Олексій (Зарицький)

Блаженний отець Олексій Васильович Зарицький (нар. 17 жовтня 1912(19121017), Більче — 30 жовтня 1963, Долинка, Казахстан) — священик Української Греко-Католицької Церкви; 27 червня 2001 року зачислений папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.

Олексій
Отець Олексій Зарицький
Священномученик
Блаженний
Олексій Зарицький
Народився 17 жовтня 1912(1912-10-17)
Більче, Миколаївський район, Україна
Помер 30 жовтня 1963(1963-10-30) (51 рік)
Долинка, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР
Шанується в Католицькій Церкві
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
У лику блаженний
День пам'яті 27 червня

Життєпис

Народився у селі Більче на Львівщині. Протягом 1922—1931 роках навчався у Стрийській державній гімназії. У 1931 році вступив до Духовної семінарії Львівскої Архієпархії УГКЦ. Святу Тайну Священства прийняв із рук митрополита Андрея Шептицкого у 1936 році. Душпастирював у селах: Стинава Нижня, Струтин, Рясне-Руське і Рясне-Польське.

У 1946 році через відмову перейти до російського православ'я отця заарештували і він перебував шість місяців у Золочівській тюрмі[1],[2].

10 жовтня 1947 року повторно заарештований та ув'язнений у тюрмі на вул. Лонцького у Львові. 29 травня 1948 року «Особим Совещанием при МВС СССР» о. Олексія було засуджено до 8 років ув'язнення у виправно-трудових таборах та заслано до концентраційного табору Тайшетлаг в околиці Іркутська. Пізніше перевезений до концентраційного табору Дубравлаг в Мордовії. Останнє переселення було до концентраційного табору Омлаг у Сибіру, поблизу Омська. Звільнений 31 грудня 1954 року без права повернення в Україну.

26 жовтня 1957 року о. Олексія Зарицького було реабілітовано військовим трибуналом ПрикВО. Того ж року, розгорнув широку місіонерську діяльність серед представників різних національностей. Отець Олексій відправляв Служби Божі не лише у візантійському (для українців та росіян), але й у латинському обряді (для німців та поляків). Займався місіонерством на теренах Самари, Уралу, Оренбурга, Казахстану. Кілька разів він змінював місце проживання. Ніде не прописаний, лише з паспортом при собі, він продовжував місіонерську працю, не зважаючи на те, що його знову могли заарештувати. Протягом 1955—1961 років отця Олексія кілька разів затримувала міліція, але його тільки попереджували та відпускали.

У квітні 1962 року о. Зарицький прибув до Караганди, де 9 травня того ж року його заарештували і за звинуваченням за «бродяжництво» (а насправді — за активну релігійну діяльність) засудили до двох років позбавлення волі у поселені Долинка Карагандинської області. Тут він працював кравцем, робота була неважкою, але стан його здоров'я погіршувався, дала знати про себе стара хвороба шлунку.

Отець Олексій Зарицький помер на 52-ому році життя — 30 жовтня 1963 року у таборі Долинка поблизу Караганди[3]. Похований там же, але стараннями громади місцевих католиків, а також родичів та його колишніх парафіян із Західної України, двічі перезахоронений. Тепер спочиває на кладовищі у с. Рясне-Руське.

Беатифікація

27 червня 2001 році у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ відбувся обряд беатифікації о. Зарицького[4].

Примітки
  1. Свідчення з III розділу із збірника «Західноукраїнська трагедія 1941»
  2. Золочевский замковый комплекс
  3. Zarycki Oleksij
  4. Блаженний Священномученик Олексій Зарицькийj. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.