Павел Залевський

Народився 25 вересня 1964 року у Варшаві. Вивчав історію і право на історичному факультеті Варшавського університету.

У 80-х роках був діячем опозиції, провадив підземну видавничу діяльність. Належав до Незалежного союзу студентів.

У 1989 році брав участь у роботі Групи у справах вищої освіти під час роботи Круглого столу.

У 1989–1991 роках був радником Міністра народної освіти. У 1991–1996 роках був викладачем (старшим асистентом) у Головній торговельній школі у Варшаві.

У 1996–2002 і 2003–2005 працював керуючим партнером у міжнародній фірмі з кадрового консалтингу.

Депутат Сейму I, V і VI скликання, голова Комітету у закордонних справах Республіки Польща V скликання.

Ініціатор і перший голова Польсько-української міжпарламентської групи у Сеймі І каденції.

Упродовж багатьох років Павел Залевскі був пов'язаний із середовищем консерваторів. У 2002 році розпочав співпрацю із партією «Право і справедливість». У 2007 році був обраний її віце-президентом.

У роках 2002–2003 був членом Правління Мазовецького воєводства. Розпочав приготування до використання регіоном європейських фондів. Боровся із непотизмом і використанням посади Губернатора воєводства для реалізації партійних інтересів.

Керуючи роботою Комітету у закордонних справах Сейму Республіки Польща, перетворив його на місце для порозуміння у галузі польської закордонної політики. Із 2006 року докладав зусиль, щоб змінити спосіб ведення офіційної політики таким чином, аби вона більш результативно працювала на користь польських інтересів. В умовах замороження стосунків із Німеччиною, будував міжпарламентський польсько-німецький діалог, пояснюючи нашу точку зору. Протегував концепцію енергетичної безпеки, результативно підтримуючи купівлю компанією Orlen нафтопереробного заводу у Можейках у Литві.

Журнал «Політика» визнав Павла Залевського найкращим депутатом парламентського сезону 2006/2007[1].

З грудня 2007 по травень 2009 брав участь у засіданнях Сейму Республіки Польща як позафракційний депутат.

З травня 2009 року член партії «Громадянська платформа».

З травня по червень 2009 року був членом парламентарного клубу «Громадянська платформа».

7 червня 2009 року отримав мандат до Європейського парламенту, стартуючи на 2 місці у списку Громадянської платформи у варшавській виборчій дільниці[2].

Віце-голова Комітету з міжнародної торгівлі ЄП. Віце-голова комісії з питань економічної інтеграції та гармонізації законодавства з правовими стандартами і політикою ЄС в рамах Парламентської асамблеї EURONEST. Член Підкомітету з безпеки і оборонної політики, Делегації Комітету з парламентської співпраці ЄС — Каріфорум, Делегації у справах стосунків із Іраном, а також Делегації Парламентської асамблеї EURONEST. Заступник у Комітеті із закордонних справ ЄП і Делегації у справах стосунків із Білоруссю.

Член Європейської народної партії (ЕРР).

Від 1 квітня 2011 року координатор міжнародної співпраці у Консультаційній раді при Міністерстві аграрної політики України. У січні 2013 року рішенням міністра закордонних справ Радослава Сікорського Павла Залевського було призначено співголовою Польсько-українського форуму партнерства[3].

У 2019 році був обраний депутатом IX скликання Сейму Польщі від Громадянської платформи[4].

• Великий хрест ордену «Зірка Італійської Солідарності» (2007, Італійська Республіка)[5]
• Хрест кавалера ордену Почесного легіону (2007, Французька Республіка)
• Президентський орден Сяйво (2013, Грузія)[6]

• Офіційний сайт