Очеретько Митрофан Михайлович
Митрофа́н Миха́йлович Очеретько (нар. 11 червня 1884, Матяшівка, Полтавська губернія — пом. 9 березня 1930, Київ) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР. У 1921 році — начальник розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу Армії УНР.
| Митрофан Михайлович Очеретько | |
|---|---|
звання не вказане  Підполковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
11 червня 1884 Матяшівка, Полтавська губернія |
| Смерть |
9 березня 1930 (45 років) Київ (розстріляний) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Одеське військове училище |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–1921 |
| Приналежність |
 Російська імперія → УНР →  УСРР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Рід військ |
Сухопутні війська |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна (Перший зимовий похід) (Другий зимовий похід) |
| Нагороди та відзнаки | |
|
1. орд. Св. Анни з надписом "За хоробрість" (5.11.1914); 2. орд. Св. Станіслава 2 ст. з мечами (19.02 1915); 3. орд. Св. Георгія 4 ст. (15.04.1915); 4. орд. Св. Анни 2 ст. з мечами (20.04.1915);5. орд. Св. Володимира 4 ст. з мечами (13.05.1915); 6. орд. Св. Анни 3 ст. з мечами (5.07.1915). | |
Життєпис
Митрофан Очеретько народився 11 червня 1884 у селі Матяшівка Лубенського повіту Полтавської губернії.У селянській родині. Його батько- Михайло мав маєток, родючу землю, мріяв, що син буде працювати на землі. М.М. Очеретько - нащадок запорозьких козаків. Після закінчення Лубенської сільськогосподарської школи Митрофан у 1905 році вступив до Віленського військового училища, з якого незабаром перевівся до Одеського. Після закінчення навчання у 1908 році служив підпоручиком у 71-му піхотному Белевському полку у Польщі. У 1913 році Митрофан закінчив Офіцерську гімнастично-фехтувальну школу. У складі 71-го піхотного полку брав участь у Першій світовій війні. Служив молодшим офіцером кулеметної команди. Під час війни отримав шість орденів, зокрема у 1915 році — найвищу нагороду — орден Св. Георгія 4-го ступеня, та чин штабс-капітана; очолював 9 роту полку.[1] 13 грудня 1914 року у бою Очеретько був важко поранений і лікувався увесь 1915 рік. З кінця 1915 року ад'ютант Головної Офіцерської гімнастично-фехтувальної школи у Петрограді. У середині 1917 року Митрофан Михайлович перевівся на службу урядовцем до Міністерства продовольчих справ.
Навесні 1918 року Митрофан Очеретько овернувся в Україну і вступив до 3-го Сердюцького полку Армії Української Держави, одночасно викладав фехтування у Інструкторській школі старшин. Після Антигетьманського повстання він у складі школи перейшов на бік Директорії УНР. У травні 1919 року у Луцьку з рештками школи потрапив до польського полону. У листопаді 1919-го разом із сотником Угнічем повернувся з полону та був призначений начальником обозу Збірної Київської дивізії, згодом — комендантом штабу 4-ї Київської дивізії. У складі дивізії брав участь у Першому зимовому поході.
З літа 1921 року — начальник розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу. Учасник Другого зимового походу, начальник розвідувального відділу штабу Повстанської армії. Брав безпосередню участь у останньому бою вояків Повстанської армії біля села Малі Міньки (Житомирщина) проти кінноти Григорія Котовсього 17 листопада 1921 року. Вцілів у бою та повернувся до Польщі.
У березні 1922 року підполковник нелегально дістався Румунії. До жовтня 1923 року жив у Кишиневі, звідки виїхав до Болгарії у Варну.
Під впливом агітації Юрія Тютюнника у 1923 році Очеретько повернувся на Батьківщину, в УСРР. У 1926 році він був примусово залучений до співробітництва з Київським окремим відділом ДПУ. Тривалий час дезінформував органи ДПУ. У 1923—1929 роках жив у Києві під наглядом ДПУ, працював на посаді завідувача курсів фізосвіти при будинкові Червоної армії Київського гарнізону. Зустрічався з Юрієм Тютюнником.
20 листопада 1929 року заарештований Київським окрвідділом ДПУ за ст. 54 (пп. 10, 12, 13) КК Української РСР. Під час ведення слідства у справі давав свідчення принципово українською мовою. Засуджений до страти 3 березня 1930 року. Розстріляний 9 березня разом з Іваном Кузьменком-Титаренком.
Примітки
- Кавалер ордена Св. Георгия Очеретько Митрофан Михайлович; А. Плавський, medalirus.ru (рос.)
Література та джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
- В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін. Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — С. 52 ISBN 978-966-378-207-2
- Лицарі Зимових походів. 1919-1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 410-411. ISBN 978-617-569-302-5