Павло Ключина
Павло Ключи́на, також Поль-К., П. Чарський (справжні ім'я і прізвище — Ключник Павло Юхимович; нар. 8 вересня 1914, Великий Самбір — пом. 2 червня 1972, Ромни) — український радянський поет-байкар, прозаїк, журналіст, педагог; член Спілки письменників України з 1955 року.
Павло Ключина | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Псевдо | Павло Ключина | |||
Народився |
8 вересня 1914 Великий Самбір, Велико-Самбірська волость, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
2 червня 1972 (57 років) Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Ромни | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Партія | КПРС | |||
|
Біографія
Народився 26 серпня [8 вересня] 1914 року в містечку Великому Самборі Великосамбірської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії (тепер село Конотопського району Сумської області, Україна) у селянській сім'ї.
Учасник німецько-радянської війни. У 1951 році закінчив Глухівський педагогічний інститут. Член ВКП(б) з 1951 року. Працював педагогом у Великосамбірській середній школі, вчителем у школах Конотопського району та Дубов'язівського району, кореспондентом у сумській газеті «Ленінській правді». 1969 став директором Роменського краєзнавчого музею[1][2].
![](../I/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%9F._%D0%AE._%D0%9A%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8.jpg.webp)
Помер у Ромнах 2 червня 1972 року, похований на міському цвинтарі міста Ромен. На могилі споруджено пам'ятник роботи скульптора Івана Штанова[3].
Творчість
З 1944 почав друкуватись в сумській обласній газеті. На постійній основі друкувався з 1948 року за сприяння редактора газети Дубов'язівського району Петра Носенка. Згодом заручився підтримкою класика української літератури — Остапа Вишні, який був вийшов із концтабору.
Дописувач журналу «Перець». Разом із поетами Йосипом Дудкою та Анатолієм Воропаєм, представник роменського гуртка інтелектуального опору комуністичному режиму. Автор книг:
- «Байки» (1955);
- «Кропива» (1957);
- «Лев, Осел та Заєць» (1959);
- «Нові байки» (1960);
- «Пшениця і Кукіль» (1961);
- «Солов'ї та Жаби» (1964);
- «Муха на пасіці» (1965);
- «Ведмідь гне дуги» (1967);
- «Свиня в саду» (1968);
- «Завзяті рогачі: Сатира та гумор» (1968);
- «Сила землі» (1971);
- «Краплини барв земних» (1974);
- «Байки» (1977);
- «Байки та гуморески» (1978).
Окремі байки поета перекладені російською, білоруською, вірменською, болгарською, польською, чеською мовами.
В обласних та районних газетах серії опубліковані історико-літературних нарисів про перебування на Роменщині Тараса Шевченка, Михайла Щепкіна, Марка Кропивницького, Марії Заньковецької.
Оцінка творчості
Член спілки журналістів Валентин Бугрим підкреслює: Павло Ключина працював у складні часи тиску на інакодумців, але це не заважало йому активно друкуватися у популярному журналі гумору і сатири «Перець»:
Павло Ключина відрізнявся від інших байкарів тим, що у його творах не було звичної моралі в кінці, а був влучний жарт, іронія, які у невимушеній формі змушували замислюватися над піднятою проблемою, - зауважив Валентин Володимирович. Але, на жаль, його ім’я рідко зустрічається в Інтернеті, що допомогло б популяризувати байкаря серед молоді».
Роменська громадська діячка Надія Карпенко:
«В районній газеті «Комуністичним шляхом» найактивніше працювало тріо – Павло Ключина, Йосип Дудка і Анатолій Воропай (тодішній редактор). Незважаючи на небезпечний час, ці друзі тримали високий рівень видання. Вони не просто писали про актуальне, а й поширювали небезпечні на той час ідеї націоналістичного характеру».
Вшанування пам'яті
![](../I/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%252C_%D0%B2_%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BC%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%B2_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9F._%D0%AE._%D0%9A%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0%252C_%D0%BF%D0%B0%D0%BC'%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA.JPG.webp)
- Одну з вулиць Ромен названо його ім'ям;
- На будинку на вулиці Коржівській № 15 в Ромнах, де він жив останні роки, встановлено меморіальну дошку[3];
- У Роменському краєзнавчому музеї постійно діє експозиція про життя і творчість літератора. Ім'я письменника увічнено також на меморіальній дошці, виготовленій для Роменського краєзнавчого музею скульптором Олегом Прокопчуком[3].
Примітки
- Інформація про Великий Самбір. www.grad.konotop.net. Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 23 Квітня, 2010.
- Хронологія. www.grad.konotop.net. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 23 Квітня, 2010.
- Національний культурний центр України у Москві.
Література
- Павел Ключина // «Писатели Советской Украины», Радянський письменник, Київ, 1960, сторінка 222 (рос.);
- Дорошенко В. О. Ключина Павло Юхимович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990., сторінка 492;
- Ромен Л. В. Ключина Павло // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.