Острови Спратлі

Острови Спратлі
англ. Spratly Islands
кит. 南沙群岛
в'єт. Quần Đảo Trường Sa
Риф Сваллоу

Карта
Острови Спратлі
Острови Спратлі
Географія
10° пн. ш. 114° сх. д.
Місцерозташування Південнокитайське море
Акваторія West Philippine Sead
Площа 5  км² 
Берегова лінія 926 км
Найвища точка 4 м
Країна
Спірна територія:  В'єтнам,  КНР,  Філіппіни,  Малайзія,  Тайвань,  Бруней
Адм. одиниця Kalayaand
Trường Sad
Гаосюн
Сабах
Exclusive economic zone of Bruneid
Nansha Districtd
Населення
Списки
list of maritime features in the Spratly Islandsd
Острови Спратлі
Острови Спратлі (Південнокитайське море)

 Острови Спратлі у Вікісховищі

Острови Спратлі (в'єт. Quần Đảo Trường Sa; кит. 南沙群岛; тай. Kapuluan ng Kalayaan) архіпелаг у південно-західній частині Південнокитайського моря, що складається з більш ніж 100 дрібних островів, рифів і атолів, сумарна площа яких становить менше 5 км . Загальна площа району становить понад 400 тис. км, його центр знаходиться за 400 км від островів Палаван і Калімантан, за 500 км від узбережжя В'єтнаму і за 1000 км від китайського острова Хайнань.

Боротьба за архіпелаг

Претенденти на території в Південнокитайському морі: В'єтнам, КНР, Філіппіни, Малайзія, Тайвань, Бруней.

Попри свій крихітний розмір, острови архіпелагу мають важливе значення з точки зору присутності в регіоні. Крім того, дослідження свідчать про наявність значної кількості нафти і газу. На островах немає постійного населення, в даний час вони використовуються як рибопромисловий район.

Офіційні претензії на встановлення державного суверенітету над усім архіпелагом Спратлі пред'являють Китай і В'єтнам. Одночасно на ряд південних островів і рифів претендують Філіппіни, Малайзія, Бруней і Тайвань. У даний час під контролем В'єтнаму перебувають близько 40 островів, Китай займає 15, Філіппіни — вісім, Малайзія — шість островів архіпелагу. Тайвань володіє одним, але найбільшим за розмірами островом — Тайпін (Іту-Аба). Всі зазначені держави розмістили військові підрозділи на підконтрольних островах, активно розвивають їх інфраструктуру та освоюють природні ресурси в цьому районі.[1]

Переговори щодо островів велися регулярно, починаючи з 1992 року, коли була прийнята Декларація АСЕАН про мирне вирішення конфлікту. У 2002 році на саміті АСЕАН був підписаний Кодекс поведінки в Південно-Китайському морі та Спільна декларація про співробітництво в галузі нетрадиційних питань безпеки. Ці договори підтвердили дотримання принципів ненападу і невтручання у справи один одного та вироблення механізмів врегулювання конфліктів. Кодекс поведінки не включив у себе положення, запропоноване В'єтнамом, про замороження будівництва нових структур в районі моря. Категорично проти цієї пропозиції виступив Китай. Посягання Китаю на острови Спратлі є яскравим прикладом китайського експансіонізму в Південно-Східній Азії.[2]

У 2005 В'єтнам знову оголосив про суверенітет над островами Спратлі. Але уже в травні-червні 2011 р. між В'єтнамом і Китаєм відбулося кілька інцидентів, таких як пошкодження кабелів в'єтнамських дослідних суден, протести біля китайських диппредставництв у В'єтнамі, обміни заявами політиків і дипломатів, морські навчання В'єтнаму, хакерські війни. У свою чергу, 2008 року Філіппіни заявили, що будуть «битися до останнього моряка і морського піхотинця» за острови.[3]

У травні 2018 Китай розмістив на островах свої ракетні системи, які дозволять йому наносити удари по судах в радіусі близько 475 кілометрів (для порівняння, ракети "земля-повітря" літають на 257 км)[4].

Варто зауважити, що в 2016 році суд в Гаазі вирішив, що Китай не має права на спірні острови, однак, влада країни з цим не погодилася, - на її думку, ця територія з давніх часів є невід'ємною частиною Піднебесної.

Див. також

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.