Орлов Олександр Гнатович
Олекса́ндр Гна́тович Орло́в (нар. 26 травня 1918 — пом. 26 березня 1994) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 8-ї батареї 132-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської стрілецької дивізії (5-а ударна армія, Перший Білоруський фронт), гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).
| Олександр Гнатович Орлов | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
26 травня 1918 Велика Виска | |||||||||
| Смерть |
26 березня 1994 (75 років) Білгород | |||||||||
| Поховання | Бєлгород | |||||||||
| Країна |
 СРСР Росія | |||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||
| Рід військ |
 артилерія
| |||||||||
| Роки служби | 1938–1965 | |||||||||
| Звання |
 Полковник | |||||||||
| Формування | 60-а гвардійська стрілецька дивізія | |||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Життєпис
Народився 26 травня 1918 року в селі Велика Виска, нині Маловисківський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Після здобуття середньої освіти працював бухгалтером, згодом — старшим бухгалтером Великовисківської контори зв'язку.
У лавах РСЧА з жовтня 1938 року. Член ВКП(б) з лютого 1941 року.
Учасник німецько-радянської війни з травня 1942 року. Воював на Північно-Кавказькому, 3-у Українському й 1-у Білоруському фронтах. 1944 року закінчив артилерійське училище.
Особливо командир 8-ї батареї 132-го гвардійського артилерійського полку 60-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії старший лейтенант О. Г. Орлов відзначився під час боїв на Кюстрінському плацдармі. Батарея 76-мм гармат під його орудою з ходу форсувала річку Одер, закріпилась на його західному березі й вдало відбивала контратаки супротивника. 21 березня 1945 року батарея, виведена на пряму наводку, забезпечила прорив і наступ радянської піхоти, знищивши при цьому 2 ДЗОТи з протитанковими гарматами, 4 станкових кулемети з обслугою та спостережний пункт ворога. 27 березня ворог чисельністю до батальйону піхоти, при підтримці 34 танків і авіації намагався відкинути радянські війська й вклинився в бойові порядки піхоти. Батарея старшого лейтенанта Орлова з близької відстані відкрила вогонь по супротивнику, підпаливши 2 і підбивши 9 танків, а решту змусивши відступити. Після того, як 3 гармати вийшли з ладу, зібрав під своєю орудою зв'язківців і розвідників і повів їх у контратаку. При цьому було знищено близько 50 солдатів ворога, вісьмох старший лейтенант Орлов полонив особисто. Протягом наступних 32 годин батарея відбила 13 ворожих атак і втримала свої позиції.[1]
Після війни продовжував військову службу. 1956 року успішно закінчив Військову артилерійську академію. 22 жовтня 1965 року полковник О. Г. Орлов вийшов у запас. Мешкав у Бєлгороді, працював начальником відділу кадрів обласного виробничого управління будівництва та експлуатації шляхів.
Помер 26 березня 1994 року, похований на цвинтарі Ячнєво.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії старшому лейтенанту Орлову Олександру Гнатовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6707).
Також був нагороджений орденом Червоного Прапора (24.05.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.03.1945, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки і медалями.
Примітки
- Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 січня 2015.
Література
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 227–229.