Оскар Куш

У віці 17 років покинув Гітлер'югенд — всього через кілька місяців після того, як його змусили вступити. 3 квітня 1937 року поступив на службу в крігсмаріне. В 1940 році перейшов у підводний флот, до 1943 року служив на човні U-103. З 8 лютого 1943 по 21 січня 1944 року — командир U-154, на якому здійснив 2 походи (189 днів у морі).

26 січня 1944 року Куш був засуджений військовим трибуналом до страти за звинуваченням у «пораженчестві та підбурюванні до бунту», яке подав його колишній 1-й вахтовий офіцер Ульріх Абель. Після першого походу Куш негативно оцінив Абеля і вважав його непридатним для командування. В свою чергу, Абель був незадоволений низькою результативністю і стилем командування Куша, вважаючи його самого непридатним для командування. 25 грудня 1943 року, відразу після повернення з другого походу, Куш дав Абелю «хорошу оцінку» і заявив, що той підходить для навчання на командира човна, при цьому відзначивши, що Абель був «негнучким, жорстким і однобоким офіцером» із «середнім талантом». Така оцінка шокувала і розлютила Абеля і 12 січня 1944 року він подав офіційний рапорт, в якому звинуватив Куша в підбурюванні до бунту, а 25 січня подав ще одну скаргу, звинувативши його ще й в боягузтві. Одним із 11 політичних звинувачень, які висунули проти Куша, був той факт, що він перемістив фотографію Адольфа Гітлера, розміщену на U-154, в «менш помітне місце», і обґрунтував це тим, що на флоті «не займаються ідолопоклонством». Команда Куша виступила на його захист (офіцери виступили проти нього), заявляючи, що Куш просто висловив свою думку офіцерам і посилаючись на його успішну кар'єру. У звинуваченні також фігурували «ліберальні тенденції», пов'язані з виходом з Гітлер'югенду, та «прослуховування іноземних радіостанцій». На захист Куша також встали його колишні командири з U-103 Вернер Вінтер і Густав-Адольф Янссен, а також Вільгельм Франкен. Багатьох розчарувало, що за Куша не заступились Карл Деніц, Ганс-Георг фон Фрідебург і Ебергард Годт. Куш міг подати прохання про помилування, проте вирішив відстоювати свою невинність. 12 травня 1944 року Куш був розстріляний на військовому полігоні в Кілі.

Після війни батько Куша домагався у союзників реабілітації сина. Також за реабілітацію активно виступав Еріх Топп, який відразу ж зіткнувся з активним опором інших видатних підводників — Карла-Фрідріха Мертена і Ганса-Рудольфа Резінга. В 1949 році суддя, який засудив Куша, Карл-Генріх Гагеманн, постав перед судом за звинуваченням у «злочинах проти права», однак в кінці 1950 року був виправданий, оскільки діяв у рамках тодішніх законів. В 1996 році Оскар Куш був остаточно реабілітований.

На думку членів екіпажу U-154, куш був здібним і ефективним офіцером, а також привабливою, відвертою та інтелігентною особистістю.

В 1998 році на честь Куша була перейменована вулиця біля Кільського каналу (неподалік від місця страти), на якій встановили меморіал на честь Куша та несправедливо засуджених.

• Кандидат в офіцери (3 квітня 1937)
• Морський кадет (21 вересня 1937)
• Фенріх-цур-зее (1 травня 1938)
• Обер-фенріх-цур-зее (1 липня 1939)
• Лейтенант-цур-зее (1 серпня 1939)
• Обер-лейтенант-цур-зее (1 вересня 1941)

• Нагрудний знак підводника (10 листопада 1941)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (10 листопада 1941)
  • 1-го класу (22 червня 1942)

• Оскар Куш на uboat.net

1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 137. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
   d:Track:Q55434785d:Track:Q81631189d:Track:Q83157917