Охоронні археологічні розкопки

Охоронні археологічні розкопки, яку іноді називають превентивною археологією, археологією порятунку, комерційною археологією, контрактною археологією або археологією відповідності, що підлягає державній санкції, комерційне археологічне обстеження та розкопки, що проводяться до будівництва тієї чи іншої забудови на різних земельних ділянках. Ці умови можуть включати, але не обмежуючись ними, наприклад, проекти автодоріг, капітальне будівництво, заплаву запропонованої греблі або навіть до початку війни. На відміну від традиційних обстежень та розкопок, так звану рятувальну археологію (охоронні археологічні розкопки) потрібно проводити якомога швидше і терміново. Охоронні археологічні розкопки входять до більш широких категорій, що стосуються управління культурними ресурсами (CRM) та управлінням культурною спадщиною (CHM).

Могила коня в римському рові в самому центрі Лондона (Велика Британія)

Особливості

Охоронні археологічні розкопки, як правило, проводять, на місцях, які мають бути знищені, але іноді може включати в себе збереження in situ будь-яких знахідок або захисних заходів, що вживаються для збереження невикопаного місця під будівлею. Міські райони, де вже збудовані житла або плануються забудовуватись часто є кандидатами на проведення охоронних археологічних розкопках.

Основна увага під час організації даної роботи полягає у створенні організацій для проведення рятувальних розкопок відразу ж після того, як місцевість була порушена будівельною технікою. Археологи, головним чином, покладаються на добру волю забудовника, який має забезпечити можливість дослідити територію та знайти у культурному шарі залишки тієї чи іншої археологічної культури. При більш пізньому використанні може знадобитися археологічне обстеження шляхом планування процесу чи будівельного законодавства, як це стосується, наприклад, PPG 16 або PPS5 у Великій Британії чи NPPG5 у Шотландії. Загальні умови, необхідні органам планування, — це археологічне обстеження на місцях, спостереження за інструментами, ями для лопат, пробні траншеї та археологічні розкопки. Керівництво та стандарти практики у Великій Британії значною мірою контролюються через Інститут археологів.[1]

Охоронні археологічні розкопки на місці будівництва нової автодороги у передмісті Полтави у липні 2017 року

Україна

В Україні діє державне підприємство Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України згідно дозволу Міністерства культури України. Для виконання пам'яткоохоронних робіт його фахівці готують дозвільні та інші документи згідно Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини».

Так, перед початком будівництва нової автодороги у пригороді Полтави у липні 2017 року були проведені охоронні археологічні розкопки. Ними керував археолог із 35-річним стажем, історіограф, музейник, кандидат історичних наук Олександр Супруненко, що від 1993 до 2016 років обіймав посаду директора Центру охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської області, а з грудня 2016 року — директора Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського.

Також учені Лівобережної археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук А. Л. Казакова в ході охоронних археологічних розкопок на території Чернігова знайшли речі давньоруського часу, серед яких — хрестик, деталь хоросу, книжкова застібка, вістря стріл, шпильки та крейдяне яйце[2].

Крім того, науково-рятувальні археологічні роботи у 2017—2018 роках проводились на пам'ятках національного значення у селі Червоний Маяк Бериславського району на Херсонщині[3].

Велика Британія

Контрактні або комерційні археологічні послуги виникли для задоволення потреб розробників та дотримання місцевих законів та правил планування. Наприклад, у Великій Британії в комерційній археології зайнято понад 3000 археологів.[4]

Протягом багатьох років акцент робився на археологічних свідченнях у землі. Однак із посиленням інтересу до промислової археології рятувальну археологію потрібно розпочинати, дослідивши наявні залишки будівель, тобто перед знесенням.

Термінологія

Термін і, власне, практика, охоронних археологічних розкопок (рятувальної археології) значною мірою обмежені у Північній Америці, Південній Америці, Західній Європі та Східній Азії, особливо США, Канаді, Великій Британії, Кореї та Японії. У багатьох європейських країнах, таких як, наприклад, Німеччина, практично не застосовуються рятувальні розкопки (хоча існує досить розвинута галузь дослідницької археології). Багато проєктів охоронних археологічних розкопок на Близькому Сході взагалі називають археологією порятунку.

У Північній Америці комерційна археологія іноді стосується вивчення споруд та артефактів, створених у зв'язку з популярною комерційною діяльністю, такими як заклади громадського харчування, мотелі, автозаправні станції тощо. Особлива увага приділяється торгівлі та транспорту, наслідкам діяльності суб'єктів ринкової економіки та космічної галузі, розвитку придорожнього бізнесу.[5]

Як професія

Хоча організації, які приймають контракти на проведення охоронних археологічних розкопок, є стабільними організаціями, археологи, які виконують фактичні польові роботи, головним чином, є прикладом вільнонайманих (мобільних) робітників. Вони працюють за будь-якої погоди та безпосередньо на місцевості, охоплюючи такі завдання, як збереження, розкопки, курація артефактів, обстеження на місцях, часто у складних умовах (наприклад, густі ліси, болота), і, як правило, працюють у жорсткі терміни, максимально швидко. Зважаючи на те, що результати більшої частини роботи, яка проводиться заздалегідь у процесі розробки, не публікується у рецензованих журналах, люди, які виконують фактичні дослідження, часто є анонімними та невідомими науці та суспільству.

«Shovelbum» (дослівно — лопатка) — це розмовний термін для професійних дослідників, що працюють у галузі охоронних археологічних розкопок у США.Так вони називають один одного, коли потрапляють безпосередньо на охоронні археологічні розкопки та рухаються від розкопок до розкопок. Оскільки охоронними археологічними розкопками та комерційною археологією зараз керують менеджери, польові працівники у будь-який момент мають переїжджати саме туди, де є робота, навіть не закінчивши один контракт, починати новий. Для професійних археологів «Shovelbum» зараз вважається обрядом посвячення у професію. Саме в цей час будь-який польовий археолог, який прагне бути професіоналом вивчає всі тонкощі археологічної діяльності.

Див. також
  • Гарбологія (сміттєлогія) — вивчення сміттєвих відходів та їх утилізації;
  • Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (Валлеттський договір)

Посилання
  1. Institute for Archaeologists
  2. Нові археологічні дослідження Чернігівщини
  3. На Херсонщині планується утворити історико-культурний заповідник «Амадока»
  4. http://www.landward.eu/2011/02/job-losses-in-archaeology-october-2010-and-january-2011.html Job Losses in UK archaeology
  5. http://www.sca-roadside.org Society for Commercial Archeology

Джерела
  • American Cultural Resources Association. 2013. The Cultural Resources Management Industry: Providing Critical Support for Building Our Nation's Infrastructure through Expertise in Historic Preservation. Electronic document.
  • Everill, Paul. 2009. The Invisible Diggers: A Study of British Commercial Archaeology. Oxbow Books.
  • Hutchings, Rich. 2014. «The Miner's Canary»—What the Maritime Heritage Crisis Says About Archaeology, Cultural Resource Management, and Global Ecological Breakdown. Unpublished PhD dissertation, Interdisciplinary Studies, University of British Columbia.
  • Hutchings, Rich and Marina La Salle. 2012. Five Thoughts on Commercial Archaeology. Electronic document.
  • Hutchings, Rich and Marina La Salle. 2015. Archaeology as Disaster Capitalism. International Journal of Historical Archaeology [Forthcoming]
  • King, Thomas F. 2012. Cultural Resource Laws and Practice: An Introductory Guide (4th Edition). Altamira Press.
  • King, Thomas F. 2009. Our Unprotected Heritage: Whitewashing the Destruction of Our Cultural and Natural Environment. Left Coast Press.
  • King, Thomas F. 2005. Doing Archaeology: A Cultural Resource Management Perspective. Left Coast Press.
  • La Salle, Marina and Rich Hutchings. 2012. Commercial Archaeology in British Columbia. The Midden 44(2): 8-16.
  • Neumann, Thomas W. and Robert M. Sanford. 2010. Cultural Resources Archaeology: An Introduction (2nd Edition). Rowman and Littlefield.
  • Lavachery, P., MacEachern, S., Bouimon, T. & Mbida Mindzie, C. 2010. Komé-Kribi. Rescue Archaeology along the Chad-Cameroon Oil Pipeline, 1999—2004. Africa Magna, Frankfurt a. M. (ISBN 9783937248127)
  • Neumann, Thomas W. and Robert M. Sanford. 2010. Practicing Archaeology: A Training Manual for Cultural Resources Archaeology (2nd Edition). Rowman and Littlefield.
  • Nissley, Claudia and Thomas F. King. 2014. Consultation and Cultural Heritage: Let Us Reason Together. Left Coast Press.
  • Smith, Laurajane. 2004. Archaeological Theory and Politics of Cultural Heritage. Routledge.
  • Smith, Laurajane. 2001. Archaeology and the Governance of Material Culture: A Case Study from South-Eastern Australia. Norwegian Archaeological Review 34(2): 97-105.
  • Smith, Laurajane. 2000. A History of Aboriginal Heritage Legislation in South-Eastern Australia. Australian Archaeology 50: 109—118.
  • Stapp, Darby and Julia J. Longenecker. 2009. Avoiding Archaeological Disasters: A Risk Management Approach. Left Coast Press.
  • White, Gregory G. and Thomas F. King. 2007. The Archaeological Survey Manual. Left Coast Press.
  • Zorzin, Nicolas. 2014. Heritage Management and Aboriginal Australians: Relations in a Global, Neoliberal Economy—A Contemporary Case Study from Victoria. Archaeologies: The Journal of the World Archaeological Congress 10(2): 132—167.
  • Zorzin, Nicolas. 2011. Contextualising Contract Archaeology in Quebec: Political Economy and Economic Dependencies. Archaeological Review from Cambridge 26(1): 119—135.
  • Zorzin, Nicolas. 2010. The Political Economy of a Commercial Archaeology: A Quebec Case-Study. Unpublished PhD dissertation, Faculty of Humanities (Archaeology), University of Southampton.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.