину назвали Ворохта.[2]; Янюк мав трьох доньок: Євдокію, Марію й Анну. Марію видав за Ворохту, Євдокію — за Дедерчука, Анну — за Воронюка (засновника Вороненки).

З кінця XIX століття Ворохта розвивалася як спортивно-туристичний центр. Цьому сприяло прокладання через Ворохту влітку 1894 року залізниці. У 1895 році був збудований кам'яний арковий міст. При загальній довжині 130 метрів проліт становить 65 метрів. Міст входить до переліку найдовших кам'яних мостів Європи та світу (тепер міст не використовується)[3].

Ворохта була присілком (хутором) Микуличина до 1 жовтня 1927 р., коли отримала статус села Надвірнянського повіту Станіславського воєводства[4].

У 1930-х роках тут збудували кілька пансіонатів для багатих туристів, у 1957 році відкрили гірськолижну школу. Сьогодні Ворохта є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області як влітку, так і взимку. Для шанувальників лижного спорту тут діє кілька підйомників. Біля бази «Авангард» бугель 300-метровий і крісельний двокілометровий підйомник. На Маківку — 250-метровий (бугель). Під час зимового сезону встановлюють ще два 100-метрові підйомники. Неподалік від селища розташована спортивно-туристична база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України Говерлу.

Культура

В селищі Ворохта був заснований родинний колектив «Петровичі». Також у селищі заснований і проживає гурт «Петрос» та гурт Джараб.

Охорона природи

Ворохта входить до складу Карпатського національного природного парку.

Віадуки

За часів Австро-Угорщини, у 1894–1895 роках полоненими італійцями було збудовано чотири залізничні арочні мости-віадуки:

  • Віадук неподалік від бази Авангард, його довжина складає 130 метрів, а довжина найбільшої арки (через р. Прут) — 23 метри.
  • Міст через р. Прут на 500 м на Захід від Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Його загальна довжина складає 200 метрів, а довжина основної арки дорівнює 30 метрам. Це найбільший міст Яремчанської міськради, і один з найбільших у Європі в той час.
  • Міст через струмок Параджин по вул. Височана. Загальна довжина цього моста дорівнює 185 метрам.
  • Міст неподалік в'їзду в с. Вороненка, довжина якого 170 метрів.

Задля збереження двох найбільших мостів (мосту через Прут і через Парочин) у 2000 році біля них було зведено по одному сучасному. Зараз обидва мости не функціонують, інші два працюють і далі.

Храми

Пам'яткою гуцульської дерев'яної архітектури 1615 є церква Різдва Пресвятої Богородиці, перевезена з села Яблуниці 1780 року. 1925-го під час будівництва нової церкви дзвіницю, всі коштовності та ікони винесли з церкви Різдва Богородиці й перенесли до церкви святих апостолів Петра і Павла[5]. Будівля руйнувалася ще з 1931 року. Через 64 роки після 1931-го, 15 років після 1979-го, на Пасху 1994-го церкву після реставрації урочисто освятив Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Павло Василик.[6]

Так з 1600 року Ворохта могла користуватися Вороненківською церквою, яка була далеко (за 8 км), тож у 1602 (або 3) тут, на роздоріжжі біля будинку культури звели богослужебну каплицю. За яких обставин вона зруйнована — невідомо. За Австро-Угорщини каплицю відновили у зменшеному вигляді. Але за радянської влади у 1940 році каплицю знищили, а церкву Різдва Богородиці перетворили на конюшню. У 1997 році каплицю відновив В. Паневник.[7]

У 1924–1929 (1930) рр. на пагорбі біля будинку культури зведено церкву святих апостолів Петра і Павла. З церкви Різдва Богородиці все, разом з дзвіницею та церковним музеєм перенесли до цієї церкви. Поруч є невелике кладовище. Ця церква зараз є парафіяльною.[8]

У 1904–1906 році біля залізничної станції збудували костел Успіння Пресвятої Богородиці, де була резиденція ксьондзів. Невеликий, але дуже гарний ззовні і всередині. З 1940 року костел не діяв. У 2000-х будову відреставрували й використовують за призначенням.[9]

Світлини

Див. також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 5— 8. С. 5.
  3. У Карпатах розташований один з найдовших кам'яних мостів світу. ВІДЕО
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 30 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Worochta w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  5. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 5.
  6. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 19.
  7. <Санкович М.Ворохта // Історія, люди, традиції: Історико-етнографічне видання / Літературний редактор С. Писуляк, художнє оформлення І. Зьола, технічний редактор О. Роса, коректор О. Голич. — Надвірна: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2001. — С. 17.
  8. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 18.
  9. Санкович М. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 25.

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.