Осадчук Богдан Іванович

Дитинство і юність провів у південній частині Польщі, неподалік від Кракова, у селах Бощинек (пол. Boszczynek) і Пшибениці (пол. Przybenice), де його батько працював вчителем. Навчався в гімназії в м. Піньчув, звідки пізніше було вигнано і переслідувано за національною ознакою. На початку Другої світової війни, родина Богдана Осадчука проживала в с. Казімежі-Велькій i Буску-Здруй / Busku-Zdrój. Атестат закінчення німецької середньої школи отримав у Кракові в 1941 році. В тому ж таки 1941 році, розпочав навчання в Берлінському університеті, де вивчав міжнародне право, історію країн Східної Європи та Балкан. Дипломну роботу на тему преси в Карпатській Україні захистив в 1944 році.

Навчання продовжив в Українському Вільному Університеті в (Мюнхені), де захистив кандидатську дисертацію пов'язану з дослідженням радянської політики в період від Леніна до Хрущова. З 1966 р. працював професором новітньої історії Східної Європи в Otto-Suhr-Institut Вільного Університету Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудського провести превенційну війну проти Адольфа Гітлера.

В еміграції працює українським журналістом (зокрема, в німецьких виданнях «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950—1955), «Der Tadesspiegel», «Műnchener Merkur», «Stuttgarter Nachrichten», «Kölner Stadtanzeiger» і швейцарських «Die Neue Zurcher Zeitung» і «Baseler Nationalzeitung»). У червні 1950 брав участь у берлінському антикомуністичному Конгресі Вільна Культура, де познайомився з Єжи Гедройцем та Юзефом Чапським. В результаті зустрічі виникла ідея заснувати журнал, який би висвітлював проблематику Східної Європи. Разом з Єжи Прондзинським, протягом червня 1952 по січень 1953, видавав німецькомовний інформаційний бюлетень «Stimmen zu Osteuropäischen Fragen» ("Слово на тему питання Східної Європи ") за підтримки Літературного Інституту «Kultura» в Парижі. Під псевдонімом «Берлінець» активно взаємодіє і публікує матеріали у відомому часописі «Культура», головним редактором якого був Єжи Ґєдройць . Останній високо цінував дослідження Богдана Осадчука та його внесок у формування польсько-українського діалогу по'єднання. Позитивну оцінку дав Богдану Осадчуку й лауреат Нобелівської премії з літератури польський письменник Чеслав Мілош.

Кореспонденцію Богдана Осадчука з Єжи Гедройцем видано в польському виданні «Emigracja ukraińska. Listy 1950—1982» / «Українська еміграція. Листи 1950—1982» (seria: "Archiwum "Kultury ""; Czytelnik 2005, ISBN 83-07-02981-3). Довгий час був коментатором на німецькому телебаченні в програмі «Internationaler Frühschoppen».

В 80-х роках був редактором часопису незалежних українських інтелектуалів, що перебували в еміграції, під назвою «Віднова».

В 1984 році отримав відзнаку Нагорода і Співпраця Літературного Інституту «Kultury». 3 травня 2001 отримав орден Білого Орла — найвищу урядову нагороду Польщі. Хрестом Командира (Орден Заслуги Республіки Польща, 30 березня 1994) нагороджено за заслуги в польсько-українському поєднанні. В 2005 отримав титул «Людина Пограниччя». В 2006 нагороджений срібним орденом «За інтелектуальну відвагу». 8 листопада 2007 отримав нагороду ім. Єжи Гедройця.

13 листопада 2009 «відзначаючи істотний науковий доробок і активну роль в справі польсько-українського примирення» міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагородив проф. Богдана Осадчука Почесною Відзнакою «Bene Merito»[4].

У 2007 році з'явилася книга під назвою «Польща. Україна. Осадчук. Ювілейна книга в честь професора Богдана Осадчука в 85 річницю його дня народження» / Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin (під ред. Богумили Бердиховської i Олі Гнатюк) За два роки, у 2009, було видано українською мовою збірку інтерв'ю із Богданом Осадчуком «Розмови з Богданом Осадчуком» (К: Дух і літера, 2009), під редакцією Базиля Керського та Анджея Станіслава Ковальського.

Автор книг «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964).

Був ініціатором створення Європейського Колегіуму Польських та Українських Університетів (EKPiUU) у м. Люблін, Польща.

Проживав в Берліні.

З 2006 року почесний доктор НаУКМА.

• Die Entwicklung der kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas (1962)
• Weisser Adler, Kreuz und Rote Fahne. Chronik der Krisen des kommunistischen Herrschaftssystems in Polen 1956—1982 (1982)
• Ukraina, Polska, świat. Wybór reportaży i artykułów (wybrał i przedmową opatrzył Andrzej Stanisław Kowalczyk; wstęp Jerzy Giedroyc i Czesław Miłosz; seria: «Meridian»; Pogranicze 2000, ISBN 83-86872-06-3)
• Wiek ukraińsko-polski: rozmowy z Bohdanem Osadczukiem (rozmowy przeprowadzili: Andrzej Stanisław Kowalczyk i Basil Kerski, współpraca Krzysztof Zastawny; Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej 2001, ISBN 83-227-1777-6;
• Polska i Ukraina. Rozmowy z Bohdanem Osadczukiem, Wydawnictwo Kolegium Europy Wschodniej 2008, ISBN 978-83-89185-60-0)
• Niepodległa Ukraina (seria: «Meridian»; Pogranicze 2006, ISBN 83-86872-86-1)
• Осадчук Богдан. УКРАЇНА, ПОЛЬЩА, СВІТ. / Передмова Єжи Ґедройця, Чеслава Мілоша, Алєксандра Кваснєвського, Видавництво «Смолоскип», 2001, 356 с.

• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
• Ґеник М. А. Польсько-українське примирення у політичній діяльності Богдана Осадчука // Гілея. — 2011. — Спецвипуск. — С. 529—535.
• Осадчук Богдан Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 63—65.
• «Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin» (pod red. Bogumiły Berdychowskiej i Oli Hnatiuk, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej 2007. — ISBN 978-83-227-2625-9.
• Szapował J. Bohdan Osadczuk jako rzecznik europejskiego dialogu cywilizacyjnego // Studia Polityczne. – 2020. - Tom 48. - № 4. – S. 119-150. (http://czasopisma.isppan.waw.pl/index.php/sp/issue/view/72).
• Кабачій Р. Культовий діаспорянин // Український Тиждень.
• Грицак Я. Джентльмен з Коломиї // на www.istpravda.com.ua
• Україноцентричний космополіт // Україна Молода. — 2011. — № 191 (25 жовт.).
• Базиль Керський «Берлінець» (уривок із кн. «Розмови з Богданом Осадчуком»)

Шаповал Ю. Богдан Осадчук: “Мене називають “Отаманом”, що керується винятково власною думкою та власним пером” // Український історичний журнал. – 2018. - № 4. – С. 146-174.

Шаповал Ю. Богдан Осадчук: 100 років несамотності // День. – 2020. – 4 серпня (№ 145). (https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/bogdan-osadchuk-100-rokiv-nesamotnosti).

• Ясь О. В. Осадчук Богдан Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 642. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Войцєх Кононьчук. Ґедройць і Осадчук: пів століття у листах.
• БОГДАН ОСАДЧУК (документальний фільм, 2020)