Панах Алі-хан
Панах Алі-хан (перс. پناه علی خان جوانشیر, азерб. Pənah Əli Qarabağlı, *1693, Агдамський район — †1763, Шираз) — хан Карабаху, полководець, засновник ханської династії Джеванширів і перший правитель Карабаського ханства.
| Панах Алі-хан | |
|---|---|
| азерб. Pənahəli xan Sarıcalı-Cavanşir | |
 | |
| Народився |
1693 Карабах |
| Помер |
1763 Шираз, Іран |
| Поховання | Imarat cemeteryd |
| Посада | Хан |
| Конфесія | шиїти |
| Брати, сестри | Q49239879? |
| Діти | Ібрагім Халіл-хан і Мехралі-бек |
Життєпис
Належав до пемені джеваншир. Син Ібрагім Халіл-аги, голови племені джеваншир та магала Отуг-акі. разом з братом Ібрагім Халіл-агою розпочав службу у Надир Кулі-хана Афшара. 1736 року останній наказав переселити плем'я джеваншир з Карабаху до Хорасану. У 1738 року Панах Алі втік до Карабаху, де переховувався до смерті Надира у 1747 році. після цього доволі швидко зумів захопити значну частину Карабаського беклярбекства. 1748 року оголосив себе ханом, заснувавши резиденцію Баят. Його титул визнав перський володар Аділь-шах. 1752 року переносить резиденцію до фортеці Тарнаут. 1756 року заснував столицю Панахабад. Зумів відбити напад Мухаммед-Гасан-хана з племені каджар. 1759 року долучився до векіля Карім Хан Занда, передавши владу в ханстві синові Мехралі-беку.
За нього до Карабаху був приєднаний Зангезур і поставлені в залежність хани Гянджі, Нахічевані, Єревана й Ардебіля, а також ліквідовано самоврядування вірменських меліків (воєвод) Нагірного Карабаху [1] [2].
У вірменських джерелах названий також ханом області Хамсаї [3].
Влаштувавшись у Нагірному Карабасі завдяки усобиці серед місцевих правителів, Панах-хан і його син Ібрагім несуть відповідальність за масовий вихід вірменського населення з цього регіону [4][5].
Генеалогія
| Ібрагім Халіл-ага | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Панах Алі-хан (?—1763) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ібрагім Халіл-хан (1732—1806) | Мехралі-бек (1735—1785) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мамедгасан-ага (1755—1806) | Джавад-ага (1757—1779) | Мехтікулі-хан | Абульфат-хан Туті (1766—1839) | Агабеїм-ага Агабаджі (1782—1831) | Ханлар-ага (ок. 1785—1832) | Мамед Касим-ага (?—до 1843) | Гевхар-ага (ок. 1796—до 1844) | Мухаммед-бек (1762—1797) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Джафаркулі-хан Нава (1785—1867) | Ханджан-ага (ок.1793—до 1844) | Хуршидбану Натаван (1832—1897) | Паша-ага | Джафар Кулі-бек | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ата-хан | Махмуд-ага | Мехтікулі-хан Вафа (1855—1900) | Ханбіке | Азад-хан | Ахмед-бек (1823—1903) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Гамер-беїм Шейда (1881—1933) | Аслан | Бахрам-хан Нахічеванський | Акбар-хан Нахічеванський (1873—1961) | Бехбуд-хан (1877—1921) | Гаміда (1873—1955) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Хан Шушинський (1901—1979) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Мірза Джамал Джеваншір Карабагі. Історія Карабаху.
- Раффі. Мелікства Хамси
- Сімеон Єреванці. «Джамбр». Глава 10.
- Michael P. Croissant, The Armenia-Azerbaijan conflict: causes and implications, p. 11:
«Importantly, disunion amongst the five princes allowed the establishment of a foothold in mountainous Karabakh by a Turkic tribe around 1750. This event marked the first time that Turks were able to penetrate the eastern Armenian highlands…»
- George A.Burnoutian. The Politics of Demography: Misuse of Sources on the Armenian Population of Mountainous Karabakh. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 8 березня 2011.