Орленко Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Орле́нко (нар. 2 травня 1925, Тарасівка — пом. 1994) — український художник-монументаліст; член Спілки художників України з 1964 року. Заслужений художник УРСР з 1975 року.
| Орленко Леонід Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
2 травня 1925 Тарасівка, Пологівський район, Бердянська округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 1994 | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Sergei Petrovd, Anatoly Kazantsevd і Aleksey Sokolovd | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 2 травня 1925 року в селі Тарасівці (тепер Пологівський район Запорізької області, Україна). Від 1932 року жив в Запоріжжі, де відвідував гурток образотворчого мистецтва при міському Палаці піонерів (викладач — І. Ф. Федянин). В 1940 році почав навчатися в Київській художній школі[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною»[2].
Протягом 1948—1950 років відвідував студію образотворчого мистецтва при київському Будинку офіцерів (викладачі — Леонтій Коштилянчук та Віктор Пузирков)[1]. Протягом 1950—1958 років навчався у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі імені В. І. Мухіної (вчителі з фаху — Георгій Рубльов, Анатолій Казанцев, Олексій Соколов, Сергій Петров). В 1950 році взяв участь у створенні мозаїчного панно «Постріл «Аврори»» для станції «Балтійська» ленінградського метрополітену[1].
З 1958 року працював в Запоріжжі. Член КПРС з 1964 року. Жив в Запоріжжі будинку на вулиці Гоголя № 173, квартира 10. Помер у 1994 році[1].
Творчість
Працював в галузі декоративно-монументального мистецтва у різних монументальних техніках: вітражу, мозаїки, фрески, рельєфу. Серед робіт:
- розпис у вестибюлі Палацу піонерів (1959; Запоріжжя);
- мозаїчне панно «Радіоелектроніка на службі людини» в радіотехнікумі (1965, у співавторстві з Григорієм Соколенком; Запоріжжя);
- мозаїчне панно «Наші квіти» (1965);
- «Червона Армія найміцніша» (1965);
- панно «Пролетарі всіх країн, єднайтесяі» (1967; Запорізький краєзнавчий музей);
- триптих «Союз робітників і селян» (1970);
- панно «Металурги Запоріжжя» (1972, карбована мідь);
- «Клятва народу» (1975, карбована мідь);
- рельєф «Сім'я сталевара» (1979, карбована мідь).
Брав участь у республіканських виставках з 1964 року, всесоюзних з 1957 року.
Деякі роботи зберігаються в Запорізькому обласному художньому музеї[1].
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 342.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 167.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 435. — ISBN 5-88500-042-5.