Панасюк Денис Харитонович

Народився 5 (17 травня) 1900 року в селі Ганщина Подільської губернії (тепер у складі смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області) у родині селянина-бідняка, українець. Закінчив початкову сільську школу, Вороновицьку ремісничу школу, де опанував слюсарно-токарну справу.

У 1922–1926 роках працював секретарем сільради, у 1926–1927 — головою сільської ради села Ганщина, у 1927–1928 роках — головою судової земельної комісії Вороновицького району.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1928 році — народний суддя Дашівського району. Після закінчення юридичних курсів у 1930 році призначений членом Вінницького окружного суду, потім — помічником Вінницького міжрайонного прокурора. 3 1932 року — старший помічник прокурора Вінницької області. З 1935 року — прокурор Могилів-Подільського округу Вінницької області.

У 1938–1947 роках був на відповідальних посадах в органах прокуратури, зокрема прокурором Харківської області. 1944 року закінчив Харківський юридичний інститут.

У березні 1947– січні 1953 року — міністр юстиції УРСР. Від серпня 1953 року по лютий 1963 рік — прокурор УРСР.

Могила Дениса Панасюка

Упродовж 1964–1976 років був головним редактором журналу «Радянське право» (тепер «Право України»).

Помер в Києві 8 червня 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

28 серпня 1944 року нагороджений орденом Червоної Зірки (за досягнення в справі відновлення народного господарства міста Харкова та Харківської області, зруйнованого німецькими загарбниками)[1]. Нагороджений також двома орденами Трудового Червоного Прапора, почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1.06.1970), багатьма медалями. Заслужений юрист Української РСР з 1972 року.

• Ю. Л. Бошицький. Панасюк // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.