Пам'ятники Тернополя

Пам'ятник поету, громадському діячу Іванові Франку

Пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому

Скульптура Тернополя умовно поділяється на три періоди:

• часів Австрійської імперії, Австро-Угорщини і Польщі (1772—1939),
• СРСР (1944—1991),
• України (від 1991).

З першого періоду відомо 8 монументів, із яких зберігся один.

На Микулинецькому цвинтарі збереглися деякі високомистецькі надгробки 2-ї половини 19 ст., зокрема М. Бауеру (скульптор Йоган Шімзер Ст.), Анні й Емілії Губерам (бл. 1860, скульп. Павло Евтельє).

За радянської влади було встановлено 24 пам'ятники, 24 меморіальні та 21 анотаційна таблиці. Більшість політизованих монументів і таблиць демонтовані на початку 1990-х.

У місті було 6 пам'ятників Володимирові Леніну — статуї і бюсти; головний із них — у центрі площі Свободи (скульптор О. Роберман); встановлений 5 листопада 1967; демонтований 8 серпня 1990.

За часів СРСР серійний пам'ятник Тарасові Шевченку (1952, бетон) у парку його імені знято, у сквері біля обласного драматичного театру встановлено 9 березня 1982 іншу статую (карб. мідь; скульптор Михайло Невеселий).

Демонтовано пам'ятники і так звані «пам'ятні знаки» з постаментами Карлові Марксу (1960, 1982) на початку бульвару його імені, обеліск Перемоги (1960) на початку вул. Леніна (нині вул. Руська), демонтовано та перенесено «Танк Т-34» (1969) на пл. Перемоги, а також перенесено «Гармата-гаубиця-152 мм» (1974) на розвилці вул. Збаразька — Промислова — Текстильна — Енергетична, В. Затонському (1982) перед СШ № 6, Я. Галану (1983) перед корпусом педагогічного інституту (нині ТНПУ).

Залишили пам'ятники О. Пушкіну (1959, оргскло; скульптори М. Вронський, О. Олійник, О. Скобликов) у сквері на вул. Чорновола; у парку Слави: монумент на Пагорб і Слави (1970, 1984; архітектор Б. Гаврилюк, Е. Гронський); Алея Героїв (1984, бронза) — бюсти А. Живова і Г. Танцорова (скульптор Т. Невесела), М. Пігарьова (скульптор М. невеселий), В. Чалдаєва (скульптор І. Козлик), О. Максименка (скульп. В. Мельник), М. Карпенка (скульп. В. Садовник); скульптурна група «Материнський поклик» (1985—1986, карб. мідь; скульп. В. Садовник, К. Сікорський). Герою-матросу

Серед меморіальних таблиць на фасадах будівель, із якими пов'язані історичні події, імена видатних діячів української культури, залишилися:

• І. Франку і В. Стефанику (1963, 1976) на вул. Й. Сліпого,
• І. Франку (1963) на вул. К. Острозького,
• М. Костенку (1983) і М. Лисенку (1991) на вул. Гетьмана Сагайдачного,
• Лесю Курбасу (1987) і В. Барвінському (1989) на вул. Качали,
• В. Гнатюку (1989) на вул. його імені,
• Юліанові Опільському (1989) на вул. Камінній,
• Станіславові Дністрянському (1989) і групі діячів української культури (1989) на бульварі Т. Шевченка,
• О. Вітошинському і В. Стефанику (1991) на вул. Юліана Опільського,
• Михайлу Юрківу (1995, на будинку Обласної філармонії),
• пам'яті євреїв-тернополян (1992) на вул. Руській.

Їх автори — тернопільські скульптори І. Мулярчук, В. Садовник, К. Сікорський, І. Козлик, О. Маляр, Д. Пилип'як та інші. Викон. на плитах із мармуру, штучного каменю, металу, переважно з барельєфами, карбовані на міді.

11 політизовані таблиці знято. За часів СРСР була традиція: до ювілейних дат, пов'язаних із т. зв. Великої Вітчизняною війною, перейменовувати старі назви вул. іменами «визволителів» міста; на крайніх будинках встановлені інформаційні таблиці з портретами. 20 із 21 «дошки» — зняті. Залишилася таблиця Лесі Українці (1983) на однойменній вулиці.

Після проголошення незалежності України в Тернополі відкрито 16 пам'ятників і пам'ятних знаків. Серед монументів — статуї і погруддя:: І. Франку на вул. Гетьмана Сагайдачного (28 травня 1995, карбована мідь; скульптор І. Сонсядло), Я. Стецьку на початоку бульвару Т. Шевченка (15 листопада 1998, бронза; скульптор М. Невеселий), Б. Хмельницькому на території військової частини (22 червня 1999, карбована мідь; скульптор Р. Вільгушинський), В. Гнатюку перед головним корпусом ТНПУ (8 жовтня 1999, бронза; скульптор В. Мельник), А. Шептицькому у сквері на вул. Січових Стрільців (28 жовтня 2001, карбована мідь; скульптор П. Головчак), І. Горбачевському перед морфологічним корпусом ТДМУ (4 червня 2004, бронза; скульптор О. Маляр), Й. Сліпому перед Архікатедральним собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (27 серпня 2004, карбована мідь; скульптор Р. Вільгушинський). 2-й кінний пам'ятник в історії міста — королю Данилові Галицькому на Майдані Волі (5 жовтня 2002, карбована мідь; скульптор Б. Рудий).

Серед нових меморіальних таблиць: Д. Шолдрі (1998, скульптор О. Маляр) — на будинку на вул. Листопадовій, 8, єдина в місті, присвячена художникові; Б. Лепкому — на фасаді обласної філармонії (1999, художник П. Кукурудза); М. Лукасевичу — на будинку СШ № 5 (2002).

Зменшилася кількість інформаційних табл. на вулицях і пам'ятних знаків на будинках. Відкрито пам'ятні знаки — І. Горбачевському (1991, художник Д. Стецько), В. Чорноволу (1999, скульптор О. Маляр) і В. Лучаківському (2004, скульп. В. Садовник).

• Тарасові Шевченку — стояв до 1983 року при вході в парк його імені
• Ярославові Галану — стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника В. Гнатюку
• Адамові Міцкевичу (скульптор Томаш Дикас) — стояв перед сучасним драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка, зруйнований у листопаді 1918
• Адамові Міцкевичу (скульптор Аполінарій Ґловінський) — стояв перед сучасним драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка, зруйнований 10 жовтня 1940
• Максимові Горькому — стояв до початку 1990-х у скверику, де нині пам'ятник А. Шептицькому
• Карлові Марксу — стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника Я. Стецьку
• Володимирові Леніну — стояв до 1990 року на місці теперішнього пам'ятника Д. Галицькому
• Володимирові Затонському — стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника І. Горбачевському
• Юзефові Пілсудському — стояв на площі свободи, перед Домініканським костелом. Нині трішки далі знаходиться пам'ятник Данилові Галицькому, що дуже схожий
• Йосипові Сталіну — стояв на бульварі Шевченка, неподалік будинку Фінансового управління

Австрійський і польський період

Назва	Розташування	Дата встановлення	Дата демонтування	Фото	Короткі відомості
святому Вінцентію з Феррари	в центрі Домініканської площі (нині Майдан Волі)	кінець XVIII ст.	1827		Пам'ятник св. Вінцентію з Феррари на високій колоні-постаменті. У зв'язку з реконструкцією площі переміщений біля костелу справа.
святій Теклі	посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка)	1843	1944		«Фіґура» святої Теклі — патронки міста — стояла на колоні посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка); встановлений 1843; зруйнований 1944 під час боїв за Тернопіль.
Фіґура-хрест	Загребелля, при Бережанській дорозі	19 червня 1851	1962		«Фіґура»-хрест; на постаменті — барельєфи святих Луки, Розалії і Франца; встановлений 19 червня 1851 на Загребеллі при Бережанській дорозі; фундатор — міщанин Чернявський; демонтована 1962, відновлена 1993; єдина скульптура, що збереглася.
15-го полку піхоти ім. князя Нассау		27 червня 1851	1960-ті		Пам'ятник воякам 15-го полку піхоти ім. князя Нассау, які загинули 1866 в Чехії у боях з армією Пруссії; у вигляді 4-гранної піраміди; стояв зліва від Домініканського костьолу; встановлений 27 червня 1868; зруйнований у 1960-ті.
					Пам'ятник-бюст Володимирові Мандлю — бурґомістрові (1855—1868) Тернополя в «Новому Городі» (нині Старий Парк); скульптор Томаш Дикас (м. Львів); відкритий у липні 1887, зруйнований 1940.
					Курган із хрестом у «Новому Городі» на відзначення 400-річчя Берестейської унії; відкритий 29 вересня 1896; нині тут — Пагорб Слави.
Адамові Міцкевичу		20 жовтня 1895			Статуя Адамові Міцкевичу на вулиці його імені (нині бульвар Т. Шевченка), скульптор Т. Дикас; відкритий 20 жовтня 1895; зруйнований у листопаді 1918;
Адамові Міцкевичу		16 грудня 1923	10 жовтня 1940	[12]	Статуя Адамові Міцкевичу на вулиці його імені (нині бульвар Т. Шевченка), скульптор А. Ґловінський; відкритий 16 грудня 1923, зруйнований 10 жовтня 1940.
Юзефові Пілсудському	Площа Собеського (Майдан Волі)	11 листопада 1935	6 січня 1940		Кінний пам'ятник Ю. Пілсудському — на площі Собеського (нині Майдан Волі); скульптор А. Ґловінський; відкритий 11 листопада 1935; зруйнований 6 січня 1940.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алея Слави У Старому Парку (раніше Парк Слави) на центральній алеї є шість пам'ятників радянським воїнам, які загинули в боях за Тернопіль.

На вулиці Гетьмана Сагайдачного в серпні 2011 року започаткована «Алея зірок», на якій щорічно у бронзових зірках тернового цвіту з'являються нові імена видатних тернополян, які зробили вагомий внесок у розвиток Тернополя.

• Вулиці Тернополя

• Дуда І. Скульптура Тернополя ХVIII-ХХІ ст. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 284—286. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Дуда І. Тернопіль // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 402—406. — ISBN 978-966-528-279-2.

Зовнішні відеофайли
	Пам"ятники Тернополя на YouTube // Давній Тернопіль. — 2011. — 17 травня.

• Меморіальні об'єкти Тернополя. Вичерпний перелік. Хроніка
• Фотографії пам'ятників Тернополя // Журнал Тернополя.