Палац Монсеррат

Згідно з легендою, тут була каплиця, присвячена Діві Марії, збудована Афонсу І після відвоювання Сінтри (близько 1093 р.). На її руїнах у 1540 році на вершині пагорба була споруджена ще одна каплиця, присвячена Богоматері Монсерратській.[2] Тоді маєток належав Королівському шпиталю усіх святих з Лісабона. У XVII столітті власністю заволоділа родина Мелло і Кастру, проте після землетрусу в Лісабоні 1755 року будинок став непридатним для проживання.[3]

Англійський купець на ім'я Жерар де Вісме взяв ферму в оренду в 1789 році[4] і збудував над руїнами каплиці неоготичний будинок. У 1793—1794 рр. маєток був переданий в суборенду Вільяму Томасу Бекфорду, який почав проектувати ландшафтний сад.[3] Хоча маєток все ще був в руїнах, коли лорд Байрон побував тут у 1809 році, його чудовий екстер'єр так надихнув поета, що той згадав про красу Монсеррату у "Мандрівціі Чайльд Гарольда". Це привернуло увагу іноземних мандрівників. Одним із них був Френсіс Кук, заможний англійський купець, який взяв у суборенду маєток в 1856 році, і отримав титул віконта від короля Луїша І, а у 1863 році придбав його. Співпраця з архітектором Джеймсом Ноулсом над залишками будинку, побудованого де Вісме, перетворила його на літньою резиденцію родини Кука.[5]

На дизайн вплинули Романтичний та Неомавританський стилі з використанням неоготичних елементів. Еклектика є прекрасним прикладом романтизму Сінтри разом поруч з іншими сусідніми палацами, такими як Палац Пена та Кінта ду Релуджу. Наслідування в архітектурі палацу ісламський стилю відтворює приналежність цього регіону, який був частиною мусульманської Андалусії до XIII століття.

Майно та мисливські угіддя були викуплені португальською державою в 1949 р.[4] У 1978 р.[2] парк та палац Монсеррату були віднесені до споруд, що становлять суспільний інтерес[6]. У 1995 році гори Сінтри, включаючи парк Монсеррат, ЮНЕСКО визначив як Культурним ландшафтом Світової Спадщини. Управління парком Монсеррат перейшло до парку Сінтри у 2000 році, і його програма відновлення та реставрації дозволила Палацу знову відкритися для відвідувачів. У 2013 році парк Монсеррат був відзначений Європейською садовою премією в категорії «Найкраща забудова історичного парку чи саду».

Парк оформлений у романтичному стилі та засаджений рідкісними видами рослин. На його території є озеро, кілька джерел, фонтанів та гротів.

Висадка рослин організована відповідно до географічних районів. Є природно вирощені регіональні кущі полуниці та падуб, коркові дуби; араукарія та пальма, деревоподібні папороті з Австралії та Нової Зеландії; агави та юки з Мексики. Є камелії, азалії, рододендрони, бамбуки, що представляють Японію.[4]

Палац Монсеррат на брошурі, яку видають туристам при купівлі квитків

Садиба Монсеррат займає площу близько 2 га, включаючи парк та берегову лінію. На присадибній ділянці є система відновлюваної енергії, тому вона є цілком самодостатньою з погляду енергозабезпечення.[6]

Колишній будинок, побудований у XIX столітті, був реставрований та обладнаний усім необхідним для навчальних заходів та кулінарних майстер-класів.[6] На присадибній ділянці є фруктові та овочеві грядки, є дикорослі рослини та ягоди, а також злакові та ароматичні рослини. Зона плантації оточена полями для випасання коней, ослів та овець, окрім того є клітка для кролів та курник. Також є зона для пікніку, амфітеатр під відкритим небом та стодола.

З природних джерел мисливських угідь Монсеррат протікає струмок, який проходить усією територією палацу.[4]

• 
  Фонтан у центральному передпокої
• 
  Бібліотека
• 
  Парк
• 
  Внутрішній вигляд головного купола
• 
  Фонтан біля палацу
• 
  Вікно палацу Монсеррат

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Монсеррат

• Parques de Sintra | Палац Монсеррат